ДІОНІСІЙ МІКЛЕР І ДУБНО

Присвячується 250-річчю Діонісія Міклера – відомого ірландського ландшафтного архітектура, який розпочав свою дизайнерську діяльність на Україні саме з Дубна.

У травні 1999 року я була членом  експедиції, яку очолював кандидат ( нині доктор, професор) біологічних наук Володимир Максимович Черняк,  відвідала залишки пейзажних парків на Рівненщині, створені Діонісієм Міклером, відомим парковим пейзажистом, ландшафтним архітектором, творцем садово-паркових композицій. Він творив мистецтво… Із дерев, кущів, на чудових ландшафтах створював шедеври так само, як художник пензлем на полотні.

А звідки він родом і яке відношення має до нашого Дубна?!.

З певних джерел  відомо, що  Міклер народився 15 серпня 1762 року у місті Фелфілді в Ірландії. З дитинства  цікавився  природничими науками, а з 16 років вивчав їх у Дублінській академії. Пізніше Діонісій навчався в Лондоні, набуваючи фах «паркового пейзажиста»

У 1790 р. до Лондона приїжджала княгиня Ізабелла Чарторийська замовити    для себе в Пулави (Польща), а також для князя Понятовського в Корсунь паркового пейзажиста. Діонісій Міклер на три роки поїхав до Польщі.

З перших днів перебування у Варшаві він познайомився з Адамом Хрептовичем, сином литовського  канцлера, який організував  йому зустріч із своєю тіткою, княгинею Геленою Радивиловою з Пшедзецьких. Молодий Хрептович упросив Міклера розбити англійський парк за палацом канцлера по вулиці Довгій у Варшаві. За два тижні появився красивий парк. Канцлер не міг натішитися, а варшавська громадськість приходила оглядати парк, створений митцем з Ірландії.

Одного разу Діонісія перепинила красива, скромно вдягнена жінка, яка першою почала розмову про природу. Він її бачив і другого і третього дня. Невдовзі  перед ним зупинилася позолочена карета, у якій він упізнав  розумну і вродливу жінку, яка приходила милуватися його творінням. Діонісій не зміг відмовити її проханню і поїхав не в Англію, а в Дубно на Волинь.

На відміну від охопленої революціями Європи в Дубенському замку було затишно і спокійно, тому парковий художник міг спокійно працювати – створювати свої живі картини на околиці Дубна:на Панталії,  Палестині. Через два роки він зустріне в Погорільцях (неподалік Панталії) пораненого і полоненого Костюшка й надасть значну і таку потрібну в даній ситуації допомогу на прохання княгині Любомирської.

У 1795 році, обстежуючи всі закутки Полісся, Міклер знайшов рідкісну рослину на правому березі р. Случ, невідому до того в Україні. Він розмножив  її в оранжереях м. Пулави  і привіз до Лондона, де вона була визначена як азалія понтійська (Azalea pontica), а нині відома  переважно як рододендрон жовтий (Rhododendron luteum). З Кременецького ботанічного саду ця рослина потрапила до Відня .

Згодом Діонісій повертається в Лондон. Проте його життєва епопея на Україні ще не завершилася і перебування в Дубні також.

Через якийсь час він знову повертається на Волинь з молодою дружиною – Матильдою Мільтон(з родини автора «Втраченого раю»).Однак наступного року вона помирає під час пологів, залишивши йому донечку. Міклер їде на Поділля, лишаючи землю гірких спогадів, де облаштовує парки. Згодом повертається на Волинь,  продовжуючи оздоблювати  розпочаті парки  в  Мізочі,  Заборолі, Кутах, Сорочині,закладаючи також нові .Не одного знайомого  ощасливив митець гарною ідеєю чи порадою.

У 1805 р. Міклер одружується з донькою колишнього батькового кредитора Народовського і відвозить її в Ольшани, які стають його власністю з 1814 року.

