Несподівана елегія
Пам’яті Гаврила Чернихівського
Днів вересневих дивність величава
Подарувала неспокійність драм.
…Людське життя закінчило виставу,
Щоб акти запеклися в душі нам.
Й вони уже в уяві не померкнуть.
Сліпитиме бентег п’янка могуть.
Звучатимуть литаври їх ізверху –
У них така є незбагненна суть.
Не варто, світе,
закривать зумисно
Оте, що нині знане усіма.
Прорветься правда, наче сонце зблисне,
Бо зло її у шорах не втрима.
Ще буде доля за собою звати,
Підсовуючи фальш, а не життя.
Але не зможе вереснева втрата
Подарувати келих забуття.
…Осінні дні чарівної планети.
Порівняння для них не відшукать.
У річищі незвіданих сюжетів
Живе важезність нових непроклять.
Ігор ФАРИНА
No comments:
Post a Comment