Цілющі джерела Карпат

Вода «Горянка» не тільки лікувальна, а ще на плаву Долинський район утримує

         На території Долинського району Івано-Франківської області  у селі Новий Мізунь у шістдесяті роки минулого століття були відкриті декілька джерел мінеральної води.  За словами Олександра Кузьменка,  одного із теперішніх  співвласників заводу,  на невеликій за розмірами території розміщено п’ять джерел мінеральної води.  Відкриті  геологами, а відтак  досліджені джерела мінеральної води були   законсервовані.  Стратегія тодішнього керівництва країни була мудрою і передбачуваною на далеке  майбутнє.

     Кожна  вода з  цих джерел,  за своїм  хімічним складом   і структурою відповідає певному типу води.  Принаймні, тут зосереджені води , що відповідають миргородській , лужанській  і нафтусі , а також ропі.   В  шістдесяті роки взялися тільки за розливання «горянки», і її  промислове виробництво  не було добре налагоджене , бо напівкустарно розливали на Болехівському  заводі.  З  2003 року завдяки зусиллям Олександра Кузьменка і Андрія Шрамко розпочався новий відлік часу для мінеральної води «Горянка», бо вони збудували приміщення, закупили обладнання. На той час новими власниками у виробництво було інвестовано понад вісім мільйонів гривень.    

     Про лікувальні властивості мінеральної води «Горянка» і її виробників варто сказати, бо більшість споживачів України  навіть не здогадуються про те, що вона вважається однією з кращих світових мінеральних вод.  Зі слів доктора фізико-математичних наук Михайла Курика дізнаємось, що він впродовж декількох десятків років вивчав властивості цієї води і вважає, що Івано-Франківська область має найкращу питну і столову  воду. За своїм хімічним складом і фізичними характеристиками  вода «Горянка» належить до так званого живого продукту. Вона не потребує додаткового збагачення мінеральними речовинами . Михайло Васильович про цю воду сказав так,  щоб менше її  чіпали,  тим краще буде для споживача. Важливо не нашкодити надлишковим втручанням у  структуру  води  ЇЇ необхідно тільки  очистити від рослинності і механічних домішок і розфасувати, а далі   донести  її до споживача.  Ці кроки найбільш кропіткі і затратні.   

        Починали нові власники  з розвалених стін і зношеного обладнання. Тоді на заводі діяла одна  лінія  по розливу води, на котрій працювало багато місцевих жінок. Більшість тодішніх працівників не знали  специфіки роботи і імітували діяльність. Перше враження про завод  не було  позитивне , бо про мінералку « Горянку» тоді мало хто знав  через незначні  обсяги випуску води і слабку реалізацію. Здебільшого  в ті  роки торгівельні заклади напоювали українців модними і красивими в упаковці продуктами  західного виробництва. Як правило, ці води не мали лікувальних властивостей. Вони мали високу ціну через націнки,  що були пов’язані з  їх транспортуванням через кордон і  митними процедурами.

     Товариства з обмеженою відповідальністю «Мізунь»  упродовж десяти років успішно крок за кроком розбудовує  свій завод і нарощує обсяги випуску своєї продукції.   Тут за малий проміжок часу не тільки зуміли  налагодити виробництво, а також стали сумлінними платниками податків.  Також на заводі  створено чимало робочих місць з високою заробітною платою.   За останні три роки суттєво збільшено випуск продукції. Для цього ще раз закупили німецьке обладнання, а також частково використовують машини і устаткування вітчизняного виробника. Принаймні тепер на заводі діє замкнутий цикл виробництва, бо тут освоєно виробництво власних пляшок. За словами Олександра Кузьменка, на тару доводилося витрачати  половину вартості продукції. Тому придбали лінії для її виготовлення.       

     Цілюща жива вода «Горянка» не потребує  великої реклами, аби переконати у своїх властивостях.   Багато відвідувачів карпатського краю мають змогу її спробувати і  на собі відчути, що вона здатна покращити здоров’я.   Екскурсії, що проходять на «Карпатському трамваї» завертають до джерела для того, щоб гості самі доторкнулися до живої води. Зазвичай після відвідин мізунського джерела ніхто до цієї води не залишається байдужим. За багаторічними  спостереженнями властивостей цієї води  Василь Курик зробив висновок, що вона має здатність самоконсервуватися і зберігати свої властивості на десятки років.  З погіршенням екології мешканці країни відчувають брак доброї води. Тому власники заводу збільшують виробництво води не тільки завдяки розширенню асортименту продукції.  Вони  завжди у пошуках нестандартних підходів до виробництва. Свій досвід почерпнули ще коли працювали у «Агросоюзі» на початку своєї  підприємницької діяльності.

