Митці Тернопілля

Художник Микола Панчук: знаний і несподіваний

    Напередодні новорічних свят у Почаївському історико-художньому музеї відкрилась персональна виставка живописних робіт  почаївського художника М. Панчука «Симфонія палітри». Це стало приємною несподіванкою для мешканців Почаєва, адже більшість почаївців знає його виїмково як маляра – іконописця, в доробку якого розпис більше 25 храмів. На діючій виставці представлено шістдесят полотен. В основному, це зроблені на пленері пейзажі рідного містечка, морські пейзажі, види Почаївської лаври, кілька автопортретів, натюрморти та жанрові полотна історичного спрямування. І хоча мистцю вже майже сімдесят, це його перша виставка, оскільки художник вважав, що творив лише для душі і не планував виставляти роботи на огляд публіки, вважаючи свої роботи недосконалими.

   Почаївські поціновувачі прекрасного з захопленням ознайомились з творчим здобутком М. Панчука, адже рівень його робіт перевершив очікуване. Висока техніка живопису, стримана, шляхетна колористика, експресивний мазок представляють глядачеві зрілого майстра пензля з витонченим художнім смаком. Його полотна сповнені магнетизмом –  кожну картину можна споглядати тривалий час, не помічаючи як він спливає…

«Творчість нашого краянина пройнята естетично-духовним пошуком. Перш за все, це проявляється в своєрідному оригінальному сприйнятті різноманіття природи і її явищ. Художник своєю академічною і дещо імпресіоністичною манерою мазка, водночас показує справжність і якусь фантастичність пір року. Його картини просякнуті душевною простотою, а також сповнені філософським підтекстом. Дещо випуклі мазки додають пленерності і панорамності живопису. М. Панчук заслуговує на те, щоб його твори побачило якомога більше коло людей для поповнення культурологічних, мистецьких знань і для отримання естетичної насолоди», - зауважує мистецтвознавець, випускниця Львівської національної академії мистецтв Лариса Покацька.

  … Пан Микола є особистістю широко обдарованою  – свого часу він закінчив Почаївську музичну школу (клас духових інструментів). Після закінчення середньої  школи (1961р.) вступив на навчання до Бродівського педагогічного училища, отримавши фах учителя малювання і праці. Тому під час служби в армії (Семипалатинськ, війська протиповітряної оборони)  і після повернення додому він займався художньо-оформлювальними роботами і грав на кларнеті та саксофоні спочатку в армійському оркестрі, а відтак, в оркестрах будинків культури м. Броди та Львова, будинку офіцерів м. Тернопіль, кілька років поспіль улітку грав на вечорах відпочинку у Ялті.   

Проте на початку 1970-х років в його житті перемогла любов до образотворчого мистецтва, і молодий художник всеціло присвятив себе цій справі. Вирішальним фактором на цьому відтинку його життєвого шляху стало знайомство з Олександром Корецьким, славнозвісним художником сакрального мистецтва. Микола Йосипович вважає О. Корецького своїм учителем. Саме за протекцією останнього він потрапив на малярські роботи художником до Почаївської Свято-Успенської лаври, де разом із О.Корецьким та іншим уславленим художником-іконописцем А.Бурбелою,  розписували печерні церкви (при вході до яких розміщена ікона М.Панчука «Страшний суд») та Успенський собор. Талановитому учневі не потрібно було брати багато уроків в учителя – він сам «ловив усе на льоту». О. Корецький виділяв пана Миколу серед інших своїх учнів за легкість та витонченість мазка, вроджену обдарованість. (Саме по розпису інтер’єрів церков Почаївської лаври почаївці знайомі з художнім мистецтвом М.Панчука.)

   Відтоді мистець зайнявся художнім оформленням культових споруд (Берестечко, Кишинів, Оренбург, Київ та ін.) і продовжує цю діяльність уже біля сорока років. Здавалося б, у цій рутинній праці немає місця для творчості, одначе Микола Йосипович не лише копіює ікони відомих художників, а й привносить в них авторські елементи, розширюючи рамки відомих робіт, створює чудові авторські орнаменти, власний оригінальний шрифт тощо. Художній рівень сакрального мистецтва М. Панчука вражає усякого, хто  мав можливість його споглядати. Свого часу (без відома художника) одним з шанувальників таланту М.Панчука був створений календар – каталог його іконописних робіт, який випадково потрапив на очі мистця в одному з кіосків Почаєва.

    У 70-ті – на початку 80-х років минулого століття  Микола Панчук поряд з оформленням храмів працював над створенням полотен. Саме цей доробок його творчості представлений на діючій виставці. На жаль, чим далі, тим менше залишалось у нього часу для пленерів, творчих робіт…

   Однак, волею долі, довелося панові Миколі витягнути з загашників майстерні на світ Божий свої живописні полотна тридцятирічної давності, і виставити їх на суд широкого загалу. «Вирок» же суду був одностайним: творча бездіяльність впродовж кількох десятиліть є справжнім злочином проти себе самого! До того ж, земляки-почаївці були позбавлені справжньої мистецької насолоди, яку могли б отримати від високого мистецтва цього художника.

   Отож, краяни закликають художника до посиленої творчої праці. Відточивши свій пензель в іконописі, розширивши та збагативши  світобачення,  М. Панчук здобув підґрунтя для нового витка у творчості. Віримо, що незабаром він подивує своїм живописом багатьох, і не лише мешканців містечка. До нових звершень закликає художника його колишній земляк, нині директор Бібліотеки Академії наук РФ, професор, письменник Валерій Леонов,  залишивши таке побажання у «Книзі відгуків»: «Щиро дякую за прекрасну виставку! Ми росли з тобою в Почаєві майже в одні роки…  Найкращих успіхів, нових праць! Кожен, хто зв’язаний з Почаєвом, мусить зробити свій внесок в його життя.»

   Вдячні почаївці та гості містечка очікують на нові виставки цього обдарованого художника. Нехай же набуває натхненного та потужного звучання мистецька «симфонія» Миколи Панчука!

Рита Квач, старший  науковий працівник

 Почаївського історико-художнього музею,

 член НСЖУ