Як Паразінський КПУ розколов, або Чому секретарі райкомів на Тернопіллі масово виходять з партії
…Сталінградська битва, сімдесятиріччя якої відзначають у лютому нинішнього
року, нагадує багатьом, хто залишився живим у Другій світовій війні, слова
рядових бійців-червоноармійців: «Якщо не повернуся, вважайте мене комуністом…»
А заклик, з яким помирали на устах у бою: «За Батьківщину!» став символом
перемоги під Сталінградом. Із того часу, коли армія фельдмаршала Паулюса здалась у полон, війська Червоної Армії перейшли у наступ…
У нинішніх реаліях – заклик сучасних членів КПУ звучить по-іншому: «З
партії виходжу, але залишаюсь комуністом.» І це не просто слова, а внутрішнє
переконання тих комуністів, які стикнулись із бюрократією у своїх керівних
органах, зверхністю і елементарною хамовитістю у ставленні до своїх колег. Про
це розповіли нам секретарі районних організацій КПУ в Тернопільській області.
-
Я
заявляю про свій вихід із членів Комуністичної партії України, і причиною цього
рішення є не розчарування в самій ідеї, а у фальшивих носіях цих ідей, якими є
лицеміри, користолюбці і кар’єристи, - так розпочала нашу розмову Лілія
Шевченко, перший секретар Кременецького райкому КПУ. – Саме таким є керівництво
Тернопільського обкому партії, зокрема його перший секретар Василь
Паразінський. З його призначенням на цю посаду в обласній організації відбувся
великий розкол, почався вихід із КПУ в районних осередках. Так у Кременці після
зміни колишнього першого секретаря райкому Юрія Трачука із 50 комуністів залишилось
18, тож починала роботу фактично з нуля, без документів і печатки. Мені вдалося
за останні 2 роки залучити до наших лав ще 10 чоловік, тож маємо наразі 28
членів партії. Та, як мені стало відомо, обком звітує у Київ, подаючи значно більші
цифри. На жаль, серед тих, хто свого часу підтримував Василя Паразінського,
була і я. Та коли побачила ставлення першого секретаря обкому до комуністів,
особливо секретарів, то зрозуміла, кого нам нав’язали. Усі ми для нього – просто «сіра маса» без права
висловити свої думки, особливо, коли вони не збігаються із позицією першого. На
усіх нарадах, зборах чи конференціях він не дає елементарної можливості
виступити, може перервати доповідача на півслові. А того, хто насмілився
виступити всупереч його позиції, чекала неприємна співбесіда за закритими
дверима. За найменшу провину погрожує позбавити зарплати. Особливо не любить
Паразінський, коли ми відстоюємо один одного, словом, «ми не люди – ми
комуністи» - це улюблена його фраза. У діях першого секретаря обкому постійно
вбачається зневага до нас, навіть коли помер другий секретар нашого райкому, на
це ніхто не зреагував. Є чимало фінансових претензій до секретаря обкому,
особливо в період виборів, коли нашим представникам у комісіях обіцяли премії.
Уже три місяці минуло після виборів, але обіцянка залишається цяцянкою і
донині…
-
У
компартії я недавно, з 2010 року, - ділиться враженнями секретар Чортківського
райкому КПУ Валентин Шевчук. – Але за цей час зрозумів, що КПУ на сьогодні є
тою партією, з якою нам не по дорозі. Якщо обласними осередками керуватимуть
такі як Паразінський, ця партія просто розвалиться. На Тернопіллі цей процес
уже розпочався. Коли мого попередника Ярослава Любого, який має понад 40 років
партійного стажу, намагались виключити з партії з порушенням усіх норм Статуту, я вирішив відмовитись від посади першого
секретаря райкому. Несправедливість відчув зразу ж, з приходом на посаду
першого секретаря обкому Василя Паразінського. До речі, Чортківська районна
організація КПУ звернулась до бюро Тернопільского обкому КПУ щодо скасування
рішення про виключення Ярослава Любого з партії, але відповіді ми так і не
дочекались. Особливо загострились наші стосунки, як ми почали вимагати звіту за
використання коштів, які за нашою ініціативою повинні були спрямувати на
дитячий заклад «Лебедятко», що у Чорткові. На той час я був членом ЦКК –
центральної контрольної комісії КПУ. Перший же секретар обкому сказав просто:
«Не пхай носа не у свою справу…» А згодом уже зі сторінок «Робітничої газети» я
дізнався, що мене виключено зі складу ЦКК. І така справедливість на кожному
кроці, тому я теж виходжу з лав КПУ. І допоки Тернопільським обкомом керуватиме
Василь Паразінський, ситуація на краще не зміниться.
Колишній секретар
Монастириського райкому КПУ Тетяна Стецюк також зазнала свавілля з боку першого
секретаря обкому КПУ, особливо у період виборчої кампанії.
- Я балотувалась до Верховної ради від КПУ по
Монастириському, Бучацькому, Теребовлянському районах, але не мала жодної
підтримки від партії. Хоча на кандидатів виділяли немалі кошти, я не отримала,
крім докорів, нічого. Коли ж звернулась до ЦКК партії, аби вияснити ситуацію з
фінансуванням виборчої кампанії, перший секретар обкому Василь Паразінський
заявив, що я … не балотуюсь. Це просто знущання над людьми! Я реєструюсь,
проводжу агітаційну кампанію, а він заявляє, що вже не балотуюсь. Таке
неузгодження на рівні керівних органів партії вважаю нічим іншим, як
елементарною неповагою до своїх же колег. Про який партійний авторитет загалом
може йти мова?!.
Тих, хто дав згоду
йти у депутати від КПУ, просто «кинули» партійні боси, так було і з першим
секретарем Кременецького райкому Лілією Шевченко, так сталося і з Тетяною
Стецюк з Теребовлі, яку, до речі, без відома районної організації, зняли з
посади першого секретаря з доганою за порушення партійної дисципліни. І все
через те, що секретар задавала зайві запитання, зокрема про благодійні внески,
які здавали всі члени партії. Відповіді на це запитання секретар так і не
почула, зате отримала догану. Наразі районна партійна організація у Монастириську
без секретаря, як і в інших районах області. Бо ніхто вже не хоче працювати під
«ковпаком» Василя Паразінського. Про його «плідну» діяльність керівники
партійних організацій з Хмельниччини, а точніше із Славутських міськкому та
райкому, Нетішинського міськкому КПУ, повідомляли першого секретаря ЦК КПУ
Петра Симоненка. Тож верхівка партії знає про непристойну поведінку Василя
Паразінського, його особисту схильність до скандалів, образ комуністів,
приниження їх честі і гідності в очах інших партійців. Подібне звернення
надіслане у ЦК партії і від Теребовлянської районної організації КПУ. Але
ніхто допоки не відчув жодних змін, тож розкол партії комуністів - явище
закономірне, бо для їх лідерів хамовитість і вседозволеність стали
інструментами кар’єрного росту. А вихід із партії, де керівниками ставлять
подібних Паразінському, є масовим явищем. І це зрозуміло, люди тягнуться до тих
сил, які мають інші цінності і формуються на основах демократії та елементарної
людяності. Не виключено, що найближчим часом за прикладом районних секретарів з
партії вийдуть молоді комуністи, віддавши перевагу іншим, прогресивним партіям,
які мають на меті розбудову громадянського суспільства та утвердження
демократії в Україні.
Володимир
Левко,
Тернопіль
No comments:
Post a Comment