Холодна війна

Львівський університет фізичної культури недотягує до  культури

      Громада Львова ще не отямилася від  пристрастей,  що вирували навколо подій  у  гуртожитку по вулиці Таджицькій,19, що належить Львівському університету фізичної культури, а керівництво вишу вже готує  другий, добре спланований і відкоректований , напад на мешканців  гуртожитку по  вулиці Під голоском.   Тоді,  зимою 2011 року,  мешканців гуртожитку, що по Таджицькій, намагалися  виселити з їх  помешкань разом з усіма пожитками і майном. Для  того, щоб люди чимдуж відселялися,  керівництво університету на чолі з проректором з господарської роботи Романом Лобаєм використали не дозволені і навіть аморальні методи. Насамперед, мешканцям, котрі тут проживали не один десяток років, відключили опалення  у приміщеннях. Їх змусили користуватися комунальними послугами на першому поверсі. Через деякий час  там відімкнули електрику. В таких умовах навіть  витривалі таракани довго не проживуть, а не знедолені квартиранти університету фізичної культури.  Про розвиток житлових перипетій  у цьому і подібних гуртожитках писало чимало газет і навіть телебачення показало сюжет у ефірі республіканських новин. Міські  чиновники, депутати теж були занепокоєні тими подіями і з цього приводу  давали відверті коментарі.    На прохання  тих, хто багато років тут проживав і навіть вже встиг виховати дітей до повноліття, керівництво університету відмовчувалося. Тільки проректор Роман Романович давав пояснення з цього приводу і вів активну діяльність по виселенню жильців. Звісно, молодому керівнику, що добре тямить у будівництві, бо керував декількома  будівельними компаніями, відома ціна  одного квадратного метра львівського житла. Ще донедавна він очолював приватні львівські будівельні фірми, а тепер намагається впорскувати вміння в  університетське буття.  Роман Романович роздавав щедрі коментарі, що в цьому гуртожитку після ремонту будуть проживати  зарубіжні гості, що приїдуть на проведення у Львові Євро-2012. Та не судилося тому статися, як прагнув проректор. Закони в Україні ще діють на відміну від понять  у злочинних структурах.  Уже декілька судових засідань пройшло з того часу за позовом університету фізичної культури до мешканців, що не хочуть покидати гуртожиток і правда залишається на їх стороні.  Львів’яни подейкують, що колись до заселення у ці гуртожитки  мав  відношення опозиційний депутат міської ради і тепер він намагається їм не шкодити.

     Господарська частина університету  отримала великого ляпаса від мешканців гуртожитку по вулицях Таджицькій і Пасічній і в переносному значенні. Два рази на ті самі граблі, мабуть, не варто наступати, та намагання керівництва вишу квадратні метри переобладнати у пристойне житло, а згодом продати по високій ціні  не залишаться марними.  І дії, пов’язані з відселенням мешканців, і судові тяганини не додали авторитету, а  навіть дуже підірвали його. У народі про таких комбінаторів кажуть, що сила є, а культури бракує.  Також львівська громада  може не повірити у добрі наміри керівництва ВНЗ.  Отож для того, щоб знову не сісти у калюжу, вирішено опрацювати мешканців  ще одного гуртожитку, який знаходиться по вулиці Під голоском, що можуть чинити супротив волі проректора з господарської частини.  Щоправда, з жителями  гуртожитку адміністрація щорічно  укладає угоди на проживання.   Кожний мешканець  сидить на валізах і чекає милостині від керівництва вишу. Будь-яка провина чи необачно висловлене зауваження в адресу університету може позбавити права на житло.  Навіть, якщо там проживали понад десять років і за власні кошти зробили ремонт у кімнатах. За таких умов усі працівники вишу змушені бездоганно виконувати вказівки керівництва. Тепер в університеті  всі працівники  зазомбовані господарською частиною.  Львівський університет фізичної культури вже сам  не дотягує у самій культурі поведінки.

     Певно, що кимось із зацікавлених осіб  був складений список людей, на яких необхідно в першу чергу  звернути увагу і  якомога швидше позбавити права працювати в університеті. Для досягнення покладеної шкурницької мети будуть вчинятися протиправні дії з боку адміністрації. Також для цього запускаються різноманітні чутки, щоб у колективі, де працюють майбутні протестуючі, проти них створити недоброзичливу  атмосферу.

        Очевидно,  що перша атака почалася на працівника бібліотеки Надію Бойко самим проректором  Романом Лобаєм.  Квітневим вечором минулого року він  попросив дозволу війти до помешкання Надії  Миколаївни. Роман Романович, як знавець у будівництві, поцікавився її житловими умовами і запитав, хто провів ремонт у квартирі. Через тиждень він знову навідався до Надії Бойко у товаристві з невідомим чоловіком і почав розпитувати, скільки вона працює у виші і на якій посаді. На запитання пані Надії, у чому проблема, що до її скромної персони виявляється така пильна  і пристальна увага, тут була отримана відповідь від Романа Лобая, що, мабуть, її переселять до другого крила цього гуртожитку. У вивільнених і відселених кімнатах будуть проживати студенти з Лівану й Ефіопії.  

