Власний погляд
Про стан здоров'я населення України свідчать демографічні показники. Якшо у 1991 році нас було 52 мільйони, то нині 45 559 тисяч 235 осіб, що на 6 мільйонів 622 тисячі 212 осіб менше, ніж двадцять один рік тому.
Лише чисельність населення за вересень-жовтень
2012 року скоротилася на 181 тисячу 392 особи. Середня тривалість
життя наших громадян — 68,2 роки (чоловіки — 66, жінки — 76), що на 11,5 років менше, ніж у країнах ЄС. За індексом розвитку людського
потенціалу (освіта, охорона здоров'я, дохід на душу
населення) Україні зі 169 країн ООН відвела 72 місце.
Ситуація, що склалася сьогодні в медицині, непроста.
3 одного
боку, постійно зростає попит на якісні медичні послуги, збільшуються
особисті витрати людей на охорону здоров'я, а от чи задоволені пацієнти
тим, що отримують? Чинна система
охорони здоров'я не може задовольнити очікування
населення. А тому суттєвою передумовою для досягнення вагомих результатів
у процесі реформування медичної галузі, за словами Міністра охорони здоров'я Раїси Богатирьової, є впровадження сучасних методів комунікації, ІТ-технологій та вдосконалення інформаційної системи управління в охороні здоров'я. Без розв'язання цих питань, зауважила Раїса
Богатирьова, важко очікувати на ефективність реформ. Але про які реформи в галузі можна говорити взагалі,
якщо на лікування хворого держава в нас виділяє у 14 разів
менше коштів, ніж країни Європейського союзу! Якщо сукупне фінансування
в нас
сягло (3-3,8% ВВП), то за показниками здоров'я Україна є значно ближчою до бідних країн африканського континенту. Середній
українець живе на 12 років менше й у кілька разів гірше за середнього європейця. Продовжує
поширюватися епідемія ВІЛ/СНІДУ, туберкульозу. Кількість
уперше зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекцій зростає щорічно на 8-10%. Згідно із прогнозами Світового банку, в Україні у 2014 році "чума ХХІ століття" буде
щодня забирати 140 людських життів, здебільшого молодих. Унаслідок цього понад 40 тисяч дітей стануть цілковитими сиротами, а 150 тисяч втратять
одного із батьків... Але ж масштаби епідемії СНІДУ — похідна цієї недуги — наркоманія. Рівень
жіночої наркоманії в нас сьогодні — найвищий на
континенті. Смертність від серцево-судинних захворювань становить 66% у загальній структурі смертності, а від онкологічної патології — 13%. Разом вони визначають
майже 80% щорічних втрат населення. Разом з тим, за останні 20 років подвоїлася кількість інвалідів, у 2012
році їх налічувалося 2,8 млн.
Головною причиною такого, без перебільшення, катастрофічного
становища є мізерне фінансування галузі, яке стало хронічним, адже повторюється минулорічна історія. Якщо на охорону здоров'я в 2011 році було виділено 7,5 мільярда грн., в 2012 році фінансування
галузі зменшилось на 2,3 мільярда грн., або на 30%, то в 2013 році цей показник
вже сягнув 4,7 мільярда грн., а за рівнем заробітної
плати та соціальних гарантій охорона здоров'я посідає передостаннє місце в бюджетній сфері, незважаючи на інфляцію і ріст цін. Це тоді, коли 371,2 млн. грн. піде на лікування державних
мужів і депутатів, ще 100,6 млн. грн. — на фінансову підтримку санаторно-курортних закладів, 197,7 млн. грн. - на навчання та підвищення кваліфікації
чиновників. А простим лікарям
доводиться платити за проходження атестаційних курсів із власної кишені. Де
справедливість?
Безумовно, однією з головних помилок в реформуванні охорони здоров'я, на думку голови профспілки медичних
працівників України Вікторії Коваль, є те, що вона відбувається під гаслом "Великі зміни — без жодних затрат". І до чого це привело?
По-перше, в процесі оптимізації мережі
керівники видають накази про звільнення всіх працюючих одночасно. Більше
того — їх змушують писати заяву за власним бажанням, щоб і не було приводу виплачувати
вихідної допомоги. По-друге, організаційні заходи
відбуваються шляхом приведення
чисельності працюючих у
відповідність до фінансових можливостей
бюджету, як наслідок — це призводить до скорочення медичних
працівників, збільшення навантаження на них, а відтак, і до погіршення надання якості медичної допомоги населенню.
Наших спілчан чекають нові випробовування, пов'язані з реформуванням служби швидкої допомоги на теренах всієї України (згідно з Законом, який вступає в дію з 1 січня 2013 року). Окремі керівники уже починають попереджати всіх працівників про звільнення, не зважаючи на те, що реорганізація служби не потребує припинення дій всіх трудових договорів
з відсутністю відповідних підзаконних
актів.
Скорочення Кабміном фінансування
місцевих бюджетів негативно вплине на соціально-економічний розвиток окремих територій і бюджетної сфери. Уряд виділив на це всього 1,34 мільярда гривень, що на 2,8 мільярда гривень менше, ніж у 2012 році. А Тернопільській області на соціально-економічний розвиток не виділено взагалі. Де логіка?
Хоча керівництво уряду
наважується заявляти, що "рівень життя в Україні покращується". Хоч трішки, але покращується.
Центральні органи влади обгрунтовують це тим, що ВВП в Україні все-таки зросте майже на 1%, а рівень інфляції не перевищить 1,5%. Але як мають повірити про це "покращення
життя вже сьогодні" сотні тисяч працівників охорони здоров'я в Україні? Погоджуючись із необхідністю і невідворотністю
змін у галузі, в той же час потрібно вирішувати питання,
як мінімізувати "негативні наслідки" реформ,
аби в кінці реформаторського тунелю медичні працівники нарешті побачили світло, а тому реформа — це не тільки рішучі дії, а й
виважене обдумування цих дій.
Іван Фальфушинський,
кандидат медичних наук,
відмінник охорони здоров'я,
член НСЖУ
No comments:
Post a Comment