-
Ти чого не радієш?- здивовано питали її. - Адже новий фараон обіцяє нам краще життя! –Діти мої, -
відповіла старенька, - я пережила сім фараонів, і кожен наступний був гіршим за
попереднього…
Щось подібне поки що відбувається і в нашій державі.
Бачачи, яке цинічне беззаконня панує сьогодні
у владних коридорах, то мимоволі думається, що Кучма, в порівнянні з наступниками,
був просто ангелом і майже ідеальним керівником, прости, Господи, за такі
думки! І тут приходить ще й заздрість американському народу, в Конституції
якого записано, що народ має право використати зброю проти влади, коли та влада
не дотримується законів, порушує конституційний лад в країні.
Ніщо так не породжує беззаконня, як
безкарність. Українці надто розчаровані, ми - народ, віру у демократію
якого так цинічно
сплюндрувала попередня «псевдодемократична» влада. Ми всі в своїй більшості
зайняли пасивну очікувальну позицію. Хто вже раз обпікся - тепер і на холодне
дмухає, те ж саме можна сказати й про політичну активність нашого народу. Але в
середині народу бурлить, кипить, протестує, стогне, бо болить. І ми з
вами вже настільки звикли
до цього болю, що нам вже здається,
що це нормальний стан. Нормальний,
адже ми не знаємо, як це: жити без корупції, адже ми ніколи не жили без неї.
Всі ми зв’язані єдиним корупційним ланцюгом. Бо чи знайдеться хтось із дорослих,
звичайно, хто хоча б раз у житті не давав хабар? Нам кажуть: нічого не
змінилось - все те саме, і ми полегшено зітхаємо: аби не гірше. Адже
пристосувавшись жити при корупції, знаємо як діяти, кому, скільки і за що
потрібно заплатити, щоб вирішити свої питання чи проблеми. Те, що не у всіх є гроші на
хабарі, то це вже інше питання. Проте, хочемо ми цього чи ні, та вся наша державна система побудована таким
чином, що для того щоб вижити, ми змушені брати участь у суспільному дійстві
під назвою «корупція», дійстві, до якого змушує нас наша влада у всі роки
української незалежності. Обманом і силою прибравши до рук загальнонаціональні
багатства і здобутки народної праці, купка людей вмить перетворилась на
мільйонерів. Було наше - стало їхнє. Незаконно і нечесно привласнивши собі
народне, створене багаторічною працею мільйонів радянських людей, майно та
отримавши величезний капітал, вони почали спокушувати бідних, але (відносно в
порівняні із сьогоднішнім днем) чесних
чиновників величезними, неймовірними для колишнього радянського службовця
сумами хабарів, щоб узаконити свої, вкрадені у народу, статки. Це була справжня війна добра і зла,
справедливості і беззаконня. Багато сміливих голів полягло тоді, бо повстали
проти такого повороту подій, та ще більше продали свою душу дияволу, злякавшись
чи спокусившись на великі гроші. Народ, який востаннє піднімав зброю проти
влади у далекому 1917 році і забувши, що це таке, залякано мовчав, виявившись
безсилим перед розгулом бандитизму, несправедливості, обману і насилля. Принцип
поведінки українців «моя хата скраю» зіграв з ними злий жарт. Люди за роки
панування Радянського Союзу настільки звикли до думки, що вони у безпеці, настільки радянська влада
викорінила із свідомості
людей саму ідею протистояння владі, що вони виявились нездатними захистити самі
себе. Революційна ситуація виникає, коли верхи не можуть, а низи не хочуть. А
що маємо сьогодні? І верхи можуть, і низи хочуть. Так, шановний народе, якщо ми
не повстаємо - то це значить, або хочемо жити так, як живемо, або ми боягузи,
нездатні захистити самих себе, боягузи, кожен з яких переживає за власну шкіру,
дозволяючи таким чином владі дерти три
шкіри з нас, усіх разом взятих. Від того, що відбувається зараз у державі, стає
моторошно. Кожен день нас вражають новинами, від яких мороз йде по шкірі, ми чуємо
промови, звіти чиновників, які брешуть нам в очі і мовчки ковтаємо цю гірку
пілюлю.
Корумпована
влада бореться сама з собою –ви в це вірите? Правда, іноді для «галочки» вони
підставляють самі своїх, в основному тих, що мало їм відстібнули або в чомусь
не догодили, а може, навіть і насмілились протистояти, і роблять гучні заяви
про «новоявленого» корупціонера. Все це було б смішно, якби не було так сумно.
Адже народ прекрасно розуміє, що всі виявлені так звані «корупціонери» - це
нещасні «цапи-відбувайли», це люди, які у якийсь момент не захотіли виконати
чиюсь незаконну вказівку зверху. Цих людей цинічно підставляють, розробляють
цілі плани, задіюють акторів, щоб людина
таки взяла хабар у той момент, коли вони захочуть. Одним словом, груба підстава.
