Моєму духівнику
Ніхто і ніякою мірою
Не зможе оцінити ті почуття,
Які раптово так нахлинули
У грішне серце із святою вірою.
У ньому йшла страшенна боротьба,
Мов буревій, що навкруги зміта
Усю брудноту та сміття,
Несе із серця небуття,
І залишає чистоту:
Любов – божественну, святу,
Що надихає і окрилює тебе,
Взамін нічого не бере.
Бо крила Ангела у неї,
В душі цвітуть білі лілеї,
А очі мають стільки доброти,
Що, глянувши у них,
Не втратиш ти ніколи чистоти.
Валентина
Домбровська,
Київ-Кременець
No comments:
Post a Comment