Борцям за волю України

Героям – слава!

Вповзла підло в рідний край війни страшна потвора…

Палали села і міста, що мирно спали вчора.

У Київ вдерлись вороги… І знов сумні картини…

Невже то все? Невже кінець? О доля України!

Бідна, змордована земля… І в душу лізли жахи.

Тебе гнобили і татарва, і москалі, і ляхи.

На перехресті всіх шляхів – ось вона твоя провина…

Страждальниця вічна моя, кохана Україна!

Тепер, Європу підкорив, і пручись: «драх нах остен»

Вгодовані і повні сил, з’явились нові гості.

Упала ніч на рідний край, прийшла лиха година.

І піднялись на смертний герць за Тебе – Україна.

70 літ тому назад сини землі святої

Рішили, ніж у рабстві жить, загинуть у двобої.

Додолу падав жовтий лист, кривавилась калина,

Гуляла смерть на повний зріст. Стогнала Україна.

Йшли патріоти у ліси, долали перепони.

І народилася УПА – з’єднавши всі загони.

Бульба, Блакитний, Залізняк, Хрон, Вихор, Крук, Жарина…

Голівоньки в боях складуть, щоб ти була – Вкраїна.

Шумлять антонівські ліси, бо хочуть розказати,

Як сина на тяжку борню благословляла мати.

З батьками поруч діти йшли, бувало, що й дівчина,

Щоби помститись ворогам за тебе – Україна.

Свята та помста! І тому у руки брали зброю,

Щоб захистити рідний край. А значить, нас з тобою.

Життя не балувало їх. Та мрія в всіх єдина:

Щоб вільно стала у віках держава-Україна.

Свідомо вибрали вони свою тяжку дорогу…

Що довелося пережить, відомо тільки Богу!

Сьогодні є їм що згадать! Мовчать нема причини!

Ви юність віддали свою для неньки – України.

І піднялась вона з колін. Не вмерла ваша справа!

Звучить наш віщий, вічний гімн! А ще: «Героям слава!»

Свята Покрова! Захисти їх долі і сивини,

Бо вони лицарі твої і гордість України.

В’ячеслав Майоров