Олег Канівець знає шляхи до енергетичної незалежності України

Актуальне інтерв’ю

Олег Канівець знає шляхи до  енергетичної незалежності  України

Візитівка

Олег Леонідович Канівець народився 3 червня 1963 року в селі Нежухів Стрийського району Львівської області.

 У 1986 р. закінчив Львівський державний університет ім. І.Франка, отримав фах інженера-оптика-дослідника.

1986 - 1998 рр. – інженер ВО «Мікроприлад» та на заводі «Темара» ВО «Кінескоп».

1998 - 1999 рр. – помічник-консультант народного депутата України Ігоря Осташа.

2007 - 2008 рр. – помічник генерального директора з економічних питань ДСП «Чорнобильська атомна електростанція».

З лютого 2009 року – голова правління ЗАТ «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (м. Київ).

В 2002 році був обраний депутатом Львівської обласної ради, член Президії Львівської обласної ради, голова постійної депутатської комісії з питань приватизації та майна Львівської обласної ради.

В 2003-2006 рр. очолював депутатські фракції в обласній раді.

Одружений. Виховує 4 доньки і сина.

Політична діяльність

У політику Олег Канівець прийшов на початку 90-их років минулого століття, вступивши у 27-річному віці до лав Української Християнсько-демократичної партії.

Щодо нинішньої партійності, то ще донедавна він був заступником свого багатолітнього товариша, мера Калуша Ігоря Насалика в Українській партії, яка об’єдналася з партією Анатолія Гриценка «Громадянська позиція».

Олег Канівець обраний народним депутатом по 126 окрузі від Об’єднаної опозиції. За депутатський мандат змагався з багатьма претендентами. Серед них кандидат від політичної партії «Удар» Андрій Кіт і відставний адмірал флоту Ігор Тенюх. Про політичну ситуацію в країні і енергетичну незалежність розмова з народним депутатом.

    

- Олеже Леонідовичу, скажіть, чи блокування парламенту додає вам  позитиву у Ваших  виборців? Коли розпочне роботу Верховна Рада,  які умови розблокування парламенту опозиційними депутатами?

      - З блокуванням парламенту можемо підійти до того моменту, що у Президента  Віктора Януковича з’явиться можливість розпустити діючу Верховну Раду і призначити дострокові вибори. Я допускаю, що Президент цим правом не скористається, якщо ми навіть тридцять днів будемо блокувати роботу парламенту і не відкриємо сесію. Сьогодні владній команді не вигідні позачергові вибори. Ситуація в політичному і соціально-економічному плані виглядає не на користь провладної більшості. На позачергових виборах вона б отримала значно меншу підтримку, ніж в жовтні минулого року. Оскільки мають більшість і сильніші, то логіка підказує, що сильніший теж має робити крок назустріч меншості. В нас немає іншого виходу, як заблокувати роботу сесії. Блокування має всі підстави бути, оскільки ми бачили, що нинішній голова Верховної Ради Володимир Рибак не хотів скликати позачергову сесію. Він взяв під сумнів підписи народних депутатів, чого ніколи не було. Це є прецедент. Звісно, що Голова Верховної Ради виконав замовлення «Банкової» і таким чином було зірвано роботу позачергової сесії. Тоді три опозиційні фракції вирішили показати,що ми теж має конституційні права. Якщо він так прискіпливо ставиться до наших підписів, - а в сучасних умовах підписи навіть можна передати новітніми засобами зв’язку чи навіть через авіасполучення, - то нехай вимагає від більшості особистого голосування.

  -   На Вашу думку, чи здатний Віктор Янукович розпустити парламент, а тоді призначити дострокові вибори вже за партійними списками?

    -  За партійними списками Партія Регіонів програє вибори.  Вона має більшість у теперішній Верховній Раді завдяки мажоритарникам.  Три опозиційні сили взяли більше, ніж регіонали разом з комуністами. Дострокові парламентські вибори повинні би відбутися на тому самому законодавстві, тобто за змішаною системою. Якщо ми деблокуємось до того, що таки відбудуться позачергові вибори, то тільки за законом, за яким проводилися вибори у жовтні 2012 року.

  -  Ваша думка  з приводу доцільності зараз проводити позачергові вибори? Вони несуть великі витрати матеріальних та інших ресурсів. Україна перманентно буде жити постійними виборами.  Все буде в політичному хаосі.

   -  Якщо виходити з логіки опозиції, що їй необхідна більшість у парламенті, тоді для нас ці дострокові вибори будуть вигідними. Зараз в опозиційних силах помічається тісніша співпраця і на мажоритарну складову буде легше погодити прохідні кандидатури. За таких умов ми б отримали не 58 депутатів-мажоритарників, а щонайменше 100. Матеріальні витрати для бюджету великі, але в будь-якій справі є позитив і негатив. Якщо виходити з логіки, що ми хочемо змістити режим Януковича, нам потрібно мати більшість у парламенті. І ми  можемо досягнути такого результату тільки позачерговими виборами. Думаю, що владі сьогодні не вигідно проводити такі вибори.

