Для
львів’ян вже стало очевидним, що Національний музей ім. Андрея Шептицького у
місті став приватним. Теперішній Генеральний
директор Кожан І. його поцупив у народу України. Поцупив тихенько, без зайвого рейваху, бо не оголошував
конкурсу на приватизацію. Ставши генеральним, він зразу підібрав відповідну
команду для знищення пам’ятки. Ходять чутки, що приміщення по вул. Драгоманова
спеціально доводять до руйнації, щоб потім передати державі з наступним
продажем. Тепер у музеї відбувається
нікому незрозуміла бурхлива діяльність директора. Він вважає себе одноосібним
власником і повсюдно заявляє про свої
зв’язки і можливість домовитися з
будь-яким депутатом чи київським
начальником. Пан Кожан на свій розсуд проводить діяльність. З його
подачі, у музеї відмінено вчену раду, котра має планувати роботу на цілий рік.
Виставки із фондів не проводяться через те, що Кожан не створив умов для їх
проведення. Куратор за свої кошти повинен придбати рами для картин, надрукувати
запрошення і провести рекламу виставки. Але все це має робитися за кошти музею.
За підрахунками кураторів, котрі
спромоглися за власні кошти провести виставку, на це необхідно назбирати
мінімально шість тисяч гривень. Навіщо вкладати кошти у свої виставки, морочити
собі голову різними презентаціями та й іншими заходами, коли п’ять залів можна
віддати під виставки сучасних художників. Це один із способів підробітків гендиректора.
Минулого року у виставкових залах
національного музею було проведено понад 50 персональних виставок сучасних
художників. Для проведення такої виставки кожен художник мусить дати Кожану
значну суму грошей. Такса коливається від однієї до двох тисяч доларів.
Провівши виставку, художник отримує статус засвідченого і з рангу маловідомого
переходить до пізнаваних. Після проведення виставки він подає документи на
вступ до спілки художників або присвоєння звання народного, а такі регалії
автоматично піднімають ціну його картин.
Для поповнення колекції музею, вчена рада з кожної виставки завжди
залишала дві картини для своїх фондів.
Тепер чомусь така практика відсутня. Може, художники й залишають по дві
картини тільки для приватного музею пана Кожана чи його покровителя в
Міністерстві культури. В діяльності генерального директора факти зловживань
видно всім, крім самого керівника управління музейної справи Гусака А.І.
Напруження в колективі зростає, бо бездарна команда Кожана працює на знищення
музейної колекції і самого музею Шептицького. Тут дивним чином пропадають
раритети. Згодом вони осідають у приватних колекціях чи любителів старовини.
Багаті люди перед своїми гостями хизуються вкраденими цінностями з
національного музею. Серед музейників існує неписане правило, що вони не
повинні займатися власними колекціями чи збірками. Таким прикладом може бути
поважний директор Львівської картинної галереї пан Возницький, котрий проживає
у двокімнатній квартирі, закладеної книжками, а не творами мистецтва.
Керівництво міністерства культури
на чолі з нашим земляком робить вигляд, ніби нічого у приватизованому музеї
антизаконного не відбувається. Міністр Кулиняк не реагує на те, що в ЗМІ
оприлюднюються факти нестачі цінних експонатів. За даними фактами порушуються
кримінальні справи, котрі потім дивним чином зникають, а справи розвалюються ще
на початку слідчих дій. Остання звірка, котра пройшла у музеї, показала нестачу
більш як 140 предметів. Телебачення і преса вдалися до журналістських
розслідувань з метою довести громадськості, що під чітким і продуманим
керівництвом Кожана систематично пропадають раритету у Національному музеї.
Чимало діячів культури також були обурені такими справами, а все закінчилося
тим, що звільнилася з роботи завідуюча фондами. Вона, звісно, відповідає за
стан фондосховища, а при її звільненні не було проведено прийому і передачі
фондів, як того вимагають і регламентують документи про музейну справу. Тепер
колекція висить у повітрі без відповідального. При такому невизначеному стані фондосховище музею недорахує ще не один десяток раритетів.
Як правило, у мутній воді краще ловити карасів.
Гендиректор Кожан може обдаровувати
своїх покровителів у Києві будь-якими творами мистецтва. У колективі склалося
враження, що він сам працює на замовлення для багатих колекціонерів.
