SOS!

SOS!

"Порш" замість очисних?

Екологічна ситуація у місті Болехові щороку погіршується. Через постійний сморід тут важко дихати. Вікна завжди мають бути щільно зачинені. Найгірше влітку, коли знадвору у приміщення потрапляє "ароматизоване" місцевими шкірвиробниками повітря. Дедалі частіше хворіють діти на дихальні і легеневі недуги, а дорослі - на рак. Жителі Болехова і його околиць з астматичними проблемами не можуть перебувати на вулиці, бо від смороду заходяться у кашлі. Гірка доля спіткала й самого керівника шкірзаводу Гальяно Ротеллі. Його недавно прооперували з приводу онкозахворювання.

Екологічні проблеми у  Болехові  виникли через відсутність очисних споруд і недбалого використання  полігону твердих побутових відходів. Місто намагалося самотужки розв'язати ці проблеми, але з цього нічого не вийшло.  У 2006 році  через численні скарги та звернення про допомогу до тодішнього прем'єр-міністра Віктора Януковича Болехів і його навколишні села відвідали народні депутати від Партії регіонів, наділені відповідними повноваженнями. Був шанс узятися за подолання екологічних проблем. Та міський голова з командою проігнорував візит парламентарів.

На жаль, гору взяли політичні амбіції  і забобони. Місцеві чиновники сховалася на бенкеті, влаштованому на Скелях Довбуша з нагоди ювіляра - заступника голови міста. За небажання вести діалог із центральною владою будівництво очисних відклали на потім.

Тим часом негаразди проявляються ще з більшою силою. За словами колишнього голови села Лисовичі, яке межує з Болеховом, він сам дослідив, звідки у річці, що протікає через курорт Моршин, взялася палочка гепатиту.  Чоловік руслом дістався полігону твердих побутових відходів неподалік села Танява. Звідти вода витікає і  струмком несе смертельну отруту в Дністер.   На полігоні також закопують відходи від виробництва шкіри.

До проблем зі шкірвиробниками додалися й інші. Серед них - відсутність очистки стічних вод, які скидають багатоповерхівки в канави біля лісокомбінату. За попереднього міського голови  Володимира Стебницького дозвіл на будівництво  двох житлових висоток отримав народний артист Богдан Сташків.  Він божився спорудити очисні об'є­кти, відремонтувати дорогу, якою доставляли будматеріали, встановити водопідкачувальну станцію. Та обіцяв пан кожух... Тепер міська влада разом з обласною взялися допомогти мешканцям, які придбали квартири у Б. Сташківа, щоб ті змогли заселитися.

Рідкі відходи від виробництва шкіри скидають у місцевий потічок, який несе їх до Дністра. Дорогою вони частково залишаю­ться на берегах, отруюю­чи місцевість. Кілька років тому були випадки загибелі худоби в селах Гузіїв і Міжріччя. Тварин дорізали на м'ясо і продали на ринку. Споживачі придбали приховані хвороби, які в подальшому обов'язково себе проявлять.

Недавно на свій шкірзавод приїжджав власник з Італії. В різних країнах у нього п'ять таких підприємств. На запитання заступника міського голови Михайла Данилюка, чи дозволив би він у себе так "господарювати", пан Бателі Массімо нервово закурив, оперся на шлагбаум, що перегороджує дорогу до полі­гону з відходами, після тривалої паузи видав: «Ніколи італійці цього не допустили б.» А ще висловив здивування тим, куди діваю­ться кошти, виділені для реконструкції заводу.

На це у жителів Болехова є відповідь, коли бачать, як один із заступників Гальяно Роттелі роз'їжджає на дорогому "Порше". Згідно зі службовими обов'язками, саме він відповідав за безпеку виробництва на підприємстві. Коли болехівчани намагалися створювати комітети порятунку і якось домогтися розв'язання екологічних проблем, то до ініціаторів навідувалися представники львівського кримінального середовища з погрозами. Залякування і фізичні розправи робили свою справу. Городяни тепер стараються вголос про це не говорити. Таким чином заступники Гальяно Ротеллі тринькали виділені італійцем кошти не за призначенням. Інакше давно збудували б сучасні очисні споруди.

Кмітливі "технарі", аби приховати від болехівчан справжній стан справ і зменшити поширення смороду містом, вирішили відвести нечистоти подалі. Для цього проклали понад шість кілометрів труб, по яких  уночі зливають бруд у потічок за селом Гузіїв.

 Власник іншого шкірзаводу теж періодично викидає нечистоти у меліоративний канал.

Так далі не може тривати. Місцеві жителі готові перекрити автомобільну дорогу і залізничне полотно, щоб привернути увагу до своїх бід. Необхідне втручання влади. Закриття заводу - не вихід із кризової ситуації, бо сотні городян втратять роботу. Тож слід чим скоріше збудувати очисні споруди, а також заборонити захоронення відходів на полі. 

Володимир Ліпчанський