-     Олеже Леонідовичу, на Вашу думку, чи з проведенням дострокових виборів і нестабільною ситуацією у країні Віктор Янукович може продовжити перебування у президентському кріслі ще на декілька років?

   - Форс-мажорні обставини можуть бути за будь-яких обставин. Та дострокові вибори не приведуть країну до якогось безладу і  не дадуть підстав перенести президентські вибори. За Конституцією, вони мають відбутися у 2015 р. На цьому спекулювати не варто. Я навіть допускаю, що Президенту було б вигідно з проведенням дострокових парламентських виборів одночасно провести президентські. Так, як у свій час зробив Леонід Кравчук. Я думаю, що Віктор Федорович - досить розумна людина і його помічники також мають подумати і прийняти виважене рішення.  За два наступних роки йому буде важко переламати ситуацію на свою користь. Він має подумати над тим, щоб для політичної стабільності дати себе у жертву. Він має сказати суспільству, що пропонує перевантаження всіх гілок влади. Від цього він більше може виграти, якби обирався у 2015 р. Тоді його стартові позиції будуть гіршими, ніж зараз.

    - Ви хочете сказати, що рішення Президента Януковича призначити дострокові президентські вибори буде кроком сильного політика, який шукає порозуміння у суспільстві?

    - Безумовно. Цей крок всі оцінять, як рішення сильної людини. На цьому він міг би завоювати більше симпатій, а також сконсолідувати свого виборця. Світова спільнота схвально зустріла б такий крок до порозуміння. В подальшому Янукович мав би авторитет світового лідера, з яким варто мати справи. Хто став би президентом - важко спрогнозувати.

      - Пане Олеже, якщо вже мова йде про позачергові президентські вибори, то давайте трохи змоделюємо  ситуацію навколо майбутніх кандидатів . Звісно, що від Партії Регіонів буде Віктор Янукович, а також ймовірно, що Петро Порошенко, Сергій Тігіпко. На Вашу думку, скільки може бути претендентів від опозиції?

    -  Це дуже болюче питання. Швидше за все, не вдасться висунути єдиного кандидата. Ймовірно буде домовленість, що всі підтримають того, хто вийде до другого туру. Як на мене, це найбільш реалістичний сценарій. Мотивації відмовитися від участі у президентських виборах лідерам ВО «Свободи» чи «Удару» і «Батьківщини» немає. Навіть більше того, кожна політична сила множить себе на нуль, коли її лідер відмовляється від участі у президентських перегонах. Вона тоді стає як неповноцінна, коли лідер не бере участь у кампанії. Політична сила, яка представлена у парламенті змушена виставляти свого лідера. Я моделюю ситуацію, чи ви можете уявити, що Олег Тягнибок приїжджає на Західну Україну і каже, що не висуває свою кандидатуру на посаду Президента і буде підтримувати Арсенія Яценюка чи когось іншого.  В такому випадку його виборець може відійти від «Свободи». Хіба може відповідальний політик і лідер партії це дозволити?! Прогнозую, що лідери кожної опозиційної сили візьмуть участь у президентській кампанії у першому турі .

   -  Кожна політична сила має свого лідера. На Вашу думку, хто був би від «Батьківщини» висунутий кандидатом у Президенти?

    - Сьогодні йдуть перемовини про об’єднання Фронту Змін і «Батьківщини» в одну політичну силу.   Є порозуміння між Юлією Тимошенко, Арсенієм Яценюком і Олександром Турчиновим. Важко йде процес об’єднання, бо середовище «Батьківщини» не готове впустити до себе Арсенія Яценюка. Партія «Батьківщина» має своє усталене середовище з усіма плюсам і мінусами, тому погодиться на те, щоб Арсеній Петрович очолив її політичну силу, якщо Юлія Тимошенко залишиться під вартою. Та й контрольний пакет партії залишиться за її членами.

    - Ваша політична сила також висуне кандидатом у президенти Анатолія Гриценко?

     - Не виключаю  такий розвиток подій. Щодо мене, то якщо буде реальне об’єднання Фронту Змін і «Батьківщини», то я буду агітувати своїх однопартійців  долучитися до цього процесу. Інакше це буде виглядати як деструктив.

   -  Олеже Леонідовичу, скажіть, чи працюєте над збільшенням прихильників «Громадянської позиції» на Вашому виборчому окрузі?

     - Зараз розбудовою цієї політичної сили не займаюсь. Вибори до парламенту  недавно  завершились і тепер триває переговорний процес про об’єднання між усіма опозиційними політичними партіями в одну політичну силу. Зараз займатися однією недоцільно і нелогічно.

     - В наступному році відбудуться вибори до місцевих рад. Чи Ви вже визначилися з кандидатами на міських голів?

     - Зараз я перебуваю в консультаційному і переговорному процесі з  іншими політичними силами з приводу висунення кандидатів. Думаю, що всі міста у моєму виборчому окрузі заслуговують на нові обличчя. Я готовий  вести перемовини з «Ударом» і ВО «Свобода». Може, вони мають сильних кандидатів. Треба з цим рахуватися. Від «Громадянської позиції» вже є кандидатура на Стрийського міського голову, але  треба  теж прислуховуватися  до думки своїх політичних союзників. Можливо, їх кандидати матимуть більший потенціал.