До господарської служби музею також
виникає безліч запитань. Найважливіше серед яких до самого керівника
І.Климчука. Його ще пов’язують з ресторанною діяльністю у Львові. Можливо, у
ресторанах чи барах для інтер’єрів були
використані ті предмети, що зникли з фондів. Крім того, при проведенні
ремонтних робіт у головному корпусі зрізали ковані перила із сходів. Натомість
туди встановили дорогі з нержавійки. Куди поїхали старовинні перила – ніхто,
крім керівництва, не відає. Така сама доля спіткала батареї опалення. Коли їх
везли здавати на металобрухт, то старанно перекладали, щоб не пошкодити
орнамент і малюнок на ребрі батареї, бо
вони були відлиті у формі лапок.
У 2009 році було затоплено
фондосховище через халатність і бездіяльність заступника з господарської
частини Климчука. Про можливість протікання даху в своїй службовій записці
повідомляла завідуюча відділом стародруків Вергун Н.Р. Але господарська служба
на такі звернення не реагує. Вона старається побільше організувати безладу у
музейному комплексі. Ремонт у музеї проводять самовільно, без погоджень із
міськими службами і обговорення з науковою чи вченою радою, яких уже не існує .
Так без погоджень, у дворику музею хотіли встановити котельну. Після втручання
інспекцій її вирішили встановити на даху будівлі. За інформацією, котрою
володіють працівники музею, через ремонтні роботи у Національному музеї ім.
Андрея Шептицького відмито понад вісім мільйонів гривень. Акти виконаних робіт
мусить візувати Кожан, а перевіряти їх повинен Климчук, бо вони матеріально
відповідальні за музейний комплекс. Також музеєм ходять чутки, що кожний
працівник господарської частини, щомісячно повертає своєму керівнику по 500
гривень від заробітку. Диму без вогню не буває. В такому колективі, де системно
займаються відмивання грошей, можна чекати всього негативного.
Про любов гендиректора до грошей
скоро у Львові складатимуть легенди - так говорять самі підлеглі. Вони
пам’ятають, як декілька років тому до музею із-за кордону приїхали поважні
меценати, брати Борецькі. Побачивши, в
якому жахливому стані перебувають рукописи і стародруки і після ознайомлення з
реставраторською справою, вони подарували 30 тисяч фунтів стерлінгів на
придбання обладнання для реставраційних робіт. Кошти передали директору. Через
декілька років ті ж самі меценати теж думали дати таку саму лепту для музею,
але з умовою, що пан Кожан складе звіт про рух попереднього внеску. Та він
нічого не міг пояснити конкретного, бо кажуть, що за тими грошима пропав слід.
Чомусь всі
негативні явища, пов’язані з крадіжками і зловживаннями у музейній справі, майже завжди відбуваються у Львівському Національному
музеї ім. Андрея Шептицького. Злочинці певні, що сюди протоптали стежину. В
пам’яті працівників музею ще закарбовано вчинок, коли до них звернулися
працівники прокуратури з приводу листа, котрого завірили в канцелярії на
висновок Вергун Н.Р., яким вона підтверджує автентичність Московської Біблії
1663 року видання. Такого висновку вона
не давала і підпис її там підроблено, але мокра печатка музею стоїть на тому
документі. Далі цим мають займатися правоохоронні органи.
В 1990 році при
музеї історії релігії та атеїзму була створена ініціативна група для проведення
виставки, присвяченої 125-річчю з дня народження митрополита Андрея Шептицького.
До цієї групи також увійшли два журналісти. Вони організовували виставку,
видавали її каталог, шукали речі, пов’язані із діяльністю митрополита. Автор
цієї статті відповідав за зв'язок із духовенством. З благословення митрополита
Стернюка відбувалася презентація виставки і передача особистих речей
Шептицького до музею. Також на презентації було створено фонд ім.
А.Шептицького. Зараз Генеральний директор музею І.Кожан не хоче підтримувати
зв’язки з цим фондом. Тепер до
журналістів звернулися працівники музею, щоб допомогти центру галицького
мистецтва у висвітленні проблем, що накопичилися у музеї під орудою Кожана І.
Володимир
Ліпчанський,
Львів
No comments:
Post a Comment