Ви уявляєте який цинізм відбувається? Загнати будь-кого в глухий кут сьогодні
не проблемно. Адже схема заробітку і працевлаштування у нашій країні, у будь-якій
державній установі, будь-де відома усім нам. Припустимо, молода людина з
відповідною освітою влаштовується на роботу, наприклад, помічником юриста
у районну адміністрацію. Для цього їй потрібно дати хабара 2000 у.о. Майбутня
його зарплата становить 1600 грн, тобто 200 у.о. І десять місяців потому людині треба працювати
замарно, щоб відпрацювати віддані гроші. За рік на даній посаді людина заробить
2400у.о., то як вижити? Буде така людина брати хабарі – звичайно, буде, щоб
вижити, бо у неї двоє малих дітей, які щодня просять їсти. Умови праці й її
оплати у нашій державі змушують кожного - хто де і скільки може - брати хабарі, аби вижити. Та
якби ж то тільки сходилось на грошах! Найстрашніше те, що іноді, беручи хабарі,
нам доводиться продавати власну совість.
Більше того, ієрархія
загальнодержавної корупційної системи побудована ще й таким чином, щоб кожний
хабар був контрольований. Ви запитаєте, а як же можна контролювати хабарі? Дуже
просто – на кожен вид послуг встановити фіксовані тарифи, за кожну посаду
–ціну. Мене зовсім не дивує, що сьогодні бездари пишуть закони, податкові
кодекси та інше, адже бути на посаді і мати розум, що відповідав би їй - не
одне й теж саме, але це тема вже іншої розмови. Сьогодні мова про корупцію.
Хоча корупція невидимо присутня, мабуть, у
будь-якій суспільній темі.
Мені розказували знайомі, які працюють
міжнародними перевізниками, що на митниці, щоб перевезти товари, які
заробітчани передають своїм рідним, їм доводиться платити хабар 400 євро з
одиниці транспорту. Причому, ця сума до 2010 року становила 100 євро, тобто
апетити нової влади зросли вчетверо. Дехто може заперечити мені і сказати, що це
неправда, та якраз саме у цій корупційній схемі я переконалася особисто,
коли поверталася із закордонної
поїздки. Бус, у якому їхала, був порожнім, без товару. Проте працівник
української митниці, спитавши, звідки ми їдемо, відправив нас на стоянку. На
стоянці стояло багато автобусів, і усі були переповнені товарами. Уважно
оглянувши багажне відділення і переконавшись, що ціль нашої поїздки справді
була туристичною і ми їдемо «порожняком», нас попросили відкрити задні двері
багажника навстіж і сфотографували порожній салон. На моє здивоване запитання:
для чого це робити, працівник митниці відповів просто і зрозуміло: «Для
звітності». Тобто, відеокамера фіксує кількість бусів, які перетинають кордон.
Один бус - 400 євро. Проїхало 10 бусів –має бути 4000 євро. Схема строго
контролюється, не дай Боже, простий митник не додасть встановленої суми! А як
пояснити начальству, що з одного буса не було за що брати хабар? Правильно:
сфотографувати, як доказ того, що 400 євро не були ним привласнені. З тих 400
євро, тому, хто безпосередньо бере у вас гроші, може дістається 50 євро, а може,
й менше. Решта, у відповідній чіткій
пропорції передаються по ієрархії вверх. Ще гірше те, коли людина не захоче
збирати хабарі - вона працювати
не буде, адже потрібен кожен
гвинтик у загальному механізмі. Якщо хоч один виходить з ладу - механізм не
працює. За аналогічною схемою працюють суддівська система, податкова система,
міліція, медична система, освітні заклади, всі селищні, міські, районні, обласні
адміністрації і тд. і тп., тобто вся система державної влади, і як наслідок,
всі решта змушені жити за тими ж правилами. Всі про це знають, всі про це
говорять – та, на жаль, на цьому все і закінчується, би ми фактично, хоч і вимушено,
проте все одно є співучасниками цього злочинного, ворожого демократії, процесу.
А якщо ми є співучасниками, то у будь-яку мить кожного з нас можна звинуватити.
Відмінна схема: щоб змусити мовчати все суспільство – задіяти його у злочинній
схемі. Ось, наприклад, ми всі знаємо, що даємо хабарі інспекторам ДАІ, отже,
про це знають і всі вищестоящі керівники цих інспекторів ДАІ. Припустимо
,зарплата інспектора ДАІ становить 1700грн., і він змушений брати хабарі, щоб
виживати, та в його безпосереднього керівника зарплата теж не дуже висока,
та й в начальника його
начальника зарплата теж
балансує на межі бідності. Що робити, як вижити у таких умовах, щоб усім було
добре, і не допустити, щоб підлеглий заробляв більше, ніж його керівник?
Відповідь: зобов’язати інспектора ДАІ, який
безпосередньо виходить на контакт з народом, щодня здавати певну суму грошей, а
як не здасть –значить погано працює, адже прискіпатися до підлеглого завжди
можна. Ви ще й дивуєтесь, чому нас так часто спиняють даішники. Та вони ж просто гвинтики, яких силою
влади вкручують у загальний корупційний механізм! Їм можна лише щиро,
по-людськи поспівчувати, адже вони всього лиш жертви системи, як і кожен з нас.