     Принаймні, у той час,  щоб зайти до великої торгівельної мережі як  «Велика кишеня» необхідно було заплатити великий вступний внесок, а потім ще купити вітрини для розміщення своєї продукції.  Розмір цього внеску вимірювався десятками тисяч гривень. Для молодого підприємства він був не підйомний. Від таких пропозицій Олександр і Андрій відмовилися. Вони почали розкрутку своєї торгової марки нестандартними шляхами.  Зверталися до інституту харчування з пропозиціями.  Також  намагалися достукатися у двері до  виробників продуктів харчування, що за основу використовують питну воду.  Тепер  виробники пива «Сармат» вже мають інтерес до «Горянки». Тільки транспортування води до південних регіонів досить затратне. Можливо, незабаром на заводі буде запущено лінію з виробництва хмільного продукту, а зараз її активно використовують для виробництва горілки «Мороша».  Навіть назва горілки пішла від випарів у горах. Коли на заводі мінеральної води була команда, що відповідала за випуск горілки, то після дощу вони побачили, як парують гори. Місцеві мешканці сказали, що ці випаровування ще називають морошою. Від того пішла назва горілчаного продукту. 

        Збільшення реалізованої продукції  додає надходження до місцевого бюджету. Сільська і районна скарбниця від цього  тільки у виграші.  Мізунські виробники стали одними з найбільших платників податків у вигодському регіоні.  Крім того, у селі вони відремонтували міст, для місцевої футбольної команди закупили форму і м’ячі, для початкової школи придбали парти. Цього року задумали купити фірмове взуття для футболістів . Сільський голова Мізуня каже, що на  цей завод місцеві мешканці покладають надії, бо він дає гідну зарплату і щороку створює нові робочі місця.  Також цього року за кошти заводу буде відремонтована сільська дорога. Зараз із  місцевою владою уточняється кошторис на її ремонт.  Зазвичай, теперішні власники товариства «Мізунь» стали спонсорами майже всіх заходів, що проводяться у селі і районі.

     Змінити ситуацію на користь українського виробника Олександр Кузьменко і Андрій Шрамко  вирішили тоді, коли  придбали частку заводу. Їм це вдалося, бо вони енергійно взялися на цю справу.  Налагодження виробництва води починали з запозичення досвіду від тих заводів, що вже на українському споживчому ринку  грали перші ролі. Принаймні від  львівських сусідів почерпнули чимало доброго. Також чимало допоміг директор Українського інституту екології людини, доктор фізико-математичних наук Михайло Курик.  Він дав практичні рекомендації і просив не вмішуватися у структуру води, бо вона жива. Зараз товариство «Мізунь» постачає воду для великих торгових мереж. Серед них «Фуршет», АТБ та інші. Свідченням того, що вода «Горянка» має визнання, стало її використання для виробництва горілки «Мороша». Завдяки своїм цілющим властивостям вона дедалі більше завойовує українського споживача. Незабаром торгова марка буде репрезентована західним споживачам.

     Також у планах команда  налагодити випуск продукції на основі води. Це можуть бути різноманітні креми і продукти харчування. Прикладом постійного пошуку і вдалого просування води на споживчому ринку служить те, що виробники горілки «Мороша» використовують «Горянку».

     Дотримання мудрих рекомендацій науковця  Михайла Курика і запозичений досвід  у багатьох виробників мінеральної води, помножений на виняткову працелюбність Олександра Кузьменка і Андрія Шрамка,  дав добрий результат. Тепер на виробництві працює понад  півсотні працівників.  Їх заробітна плата сягає понад три тисячі гривень. Та проблем на заводі ще  чимало, бо  виробники відчувають потребу у кваліфікованих робочих кадрах.   Бракує токарів і зварювальників, спеціалістів з обслуговування західного обладнання, бо минулого року тут було встановлено обладнання німецьких виробників.  Олександр Кузьменко не звик скаржитись на труднощі. На його думку, прийняття нового податкового кодексу не нашкодило виробництву. Тепер правила, за якими повинний працювати завод, стали чіткими і зрозумілими.  

                                                Володимир Ліпчанський,

  Долинський район,

Івано-Франківщина