Традицію продовжено!!!!!!!!

Жива пам’ять століть

Традицію продовжено!!!!!!!!

На фото зліва на право: перерізають стрічку губернатор Рівненщини Василь Михайлович Берташ, голова УТМР Ігор Михайлович Бренич, голова Рівненської обласної ради Юрій Святославович  Кічатий

25 січня 2013 року у Державному історико-культурному заповіднику м. Дубна відбулася презентація мисливської зали «Мистецтво королівського і князівського полювання» в палаці князів Любомирських, яку ви зможете відвідати уже сьогодні. Аби максимально поринути у вир подій королівського полювання і зрозуміти його суть, обов’язково завітайте в Дубенський замок!!!

У мисливській залі заповідника

Cтворення однієї із презентаційних залів Дубенського замку – мисливської зали – є найближчим виконаним завданням усього колективу Державного історико-культурного заповідника м. Дубна. Ця подія може набрати широкого резонансу, оскільки подібної зали в замках  Західного регіону України не існує.

Мисливська зала створювалась на історичній основі ХVІ-ХVІІІ ст. :

1.      Реєстр скарбів Дубенського замку 1616 р., започаткований князем К.І.  Острозьким із трофеїв, привезених із битви під Оршею 1514 р., серед яких списки мисливської зброї, захисного озброєння, мисливських здобутків.

2.      Розваги під час контрактів: звірячі бої в замку для потішання гостей.

3.      Полювання під час контрактових ярмарок 1774-1794 рр., влаштовані князем Михайлом Любомирським для короля Польщі Станіслава Августа ІІ Понятовського (1781 р.).

4.      Загальні відомості про полювання королів і князів у XVI – XVIII ст.

Інтер’єр зали максимально наближено до середньовічної. Тут присутній настінний художній розпис із мотивами королівського та князівського полювання (4 арки відображають королівське і князівське полюванням в різні пори року), опудала ловчих птахів, дрібних звірят і великої дичини. Озброєння і амуніція представлені тими видами зброї, якими користувалися в ХVІ-ХVІІІ ст., впольовані трофеї князів (шкіри та голови диких вепрів, роги та голова благородного оленя і лося).

Однією з яскравих і цікавих сторінок життя відомих князівських родів, що залишили помітний слід в історії України та Волині, було полювання. Належні до відомих магнатських родини, вони не відмовляли собі у цій популярній забаганці тодішньої верхівки суспільства, для яких вона, із зрозумілих причин, не слугувала засобом  існування, а була своєрідним «comme il faut» – стилем життя. 

В історії Волині закарбовані імена тих королів,  князів, які займалися полюванням і продовжували цю традицію поколіннями. Так в часи Галицько-Волинського князівства в лісах під Луцьком любив полювати князь Данило Галицький. Саме під час полювання князь зі своїми воїнами побачив місце, на якому звів місто Холм (нині – Хелм у Польщі). Недаремно, на гербі Холма зображено ліси і ведмедя.

Наприклад, перед війною з Тевтонським орденом король Ягайло у січні 1410 р. влаштував відстріл звірів біля Шацька, Любохин, Тура і Ратного, запасаючись м'ясом на цілу військову кампанію.

Великий литовський князь Вітовт, приймаючи у Луцьку в 1429 році європейських монархів, подавав на бенкетах, які тривали сім тижнів, по 500 яловиць, 500 баранів, 500 вепрів, 100 зубрів, 100 лосів та іншої незліченної живності.

Не винятком був і княжий рід Острозьких, який осів у Дубні в XV ст. Писемні джерела засвідчують те, що полювали вони у «дідівських борах». Тому полюванням, як одним із видів розваг на Дубенщині, займалися ще князі Рюриковичі, з яких власне і походили литовсько-руські князі Острозькі.

У Дубенському замку зберігались цінні папери знаменитих родин Литви та Польщі – Острозьких, Заславських, Сангушків, Любомирських, Конєцпольських і навколишньої шляхти. З-поміж них – «Реєстр скарбів замку князів Острозьких, складений у 1616 році». Цей цікавий документ віднайшов князь Юзеф-Тадеуш Любомирський у XIX ст. і опублікував у Франції із власною передмовою і коментарями. У 1900 році «Реєстр» перевидали у Польші, а в 1995 році, завдяки посередництву нашого земляка, видатного археолога І. К. Свєшнікова, він потрапив до Заповідника м. Дубна.