Аж до 1809 року парковий пейзажист разом з Тадеушом  Чацьким займається організацією  ботанічного саду в Кременці. Але його тягнуло в Дубенський замок, який вже належав Казимирові Любомирському – синові покійного князя Михайла. Казимир надзвичайно прихильно поставився до Міклера, навіть  у ролі компаньйона взяв із собою в Петербург і Англію. Частково поїздку спонсорував Чацький за рахунок Кременецької гімназії (ботанічному саду потрібні були нові сорти рослин і насіння). Він складався з парку відпочинку, розміщеного в центрі, розарію, шкілки, трьох оранжерей та парників, загальна довжина яких досягала 28м. Зібрана Міклером колекція живих рослин Кременецького ботанічного саду нараховувала 460 видів місцевої флори та 760 – екзотів.

Описуючи відкриття азалії понтійської на Поліссі, K . Steckі порівнює Міклера з Колумбом .Нам це порівняння здається досить вдалим,тим більше, що першовідкривачем Міклер за своє життя  бував не один раз. Крім азалії понтійської, він відкрив для України чарівний світ пейзажних садів англійського стилю та заснував один із перших українських  ботанічних садів.

З 1829 по 1831 роки його переслідували нещастя: смерть дружини, дітей, втрата дому. Міклер знову повертається на Поділля, закладає багато нових парків. Тоді ж розпочалась реконструкція великого парку графа Болеслава Потоцького в Ковалівці, в якому славна  гречанка, для якої була створена Софіївка, втілила свої східні фантазії й витратила чимало  коштів Потоцького.

1840 року донька п.Терези Яблоновської повернулася в Дубно. Її чоловік, князь Марцелій Любомирський, хотів облаштувати помістя в Дермані. Втілюючи нові задуми, Міклер згадував, як працював колись, 48 років тому , в дубенському  урочищі Палестина, в парку бабусі  княгині Любомирської.

І ось у свої 78 років і в 50-ліття свого проживання в цьому краї приїжджає Міклер до нашої Палестини на прохання Любомирських. Якою приємною була для нього  робота тут! Щоправда, немає найстаршої княгині Любомирської – вона живе  у Варшаві, а тут присутня хіба тільки думкою. Змішалися дати, епохи, люди. А Діонісій згадує…

Та Палестина була його Палестиною, його солодким раєм юності.

«На Панталії чи Палестині? – пише відомий польський історик, мистецтвознавець Роман Афтаназі. – Тепер, 1792 р., згідно проекту Діонісія Міклера, з протилежного берега річки Ікви, на штучно насипаному острові, на колишніх мочарах надіквянських, князі Любомирські заклали мальовничий парк, який згодом розрісся в тінисті алеї. Після продажу Дубенського ключа він був приєднаний до земель Погорілецьких(це сусідні землі з Панталією)».

А з розповіді Олександра Яковича Дочука (1923 р.н.), жителя села Панталії, ми дізнаємося: «Висота півострова була 4,5м. Росли там старезні дерева різних порід, була липова алея (фото 1920-их років збереглося донині). У тому парку розташовувався маєток – там жив 1930-1940-их роках відомий універсальний лікар Балєй. Після Великої Вітчизняної війни (він проживав уже в Польщі) будівлі рознесли по цеглині, а дерева зрізали для побутових потреб».   

Парк на Палестині, як стверджують старожили, був частково знищений під час бойових дій 1914 р.

У роки перебування поляків на нашій території парк ще радував дубенчан, а після ВВВ був знищений остаточно. Так що обидва парки Міклера в околицях Дубна були зруйновані – на відміну від парків у Мізочі, Городку, Шпанові (на Рівненщині), де ще лишилися деякі види дерев двохсотлітньої давності.

В містечку Мізоч Міклер заклав чудовий парк для свого товариша генерала Карвіцького. Встановлено, що тепер Мізоцький парк підпорядкований школі – інтернату і займає площу  5га.

Із західного краю Мізоча, над озером, утвореним завдяки річці Стублі, знаходився палац і парк, закладений родом польських магнатів Дунін-Карвіцьких ( найзнаменитішим із даного роду був генерал-майор Кшиштов Карвіцький, котрий під час повстання під проводом Тадеуша Костюшко командував першим коронним полком Волинської дивізії в польському війську.)