При чому–залежні жертви, адже виконувати накази - це теж їх обов’язок. Чим більше грошей потрібно здати «вгору», тим роздратованішими вони
стають, тим безглуздішими виглядають їхні прискіпування, адже їх ставлять у
певні рамки, а запротестуєш, не погодишся – тебе свої ж і підставлять, адже хто
краще знає, що ти береш хабар, ніж той, хто змушує до цього. А апетити
вищестоящих зростають щодня!
Владна верхівка, як той ненаситний монстр, потребує щоразу більше грошей. І чує
моє серце, що таки настане той час, коли поламаються ті гвинтики, адже чим
сильніше їх притискати, тим більша ймовірність, що вони можуть не витримати
тиску. У нашій державі покривають корупцію всі, без винятку, навіть борються з
нею ніжно, так щоб, бува, не зачепити. Система побудована таким чином: якщо ти
кажеш правду - тебе ж і зроблять винним, і ти за неї обов’язково постраждаєш. Одну
гілочку так легко зламати! Ось недавно розповідали в новинах, як провідники
Укрзалізниці призналися в тому, що їх змушують платити данину керівництву. З
усієї Укрзалізниці знайшлося всього кілька сміливих сказати правду. І що з
того? З усієї країни лише Влада Прокаєва відкрито сказала, що купила свою
посаду за 50 тис.у.о. І що тепер з Владою, яка до цього мало не щодня з’являлася на екрані телевізора? Замість
того, щоб відкрити кримінальну справу за фактом, цих людей почали залякувати,
тягати по прокуратурах, пояснювати, що їхні слова - це всього-на-всього маячня,
адже доказів немає. Так само, шановні читачі, дехто й мені може закинути, що
мої слова важко підтвердити, адже конкретних доказів немає. Так, видимих
доказів справді немає. Але
я маю невидимі докази - це совість кожного з вас, адже себе не обдуриш, знаючи правду,
яка вона є. А правда страшна! І якщо не ми самі, то у кожного з нас є родич, друг,
знайомий, які є безпосередніми виконавцями тої страшної правди під назвою
«всеохоплююча державна
корупція». Та нам лицемірив навіть наш екс-президент, коли казав, що ці руки
нічого не крали! Так, не крали
– лише брали хабарі і давали їх. Не
обов’язково красти, щоб стати мільйонером, варто лише мати
стартовий капітал, щоб влаштуватися на високу посаду, щоб не бути найменшим
гвинтиком, робочою бджілкою. Бо коли ти опиняєшся на високій посаді - не є великим секретом, скільки
заплатив за неї, кому заплатив, а також який «неофіційний» прибуток ця посада
тобі принесе. Про це відверто говорять в кулуарах та й не тільки. Ця схема
працювала і буде працювати
незалежно від тебе, бо якщо не погодишся з умовами - тебе викинуть, як
непотрібну деталь. Такою є
наша правда. Відверте лицемірство, цинічна брехня та нахабство панують сьогодні
в нашому суспільстві і диктують нам свої огидні правила.
Дуже
шкода, що кожна розумна людина, яка хоче чогось добитися у цій країні, змушена
адаптовуватися до цієї системи. А вже те,
наскільки далеко вона зайде у порушеннях закону, людської моралі і у всіх наслідках перебування у
корупційній схемі, залежить від того, наскільки людина дружить зі своєю совістю
і від її духовності. Адже часто буває, що маючи страх за власну шкіру, тобто
тіло, ми втрачаємо страх за
свою душу. Боїмося протистояти системі, яка є явищем явно тимчасовим (бо як
показує світова історія, зазнавали гучного краху ще й не такі твердині), та не
боїмося протистояти законам моралі, чинити гріхи, які нагадують про помсту із
неба – серед них людиновбивство, затримка заробітної плати, скривдження вбогих,
вдів, сиріт у масштабах однієї людини чи держави.
Корупція настільки аморальне
явище, що людина під його впливом, стає наче сліпа, втрачаючи головний страх, який
би мав заглушувати усі решта страхи - страх перед Богом. Корупція озлоблює людські душі,
вбиває всіляку справедливість, перетворює правду на брехню; вона не чинить
добра заради самого добра,
а виключно заради наживи. Ми вже й не пам’ятаємо, як це - робити добро іншим просто так, без жодної вигоди для
себе. Робити добро тому, що
ми не залежно від того, де працюємо і які посади займаємо, залишаємось
насамперед людьми. Наші душі втрачають людську подобу, і все більше стає
страшно жити у такому суспільстві, яке
нищить, спотворює, спокушує, зневірює наші душі… І я все більше заздрю американському народові, у
якого в Конституції
записано, що народ має право використати
зброю проти влади…
Надія Врочинська,
Кременець
No comments:
Post a Comment