3.8.12

Пером публіциста



Росіяни – не слов’яни?
Чесно кажучи, мене дуже бісить, що шовіністично налаштовані росіяни та їхні підспівувачі з хохляцьким оскалом з піною на губах намагаються говорити про меншовартість української нації. Це – з однієї сторони. А з іншої? Мені іноді здається, що така нахрапистість представників «північного сусіда» - болісний прояв своєрідної захисної реакції на правду, яка наполегливо стукає у двері. А вона (хочуть того хулителі чи ні) є невблаганною: росіяни не мають жодних підстав мовити про своє слов’янське походження.   
Щоб доказати це, не потрібно витрачати великих зусиль. І почнемо з такого. Навіть представники старшого покоління українців ще в шкільні роки могли зауважити, що їм ніколи не говорили про історію російського народу. Хоч українці її мають, але партійні ідеологи з проімперською налаштованістю боялися історичної крадіжки. Та й не могли вони вдатися до такого нечесного прийому. Вже хоча б тому, що в природі не існує ніяких джерел про слов’янські корені російського народу.
Йдемо далі. Мова про факт, який не можуть спростувати археологи. Ще в 1851-1854 роках відомий археолог Олексій Уваров розкопав ще кургани VIII-XVI Російської імперії і жодному з 7729-ти не знайшов слов’янського поховання. Воно й не дивно, коли врахувати, що московити є етносом фінського походження з пізнішим помітним добавленням тюркської крові. Ця вибухова суміш з’явилася після завоювання у 1237 -1238-му році земель центру Московії ханом Батиєм. Адже саме тоді на них незчисленним потоком линули тюркські роди, які й оселились тут.
Крім археології, про неслов’янське походження московитів переконливо доказує антропологія. Скажімо, Анатолій Богданов, якого вважають основоположником цієї науки в Росії, теж мав можливість досліджувати різні старовинні поховання. Так от, він, вивчивши сотні старих останків у Московській губернії, не знайшов жодного доказу бажаної для російських імперіалістів версії про слов’янське походження їхньої нації.
Може «помилки» цих наук зможуть виправити письмові джерела? Та й тут на усіх чекає розчарування. Візьмемо  «Повість минулих літ». Відомо, що вона закінчується 1110 роком. І до того часу літописець жодного разу не сказав про існування будь-яких слов’янських племен на землях сучасної Московії.
Або таке. Знаємо, що в першій третині ХХ віку науковець Петро Козлов розкопав так зване місто Хара-Хото у Монголії. Тоді було знайдене книгосховище, наймолодші документи якого датовані 1370 роком. Про їх оприлюднення можна хіба що мріяти. Та й майже через століття знахідка залишається недоступною і зберігається у секретному відділі Ермітажу. Та якби там існував хоч один документ, який вказував би на слов’янське походження росіян, то такого б не сталося.
Щось подібне маємо і з архівами Литовсько-Руської держави. Він, до речі, складає 600 томів. Та лише десята частина розсекречена. І в жодному оприлюдненому документі не має згадок про міждержавні стосунки, війни та їх причини. Не секрет, що саме вони могли б містити ключ до відповіді на найбільш потрібне запитання.
Не на користь захисників версії про слов’янське походження росіян промовляють й інші документи. Згадаємо хоча б про листи директора архівних сховищ Російської імперії Михайла Оболенського до профессора Казанського університету Казим-бека, щоденники Бахчисарая. Та й, приміром, не можна забувати, що саме російськими шовіністами були понищені безцінні архіви Київської лаври. Щось не чути, що було оприлюднено хоч ті матеріали, які десь у середині XVIII століття вдалося врятувати Бантишкаменському й іншим працівникам архіву Міністерства закордонних справ Росії, де вони чомусь опинилися. Знову доводиться говорити, що важливі документи не мали б такої долі, якби серед них були бажані для самодержавства матеріали. Тут є доречною згадка ще про один момент. Достойники РПЦ знають про це. Але щось не чути, аби держава і церква вибачилися за це.
Церковних діячів викриває ще один факт. На території Московського Кремля є Архангельський і Благовіщенський храми. В РПЦ соромливо замовчують, що свого часу Петро І повелів вирубати старі фрески у них і нанести нові. Чи не тому, що оті рисунки на камені мали виразні тюркські мотиви? А як зрозуміти те, що в Архангельському соборі зберігся портрет Петра Ординського (хана Берке до хрещення), якого вважають родоначальником московських князів. Очевидно, московити вважають це найпереконливішим доказом свого слов’янського походження? Та не будемо злословити навколо цього факту. Хай Бог буде суддею для «шукачів істини»!
І насамкінець поговоримо про таке. Крапку над «і» в цій ситуації могло б поставити негайне оприлюднення документів, про які уже йшлося. Але замість цього маємо іншу картину. В Російській Федерації останнім часом з’явився закон, згідно з яким кожного, хто досліджує історію в непотрібному для держави руслі чи пише про неї, може сподіватися на переслідування та засудження. Уже навіть маємо приклади того що цей закон почав діяти. Приміром, український історик-дослідник Володимир Білінський про чимало вищенаведених фактів вів мову у своїх книгах «Країна Моксель або Московія» і «Москва Ординська». І через це став пресоною нон-грата для російської влади.
… Отже, росіяни – не слов’яни. І, як бачимо, вони цього документально не заперечують. Хіба може бути щось інше, коли аргументи відсутні.
Ігор Фарина,
Шумськ        

No comments:

Post a Comment