З гіркого досвіду
ВИБОРИ-2012
Десь-колись в якійсь країні
жили волики. Єдині
в них були ґазда і віз.
Тут Бог вибори надніс.
«Треба вибрати ярмо
та й на свої карки,
щоб не муляло воно,
коли стане парко.
Чи червоне, чи зелене,
а чи біло-голубе,
щоб вам було добре в мене,
коли крикну: «Соб, цабе!».
Не підете на вибóри?
Що ж: і тут мені гаразд –
Вівці виведу з обори
Вибирать ярмо для вас».
Враз качки підняли голос:
«Бач, ґазда наш – демократ.
Та для нього кожний волик
Як товариш, друг і брат.
Колись цьвохне батогом
й пита: «Що робити –
чи вас вдарить всіх разом,
чи окремо бити?»
Ой не ті тепер часи
І не ті вибóри.
То ж віддайте голоси
за ярмо которе.
Графи «проти ярма» немає –
Будете вічно у ярмі
Орати поленько безкрає,
Доки не здохнете у нім».
Воли мовчали й ремиґали,
все ж відгукнулися на зов:
пішли таки – ярмо обрали
собі і тим, хто не прийшов.
Все відбулось демократично,
Хоч без порушень не пройшло.
Ґазда запріг волів як звично
В ярмо – як перед цим було.
Проте воно змінило колір
І погарнішало нараз!
Воли поплентались поволі
ґазди виконувать Указ.
Качки кричали аж до неба,
Хвалили виборчий процес.
Напевно, так волам і треба,
Бо хто ж засипле їм овес?!
Віктор Чубатий
No comments:
Post a Comment