Надзвичайну красу цього парку утворював чудовий вид на озеро. Територія парку терасами спускалася до води. Із протилежного боку озера був розташований величезний звіринець, який з’єднувався з парком греблею, вздовж якої були висаджені пірамідальні тополі.

На території парку були басейн, оранжерея, грот княгині Ізабелли Чарторийської. Гордістю генерала Карвіцького був плодовий сад, який нині займає площу 1га.

Збереглася  також липова алея, яка колись вела до села Столбина за 2 км від Мізоча, де жила сестра генерала Карвіцького. У цьому селі Міклер також заклав парк, однак ні парк, ні палац не збереглися. 

Жителі Мізоча зберегли один із сортів троянд, який колись ріс у парку і називають його «троянда Карвіцького».

У селі Городок є парк  площею  4,5га, підпорядкований Свято-Миколаївському жіночому монастирю. Парк і палац знаходилися на острові, оточеному розливами ріки Устя. Острів сформовано як плоскогір’я, схили якого відрізняються крутизною із східної і південної сторін і поступово знижуються до заходу. У південній частині цього плоскогір’я розміщені палац і церква. Композиція парку тісно пов’язана із рельєфом.

По схилу гори від мосту піднімається дорога повз алею каштанів (старі дерева). У парку дерева висаджені біогрупами. Особливу увагу привертають біогрупи біля палацу, серед яких відкриваються красиві перспективи ( на півдні та сході): верби білої форми плакучі, гіркокаштани  кінські, тополі бальзамічні.

Парк був закладений з ініціативи графа Естергазі, а пізніше він перейшов до барона Штейнгеля, який володів ним до 1939 р.

У парку на даний час зростає 21 вид і форм дерев, ліан.

Площа парку в селі Шпанів Рівненського району 7,2 га. Він був підпорядкований військовій частині, яка нині розформована. Парк був закладений у 1829 році біля палацу князя Радзівіла над великим ставом. На півночі берег є плоскогір’ям, відокремленим від східної частини території каналом, вище якого перекинутий кам’яний міст. У напрямку напівзруйнованого палацу проходить алея.

У північній частині парку розташовані два флігелі, а поруч зростають гіркокаштани  кінські кулястої форми, з півдня і заходу відкривається неповторний краєвид на залишки ставу.

Парк побудований в ландшафтному стилі. На його території зростають віковічні дерева.

Усього на території парку зростає 16 видів і форм дерев, кущів, ліан.

Відвідані парки, що були створені Міклером, збереглися донині. На жаль, за довгі десятиліття недогляду втрачають свої естетичні якості. Проте збереглася велика кількість віковічних дерев, які  мають наукову та господарську цінність. Ось тому нинішньому і прийдешньому поколінням необхідно відповідальніше ставитися до цього багатства, що залишила нам історія. Отже, збереження унікальних парків, закладених Міклером, буде живим пам’ятником його невтомної праці у збагаченні флори Волині  цінними інтродукованими рослинами.

За своє життя Діонісій Міклер заклав в Україні понад 50 пейзажних парків англійського   типу. Вони створені руками і розумом великого ландшафтного архітектора. Він творив чудеса навіть з непоказними ділянками, придатними для створення садів. Кожен   малопримітний  пагорб перетворений на гармонійний ландшафт шляхом поєднання густих груп дерев,букетних посадок з відкритими просторами галявин, лук,водойм.

Помер Діонісій  Міклер у 1853 році в м. Дубні. Похований він на тутешньому польському кладовищі, яке не збереглося. І в нинішньому, 2012 році, з нагоди 250-річчя від дня народження видатного пейзажиста,  на території  колишнього польського кладовища, на місці поховання Діонісія  Міклера буде встановлено пам’ятний знак .

ОЛЬГА ГАВРИЛЕНКО,

завідувач науково-освітнього відділу

Державного історико-культурного

заповідника міста Дубна