Поділюся враженнями

Абсолютно правдива історія стовідсоткової підробки

Ф.У.Абігнейл "Піймай мене, якщо зможеш"

Якщо і є книги, здатні затягнути буквально, то ця книга відноситься саме до таких. Після перших прочитаних слів вже не вдастся відірватися не дочитавши. Так-так, це про автобіографічний роман - затягує з головою. Напевно, саме тому пропоную сьогодні вашій увазі саме його. Якщо Ви бачили однойменний фільм Стівена Спілберга, то Вас чекає кілька сюрпризів. Якщо ж ні,то Вас чекають одні лише сюрпризи...

Роман присвячено одному з найуспішніших махінаторів-макулатурщиків 60-х років Френку Уільяму Абігнейлу. Написаний він самим Ф.У.Абігнейлом, наразі найуспішнішим творцем системи банківського захисту від шахраїв.

Варто,  напевно, почати з прояснення терміну "макулатурщик". Це людина, котра займається підробкою документів. Підробки не мають жодної юридичної сили, тому їх сміливо можна вважати звичайнісінькою макулатурою. Навіть на суді над Френком У. Абігнейлом враховували цю обставину. Саме тому строки його ув’язнення і умови були досить лояльними. Адже макулатурництво - це не фальшивомонетництво. Навіть установи, які приймають такі документи (чеки в даному випадку), неповинні цього робити. Повинні були б існувати  системи розпізнавання підробок. Але їх не було, бо не було потреби. Автор став одним з піонерів і найбільшим асом у своїй справі.

"Прославився" Ф.У.Абігнейл в основному тим, що запустив в обіг неймовірну кількість фальшивих чеків, пограбувавши при цьому Америку на кілька мільйонів доларів. І це у 60-х, коли тисячі вистачало на автомобіль! Але у його послужному списку набагато більше цікавого, чим він люб’язно ділиться з читачами на сторінках книги. Міняючи імена і підробляючи документи, він встиг побути пілотом, юристом, педіатром, викладачем соціології... При цьому абсолютно безплатно облітавши півсвіту на відкидному сидінні. І ніхто жодного разу його не запідозрив у.., та ні в чому його ніхто не підозрював!

Та найдивовижніше інше. Френку тоді не виповнилося навіть сімнадцяти років! Фізично він виглядав старшим за свій вік, тож труднощів у переконанні людей в тому, що йому двадцять сім (!) не виникало. Жодного разу...

Щодо книги, то щойно починаєш читати, розумієш, чому всі йому вірили. Адже з перших рядків і сам віриш. Перед читачем постає молодий вродливий, дещо нахабний і самовпевнений пілот. При цьому він умудряється бути чарівним і милим, приємним розповідачем. «Его - це не що інше, як наше улюблене уявлення про себе. Моє - пілот ПанАм», - говорить автор. Так він і читача підсаджує на таку думку.

Основною особливістю і рисою,які відрізняють цей роман від усіх інших автобіографій світу, є відсутність самооправдання, а також розкаяння, як би дивно це не прозвучало. У одному з своїх інтерв’ю Ф.У. Абігнейл сказав, що раз він не каявся тоді, то тепер вже пізно. Крім того, «мені це надто подобалося. Я був молодим, егоїстичним і не зробив нічого хорошого. Але я отримував від цього задоволення». В тому ж самому  інтерв’ю він каже, що не вчинив би інакше, якби можна було переграти власне життя. Кару за вчинки поніс, отримав кілька хороших уроків. Тож зараз він абсолютно справедливо вважає себе іншою людиною.

Книга не переобтяжена надмірною емоційністю і самокопанням, пошуком мотивів і спробами себе виправдати. Автор навіть не намагається виправдатися і зіпхати провину на розлучення батьків чи життя як таке. Він не визнає винним і себе. Тодішній, шістнадцятирічний Френк, не визнає себе винним. Теперішній у своїх інтерв’ю говорить, що поніс заслужене покарання.

Мало  хто згадує про те,  що книгу написано в співавторстві. Тоді коли Френк відповідав за частину махінацій і втеч, то за частину погоні несе відповідальність агент спецслужб, котрий врешті-решт його заарештував  - Стен Реддінг. Це дає читачеві змогу реконструювати в уяві повну історію злочинця.

Напевно, найцікавішим є ставлення героя до своїх вчинків. Його можна передбачити ще з назви. Для нього це наче гра - хованки чи салки. Він залишає непомітні сліди і натяки, що був тут. Обережно обходить, обминає закон і його представників. І все це провертає з шиком. "Якщо афера здійснена стильно, то до неї ставляться поблажливіше", - говорить він. І слідує цим словам на протязі всієї своєї кримінальної кар’єри.

Зараз Френк Абігнейл - найуспішніший творець банківських систем захисту від підробок чеків. Банки, які він грабував у 60-х, платять йому кілька мільйонів щороку, аби він оновлював і слідкував за всіма можливими і неможливими способами підробки документів.

За п’ять років своєї бурхливої "діяльності" він привернув до себе увагу спецслужб і преси ледве не всього світу. Америка і Європа жили в очікуванні його чергових подвигів. Банки і авіаційні компанії намагалися зрозуміти "систему" і вирахувати нахабу. Через чверть століття Френк У. Абігнейл знову привернув до себе погляди світу. Але цього разу, випустивши у світ бестселер "Піймай мене, якщо зможеш". Через двадцять років після виходу книги Стівен Спілберг знімає фільм, і увагу світу знову приковано до пригод Ф. У. Абігнейла. Напевно, увага до його особи не зникне ніколи. А якщо піде на спад, то він обов’язково щось вигадає...

Тетяна Марченко,

Луцьк