     Далі за оброблення непокірної  Надії Бойко, мабуть, за рекомендацією господарської частини університету, взялася директор бібліотеки Ірина Свістельник, бо після відпустки вона сказала написати п. Надії  заяву на звільнення. Ірину Рудольфівну тепер вже не влаштовує, як працює Надія Миколаївна.  Звісно, Н. Бойко вже понад дванадцять років працює в університетській бібліотеці і обов’язки  керівника відділу виконує справно. Тому вона запитала у свого директора бібліотеки, в чому її провина. Тим паче, що вже три роки Надія Бойко   виконує роботу  за працівника, котрий перебуває у декретній відпустці.  Наступного дня до Надії Миколаївни прийшов начальник відділу кадрів університету Олександр Вознюк і попросив дати йому копію  санаторної путівки, де мала лікуватися Бойко Н.М. від астматичної хвороби, яку дістала декілька років тому у бібліотеці навчального закладу.  Її тоді з роботи забрала карета швидкої допомоги, а керівництво вишу просило не оформляти документи про профзахворювання.

       Начальник відділу кадрів  знав, що Надія Миколаївна пішла у відпустку і путівку на лікування купила самостійно за повну ціну і власні кошти, але через хворобу матері вона відмовилася від курортного лікування.  Мабуть, пані Надія - твердий горішок, який  не  в змозі розчавити господарська служба самотужки. Безпідставне переведення  тарифікації з оплати праці на нижчу сітку і налаштування проти неї колективу були початком широкомасштабної артпідготовки, що велась керівником господарської частини університету проти скромного працівника закладу.   Також до дій вдалася директор Ірина Свістельник. Вона задумала провести атестації працівників бібліотеки. Згідно з наказом відділу кадрів в атестаційну комісію не включили жодного  знавця бібліотечної справи.  На думку самої Надії Бойко, професійну придатність лікаря чи юриста передусім мають перевіряти професіонали, а бібліотекарів можуть перевірити працівники наукових бібліотечних установ.  На шоу-атестації, яке було влаштоване  для того, щоб висловити профнепридатність Бойко Н.М. займаній посаді, прийшов адвокат, щоб переконатися, чи правомірно влаштовують суд Лінча над працівниками університету. Атестаційна комісія не була готова до розвитку таких подій і відступила крок назад.  Вирішили взяти перерву для того, щоб порадитися між собою і продумати  свої подальші дії. Присутність адвоката не на жарт перелякало засідателів, що за тридцять срібняків продають свою працівницю. На наступній атестаційній комісії, що проводила атестацію бібліотечних працівників, директор бібліотеки Ірина Свістельник сказала, що  програма перепідготовки, за якою займалася Надія Бойко, недоречна. Та тут отримала відповідь, що цю програму вона сама минулого року  погодила і засвідчила особистим підписом. Намагання проректора  АГЧ  відрахувати  працівників з університету, а потім розірвати угоду на їх проживання у гуртожитку очевидні. Дев’ятиповерховий гуртожиток з покращеним плануванням, а також великою територією, на якій можна спорудити ще один житловий будинок, розміщений у гарному районі міста, бо своїми вікнами виходить на Брюховецькі краєвиди.

     Плекані керівництвом вишу плани на   гуртожиток, що його відвоюють  у працівників і з нього зроблять житловий будинок, не дає спокійно спати багатьом ділкам,  бо від цього тільки наповниться власна кишеня махінаторів. Для керівництва університету тепер  немає нічого святого. Вони звикли виїжджати на студентах і розуміють, що хабарі, які платяться за вступ до навчальних закладів, нічого не варті і мізерні у порівнянні з  перспективою продажу майбутніх квартир.  Пристойна  університетська будівля перероблена  під житловий будинок дасть зиску у  понад п’ять мільйонів доларів. Минулого року  тут також відключили систему  централізованого опалення, а в грудні створювали перебої з подачею електрики до квартир. Події розвиваються за випробуваним сценарієм, що вже  розкручувався у гуртожитку по вулиці Таджицькій.  Для мешканців  цього гуртожитку безпідставно збільшені комунальні платежі  на декілька десятків гривень. Більшість жителів платять за комуналку  коменданту по відомостях, які, мабуть, зникають разом з фінансами. Тільки Надія Бойко платить завищені і необдумані  платежі через банк. На прохання Надії Миколаївни показати калькуляцію тарифів на гуртожитське проживання - їй просто подали елементарну відписку. 

                                          Володимир Моршинський.  м. Львів