Шановні і дорогі краяни!
Співвітчизники!
Завершено підготовку до друку книги, яка не має аналогів у літературі -
антології під назвою «Волинські Афіни у фольклорі, красному письменстві,
спогадах, листах і виступах» (з передмовою; трьома частинами, у яких подано
тексти і фрагменти текстів авторів мовою оригіналу - українською, російською,
польською; додатками, у яких йдеться про Кременець у листах Юліуша Словацького
до матері - Саломеї Бекю, довідками про авторів творів різних жанрів [а їх
(авторів) 106, серед них багато відомих українських письменників.
Над цією книгою я, автор ідеї, концепції і чільний її реалізатор, працював
понад 4 роки. Як упорядник, літературний, науковий і технічний редактор,
коректор все робив безплатно, витрачаючи ще й власні кошти із заробітної плати,
а останні півтора року - зі скромної пенсії.
У створенні антології мені, Теодозію Присяжному, філологові- славістові,
викладачеві української, російської, польської мов, а також польської
літератури (у вишах Тернополя і в Кременці), редакторові з досвідом роботи у
видавництві, допомагали Гаврило Чернихівський, один з двох членів Національної
спілки, письменників України на Кременеччині, видатний краєзнавець, автор книги
«Кременеччина історична літературне краєзнавство», який передчасно пішов з
життя; Олег Василишин, літературознавець, кандидат філологічних наук; Тамара
Сеніна, журналіст, директор обласного літературно-меморіального музею Юліуша
Словацького в Кременці, фахівець, відомий в Україні та Польщі.
Критерієм добору текстів та фрагментів з них була їх художня та історична
вартість, політичні погляди авторів не брались до уваги.
Обсяг книги - 672 сторінки, формат 70x100/16, в ній ілюстровані шмуцтитули
(назви частин, розділів, підрозділів) графічні роботи кременчанина Романа
Левандовського (види міста, його і пам’яток і вулиць та 32 сторінки ілюстрацій
після текстової частини (гравюри, поштівки, фотографії, документи), пов’язані з
культурним життям міста і його відомого освітньо-наукового осередку впродовж
двох століть (більшість ілюстрацій ніколи не публікувалась).
Антологія створена для викладачів усної народної творчості, історії
України, історії української та зарубіжної літератур і студентів (філологів та
істориків), учителів та учнів ліцеїв, гімназій, загальноосвітніх шкіл;
краєзнавців, усіх тих, котрі поріднилися з Кременцем і люблять його.
Підкреслю, що це книга творів різних жанрів та фрагментів з них, а не
збірник наукових праць.
І ось тепер, через чотири роки, коли антологія вже підготовлена до друку і,
повірте, хороша (в ній немає убогого примітивізму, що засвідчують рецензії
відомих у краї фахівців), ректор Кременецького обласного
гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка А. М. Ломакович,
який давно взявся її видати, не обмежував обсяг книги, - віддав її на
поталу моїм недругам в інституті - В. Є. Бенері, І. Б, Скакальській і В. Д.
Собчуку (добре знаючи про їх ставлення до мене). Вони жодної участі у створенні
цієї книги не брали, навпаки (у мене склалось таке враження), хотіли, щоб ми не
зуміли якісно підготувати її до друку. Мені ж ні він, ні вони навіть не сказали
про те, що роблять з книгою, лише згодом, на нараді, поставили перед фактом.
Група «товаришів» (нелітературознавців, серед них - викладач педагогіки і
викладачі історії) пошматувала антологію, розклеїла по всій останній
роздруківці червоні папірці [що значить: «Вилучити!»] і продовжує, з
благословення ректора, робити ие далі, Ч
Насамперед вони перекроїли і спотворили всю передмову, все те, що написали Г. І. Чернихівський і я, знищили живе, цікаве
ознайомлення читача з найвідомішими письменниками та їхніми творами (залишивши
з польськомовних поетів XIX століття лише Юліуша Словацького), все інше - одні
прізвища, назви і дати. Вони вилучили з передмови фрагменти про найвидатнішого
польського прозаїка і драматурга періоду романтизму Юзефа Коженьовського, який
чверть століття прожив у Кременці і написав про нього автобіографічну повість;
про видатного поета-романтика Томаша Августа Олізаровського, автора тексту гімну кременчан, який виконує в залі Гугона
Коллонтая під час урочистих зустрічей з польськими делегаціями Сергій Дедю [Яке
фарисейство!].
Він [Олізаровський] чи не найбільше творів написав про Кременець. Зникли
рядки про відомого поета Стефана Вітвіцького і його баладу «Замкова гора у
Кременці»; мемуарист Євстахій Івановський названий Яблоновським.
У передмові безглуздо перемішано абзациз рядками про мемуаристів та
письменників (польськомовних, україномовних, російськомовних), при цьому
порушено хронологію. Про усе це можна лише сказати: «На городі бузина, а в Києві дядько» У них навіть інтелегенція стала
«інтелегенцією».
Група «товаришів» вставила у передмову рядки про вірші трьох місцевих
авторів (серед них немає відомих письменників); вона впродовж чотирьох років,
знаючи, що готується антологія, не спромоглась показати упорядникам, щоб
літературознавці могли визначити їх художню вартість і вирішити, чи друкувати
їх і чи згадувати в передмові. А книга вже змакетована! Не забутий жоден
відомий автор.
