Дорога до Бога

У пошуках істини: «життя після життя»

      Цією статтею я хочу розпочати цикл матеріалів, адресованих, в основному, молодим людям, а також тим, кого цікавить сенс буття, хто має спраглий розум і вірить у Бога, але ще не є цілком стійкими у своїй вірі і мають багато запитань, та не завжди знаходять на них відповідь.  Зовнішнє наше тіло – це упаковка, і лише те, що знаходиться всередині, тобто наша душа,  являє собою істинну цінність. Тема, яку хочу порушити, дуже делікатна, і оскільки особисто я не є ясновидицею чи всезнаючою, то деяких понять, викладених нижче, я не можу стверджувати та й не маю на це морального права. Проте, на мою думку, кожен з нас має право на інформацію, і сьогодні  мені відведена роль всього лиш передавача інформації, яка мене пройняла, яка особисто мені дала відповідь на багато запитань.

Тож, шановні мої читачі, я хочу ознайомити й вас із найцікавішими, на мою думку, уривками творів шведського вченого, екстрасенса, ясновидця, теософа Емануеля Сведенборга (1688-1772), якому, за його твердженнями, дано було впродовж 13 років бути разом з ангелами, говорити з ними як людина з людиною, і бачити, що діється на небесах і у пеклі. Про такий стан  говорить апостол Павло у своєму Другому посланні до Коринтян: «Я знаю чоловіка в Христі, що він чотирнадцять років тому - чи в тілі, не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог - був узятий до третього неба. І чоловіка я знаю такого – чи в тілі - не знаю, чи без тіла, не знаю, знає Бог, - що до раю був узятий, і чув він слова невимовні, що не можна людині їх висловити. Отаким похвалюся, а собою хвалитись не буду - хіба тільки своїми немочами» Х11. 2.3.4.5. 

 У свій час ця людина неодноразово піддавалася критиці, адже не всім, особливо деяким людям церкви, не подобалося те «життя після смерті», як його описував вчений. Та, незважаючи на це, Е.Сведенборг, залишався переконаним у істині всього ним баченого і написаного. Він був людиною глибоко віруючою, тому коли наблизилася дата його смерті (а її передбачив з точністю до години), покликав священика, щоб висповідатись і запричаститись. Цей священик запитав у нього, чи немає він наміру перед смертю для виявлення істини відректися, можливо, від чого-небудь із того, що написав. На це Сведенборг, припіднявшись на ліжку і поклавши руку на груди, твердо відповів: «Все, написане мною – це  справжня істина. І ви надалі з кожним днем будете все більше і більше переконуватися в цьому». Тоді додав, що міг би написати ще більше, якби це було йому дозволено.

    Є багато людей, які,  бажаючи пізнати істинний зміст життя, намагались читати Слово Боже. І дуже мало є таких, які прочитали Його повністю, а ще менше тих, хто розгледів його внутрішній зміст. Особисто я повністю прочитала лише  Євангелію. Коли мені було 20 років, то один мій добрий знайомий став членом однієї із християнських сект. Тоді він буквально атакував мене і мою подругу цитатами із Біблії, доводячи правдиву віру саме протестантської церкви, а ми у відповідь лише розгублено мовчали, адже не могли не погодитись, як і погодитись не могли, бо самі не читали Слова Божого.  Зізнаюся чесно, тоді моя душа була розгублена, віра розхитана, короткі проповіді в церкві не могли втамувати моєї спраги до пізнання істини - і мене, як і кожну молоду людину, легко було переконати, збити з шляху істинного. Я палко  молилась і благала Господа вказати мені вірний шлях. Тоді  два рази прочитала Євангелію, і ось яка  відповідь відкрилася мені: «Обрізання ніщо, і ніщо необрізання, а важливе – дотримування Божих заповідей. Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був» (перше послання Павла до Коринтян VII.19.20). Тобто, якщо ти народився у християнській сім’ї, неважливо - православній, католицькій чи протестантській - залишайся у тій вірі, у якій покликаний був народитися, і не зрікайся її, бо важливо для Бога –не вид віросповідання, а дотримання Його заповідей. А дещо пізніше, коли я  все ще перебувала на шляху пізнання істини, мені до рук потрапили твори цього всесвітньовідомого теософа, про якого говорилося вище, за допомогою яких мені відкрились очі на те, що Слово Боже у такому вигляді, у якому ми звикли його сприймати, - це всього лиш зовнішня оболонка, так би мовити, тіло. І в кожному реченні, в кожній букві є глибокий внутрішній зміст, в якому розкривається не природне і мирське, а лише духовне і небесне.

     Господь,  розмовляючи з учнями своїми  на Оливній горі  про кінець світу як про останній час церкви, говорить: «І зараз, по скорботі тих днів, сонце затьмиться і місяць не дасть свого світла, і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться. І з того часу на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді заголосять усі земні племена, і побачать вони Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних із великою потугою і славою. І пошле анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних - «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його» (Матв.XXIV.29.30.31). Хто розуміє ці слова буквально, той думає, що загине весь видимий світ і після цього буде нове небо і нова земля. Проте внутрішній зміст сказаного такий: сонце –це Господь відносно любові; місяць-це Господь відносно віри; зорі-пізнання істини й добра; знак Сина Людського-поява Божественої істини; земні племена-все, що відноситься до істини й добра; поява Господа на хмарах - присутність  Його в Слові і одкровення; хмари означають буквальний зміст Слова, а слава- внутрішній його зміст; ангели з трубами означають небеса, з яких і виходить Божествена істина. З цього можна бачити, що слова Господа означають, що наприкінці церкви, коли не стане більше любові, а потім і віри, Господь відкриє Слово у його внутрішньому змісті і оголосить таємниці небесні. Таємниці, які будуть викладені нижче, мають стосунок до небес, пекла і життя людини після її смерті. Сьогодні люди віруючі, які ходять до церкви, навряд чи знають щось про своє життя після смерті, хоч про  все це написано у Біблії. Навіть багато з християн все це заперечують, говорячи в собі: хто звідти приходив і розповідав?  Таких хочу запитати я, якщо ви усім серцем віруєте в Господа нашого Ісуса Христа, то як ви можете у думках своїх піддавати сумніву Слово Його? Бо сказано: «Нерозумний, що ти сієш - те не оживе, як не вмре. І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, - пшениці або чого іншого, і Бог йому дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його…. Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління - в нетління встає, сіється в неславу - у славі встає, сіється в немочі - у силі встає, сіється тіло звичайне - встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.»  Перше посл. Павла до Коринтян  XV.36-38.42-44.    

( Далі буде)

Надія Врочинська,

Кременець