Документ містить списки скарбів – коштовностей, іменної зброї та захисного озброєння, посуду, хутра, килимів, тканин, картин, ікон, провізії тощо, які зберігалися у складських приміщеннях (цейхгаузах), мурованих кімнатах та підземеллях Дубенського замку. Безперечно, як такої мисливської зали в Острозьких не було, але з документу відомо, що існувала скарбниця. Звісно, окрема частина в ній відводилась(за традицією) мисливській амуніції. А саме: 22 короткі рушниці (дві позолочені, оздоблені кісткою, дві з перламутром, чотири однакових німецьких з кісткою, три золотих німецьких з кісткою – від Богдана (постачальника зброї); чотири бандитки простої роботи; 41 мисливська рушниця, окремо на звірів і птахів, оправлені золотом, сріблом, кісткою і перламутром. Це подарунки від Ласького, Павла Сотга, віленського воєводи і його сина кн. Чарторийського, кн. Булиги, Склінського, кн. Пузини, князів К. К. Острозького, Раковського. 228 мушкетів з кривими ложами, довгими, іспанськими, оправленими залізними пластинами, карповою лускою, латунню, кісткою, чорним деревом з різьбленням. Були вони московські – від Богуна, Громачки, Розражевського, Пньовського, Сокора, кн. Чарторийського, Мармедука, Бенедикта, Шаска, Рисковського і 144 куплені; 36 яничарок – довгих, коротких, з чорними ложами, оправлених в Острозі, подарованих Богуском, Шаском, Авічком.

У цьому ж дерев’яному сховищі було 84 чохли чи кобури з оксамиту і шкіри для півгаків та іншої дрібної стрілецької зброї; 59 порохівниць – кривих кістяних німецьких, білоцерківських, гайдуцьких (одна з них – дрібно саджена кісткою від віленського воєводи і такої ж роботи від Радивилла). Також в скарбниці були ще такі речі, як цінні хутра (лосині, лисячі, вовчі, борсучі, рисячі, оленячі), списи, стріли орлині і прості, турецькі луки, кинджали і т. п. Присутні мисливські трофеї: роги оленячі – 5, менших – 4, роги лосячі великі – 2, роги оленячі одинарні – 123, роги лосячі – 70, роги буйволів – 28, крила орлині – 2.

Любомирські – польський княжий рід, який заволодів м. Дубном у 1753 році і продовжив мисливську традицію на Волині. В 1781 році в Дубенському замку Михайлу Любомирському випала нагода двічі приймати останнього короля Речі Посполитої Станіслава Августа Понятовського. Для короля на замковому дворищі облаштовували видовищний бій лева з вовком, і, звісно, полювання в дубенських лісах на ведмедя і вовків, «гнаних єгерями» -                                                                                                     пише Йосип Любомирський в своїх щоденниках. Король був задоволений, за що винагородив Михайла Любомирського генерал-полковником регіменту.

У лютому 1892 року в Російській імперії був прийнятий закон, який вперше ввів свідоцтва на право здійснення полювання. Цим же законом визначався перелік шкідливих способів полювання. Віднині заборонялося застосовувати петлі, тенета, западні, сільця, гачки. Закон охороняв власників лісів: тільки для них та їх гостей дозволялося полювання. Браконьєрство каралося штрафом від 5 до 25 рублів.

Єлизавета Олександрівна Шувалова, яка отримала місто у спадок від матері в кінці XIX ст., збудувала в Дубні так звану економію графині Шувалової, куди запрошувала найбільш поважних гостей з Російської імперії і влаштовувала пишні полювання, після чого проходили благодійні бали.

На початку ХХ ст. полювання  набуває насамперед рис забави і відпочинку, виступаючи лише в поодиноких випадках як промисел для одержання продуктів харчування.

Як бачимо, мисливство на Волині розвивалося в усі часи і було не тільки важливою складовою господарства краю, забав, розваг, а й побуту представників різних соціальних верств, зокрема і родин Радзивіллів, Острозьких та  Любомирських. Як висновок слова Ю.-Т. Любомирського: «Разом із втратою величі Речі Посполитої зникав блиск родів, звеличених нею».

Іван КАСЯНЧУК, молодший науковий співробітник відділу історії Заповідника м. Дубна