Також в один абзац з літераторами (?!) група вставила себе - місцевих
науковців-істориків (В. Д. Собчука та І. Б. Скакальську), хоч це не
збірник наукових праць, а книга фольклору, белетристики і мемуаристики.
Частина творів з книги вилучається. Ректор А. М. Ломакович заявив, що треба
зняти твори Романа Левандовського (вірші), бо, мовляв, досить того, що є його
ілюстрації і вірші ще двох Левандовських. Не можу зрозуміти, чи йому не
подобається те, що Р. Ю. Левандовський - багатопланова творча людина, чи не подобається вся
родина Левандовських. Повинен зазначити, що твори усіх Левандовських хороші.
А. М. Ломакович, слід розуміти, під впливом оперативної групи, заявив
також, що треба вилучати з книги Ірену Сандецьку, бо вона нібито займала
антиукраїнську позицію. Можу сказати, що в її поезії політики і українофобства
немає. Це високохудожні твори про «місто кохане» з філософським осмисленням; а
про конкретну особу (українця), яку згадує у спогадах славетний Улас Самчук, і
яку вона звинувачувала у гріхах, зроблено примітку (так звану виноску).
Перелік вилучень можна було б продовжити, це стосується насамперед значних
скорочень фрагментів дуже цікавих мемуарів польських авторів з першої половини
XIX ст.
Ноти до творів усіх авторів у книзі викреслено, серед них до творів Т. А.
Олізаровського, Г. І. Чернихівського, М. М. Джигана, Н. А. Казьмірук,
Т. І. Сеніної, Т. В. Присяжного і навіть геніального Юліуїна Словацького,
над якими [усіма нотами] так довго трудився, щоб подати за держстандартами,
викладач інституту В. І. Сабран за дорученням ректора А. М. Ломаковича (?!);
таким чином, зневажено самодіяльних композиторів: з XIX ст. - Войцеха
Совінського, з ХХ-ХХІ ст. - Василя Сабрана, Олександра Пєтуха, Ірину Сергієнко,
Юрія Левандовського. Зазначу, що деякі з цих творів виконують інститутські
музичні колективи.
Ректору і групі «товаришів» не подобається навіть те, кому на окремій
сторінці висловлено подяку за сприяння виходові у світ цієї книги. Вони і її
«відкоригували». З приводу цього хочу сказати, що я краще знаю, хто мені
допомагав у створенні цієї книги і як.
Оскільки інститутські цензори і «гіперредактори» по-варварськи обійшлись з
книгою, плюнули в душу упорядникамта іншим людям, які всіляко допомагали в
підготовці до друку цієї книги, звертаюсь з проханням до всіх добрих, мудрих і
порядних людей, тих, хто любить місто Кременець - Волинські Афіни, звертаюсь до
кременчан в Україні і за кордоном, до кременецьких діаспори (української, і
польської в різних країнах), до рідних вбитих гітлерівцями кременецьких і
некременецьких євреїв.
Допоможіть! Перекажіть
будь-ласка кошти, скільки зможете, на видання цієї багатостражлалої аналогії на
рахунки у ВАТ «Державний ощадний банк України» (установи банку №10019/013 в
Тернополі). Кожна Ваша гривня послужить добрій справі.
Книга пройшла через моє серце і душу. Я працював над нею з думкою про Вас і
єдиним бажанням, щоб Ви через твори різних жанрів і фрагменти з них більше
дізнались про унікальне місто - Волинські Афіни, його відомий освітньо-науковий
осередок зі славною історією і значним внеском у європейську полікультурну
спадщину, про тих видатних і менш відомих творчих людей, різних на
національністю (насамперед письменників, мемуаристів), які жили, навчалися,
працювали, служили або побували в унікальному місті, і воно залишилось в їхніх
серцях назавжди.
Створена антологія - не вузькоспеціальна праця, вона - для всіх. Вона
потрібна Вам, буде потрібною Вашим дітям, онукам і правнукам.
Нехай книга про Волинські Афіни стане народною книгою! Видаймо її, хоч на
найдешевшому папері з чорно-білими ілюстраціями у найдешевшій друкарні. Якщо не
вистачить коштів на тверду обкладинку, видаймо два томи у м’якій.
Перші ж перераховані Вами кошти будуть витрачені на оплату комп’ютерної
верстки книги, яку . • здійснив кременчанин Василь Деревінський.
Як упорядник я запевняю Вас, що у ній немає нічого, що не сприяло б кращому
пізнанню кількавікового співжиття українців, поляків, росіян, євреїв, що могло
б зашкодити нині дружнім стосункам наших народів, навпаки, книга дозволить усім
краще пізнати спільне минуле і сприятиме кращому порозумінню і
добросусідськості у майбутньому (на кращих зразках фольклору, белетристики,
мемуаристики, епістолографії).
Дорогі кременчани і некременчани!
Вірте мені і моїм щирим намірам. Ваші кошти, сподіваюсь, допоможуть видати
повний текст книги з творами і фрагментами творів усіх авторів, бо коли б цю
книгу навіть видав інститут (а я не дав згоди на видання книги з понівеченими
передмовою і змістом), Ви не змогли б її придбати: примірники зберігались би в
науковій частині як подарунки для гостей навчального закладу.
Щиро Ваш, хоч і некременчанин (працював і жив у Кременці лише 3 роки),
Теодозій Присяжний, кандидат
педагогічних наук.
Березень 2012 р.
No comments:
Post a Comment