     - Олеже Леонідовичу, Ви працюєте у бюджетному комітеті. Чи весною буде переглядатися і уточнюватися головний фінансовий документ країни?

    -  Безперечно, що буде уточнення. Про це говорять усі. Це розуміє Президент Віктор  Янукович. Вплинути на бюджет можна тоді, коли виконавча гілка влади з повагою ставиться до того органу, що затверджував головний фінансовий документ країни. Сьогодні я бачу те, як розцінює виконавча гілка влади, Адміністрація Президента і Кабмін Верховну Раду. Вони бачать парламент як звичайних кнопкодавів. Усе вирішують вони на Банковій і Грушевського, а ми під куполом повинні схвалити їхнє рішення. Я противник такої схеми. В нашому бюджетному комітеті є два представники від комуністів. Нещодавно було його засідання, і вони теж не задоволені цим бюджетом, законодавством, які діють в Україні.  Мажоритарна складова теж дуже цікава. Депутат -мажоритарник не згідний з тим  бюджетним законодавством, яке тепер діє. Звичайно, до свого округу хочеться  більше уваги. У нас  сьогодні 54 відсотки доходів місцевих бюджетів складають субвенції і дотації. Більше ста десяти мільярдів з державного бюджету  скеровується на дотації і вирівнювання. Це абсурдні речі. Не може так жити країна, не може так жити територія. Голова бюджетного комітету теж від Партії Регіонів. Але ми також намагаємося по-чесному  приймати рішення. Депутати від опозиції повинні показати дисциплінованість і об’єктивність. Рішення, які будуть прийняті у бюджетному комітеті, спрямовані тільки на користь наших територій.

   -  Пане Олеже, Ви довший час працювали у галузі видобутку вуглецевих. На Вашу думку, що повинні робити влада і Президент для енергетичної незалежності України?

     - Декілька напрямків. Насамперед, ми повинні відновити в лексиконі енергоощадність і енегоефективність. Україна не повинна споживати стільки газу для своїх потреб. Донедавна  купували понад п’ятдесят мільярдів кубометрів газу і добували понад двадцять мільярдів газу для власних потреб. Вважаю, що для власного виробництва і потреб населення необхідно не більше сорока мільярдів газу на рік. Без сумніву, висока ціна на російський газ змушує займатися енергоощадністю і енергоефективністю.  Російські постачальники газу високою ціною на газ змушують нас задумуватися над альтернативними і дешевими джерелами  видобутку свого.

     - Ваша точка зору з приводу того, що Газпром виставив рахунок Україні на сім мільярдів доларів за невибраний газ. Чи знову Росія прикрутить вентилі на кордоні?

   -  Це нереально. За невикористаний газ ми не повинні платити. Україна має  подати позов до Стокгольмського  суду і виграти процес. Закручування вентиля під час вирішення судового спору поставить Росію в досить непривабливе становище перед міжнародною спільнотою.

     Підписання установчих документів на спорудження терміналу зрідженого газу в Одесі  з іспанською корпорацією, а потім відмежування  іспанців від своїх намірів  через вчинення тиску російським газовим монополістом може бути.

     Допускаю і такий варіант розвитку подій аналогічно з сланцевим газом. Політик Віктор Медведчук разом зі своїм «Українським вибором» найняли молодиків у Донецьку виступати проти розробки родовищ сланцевого газу. Ми розуміємо, що він прихильник і ставленик Кремля та відстоює інтереси Росії, щоб тут не видобувати сланцевий газ. Сланцевий газ - це політичне рішення. Відверто кажу про те, що схвалюю таке рішення України.  Навіть в тому плані, щоб показати Кремлю  свою політичну волю диверсифікувати поставки газу. Інше питання: наскільки реально буде втілено проект видобування сланцевого газу. Я противник розробки площі сланцевого газу в Західній Україні без висновків експертів через те, що тут перетинаються водоносні горизонти землі. Також  необхідно освоювати видобуток газу на шельфі Чорного моря. Наша наука має достатньо пропозицій для зменшення енергозалежності  України від російського газу. Над цим треба працювати.

   -  Олеже Леонідовичу,  у 2014 році виповниться 150 років від дня народження Митрополита Андрея Шептицького. Наша газета писала про зловживання директора Львівського національного музею імені А. Шептицького, адже там виявили нестачу  унікальних музейних експонатів.  Ваші дії як депутата Верховної Ради України? 

    -  Ми з львівськими депутатами об’єктивно дамо оцінку роботі керівника музею. Думаю, що з призначенням нового міністра культури  у музеї зміниться керівник. Також вважаю доцільним створення до такої дати організаційного комітету для відзначення святкування 150-річчя Митрополита Андрея Шептицького на світовому рівні.

                                                         

Володимир Ліпчанський,

 м. Київ