Занедбана пам’ять

Духовний вандалізм

Оповитий легендами старовинний Кременець, що розкинувся поміж Кременецьких гір, став колискою і джерелом натхнення багатьох видатних особистостей, зокрема українського композитора Михайла Вериківського. Волинська Швейцарія – Кременець - дав світові автора першого українського балету і першої української ораторії.

… І летять листи в Кременецьку міську раду від видатних діячів культури України, які стали криком душі небайдужих людей, яким дорога національна музична спадщина та добре ім’я Михайла Вериківського.

Вулички та вулиці рідного Кременця. Ось тут писав свої твори польський майстер слова Юліуш Словацький, ось тут мріяв європейський просвітитель Іцхак Бер Левінзон; тут ніжно і зворушливо звучала скрипка в руках американського скрипаля Ісака Стерна; тут, на цих вуличках, біля старої Туницької церкви,  минули дитинство й юність майбутнього композитора.

Вулиця Туницька, 26… Половина оселі Вериківських, де зростав композитор, зруйнована. Про те, що колись тут жили люди, нагадує лише люстра, яка осиротіло звисає зі стелі з ліпниною, адже стін практично немає…

А меморіальна дошка, сперта на фундамент, повідомляє: «В цьому будинку від 1905 по 1919 рік жив український композитор, професор, заслужений діяч мистецтв УРСР Михайло Іванович Вериківський.»

А душа і серце болить та мліє… Болить, нікого це не цікавить, хоча міська рада начебто тримала на контролі і начебто думала, яким чином його вирішити. А Кременцю, ой як потрібно було б, щоб був невеличкий музей. І туристів це питання цікавило б, і земляків-кременчан.

А так… Шокуючий стан будинку перед очима жителів та гостей міста, які щоденно проходять повз обвалені стіни і розказують своїм дітям та онукам, що тут жив і написав оперу «Наймичка» (текст Т.Шевченка) наш корінний кременчанин - М.Вериківський.

У другій половині будинку проживає племінниця композитора Тетяна Глібівна Вериківська, вчителька музики Кременецької ЗОШ І-ІІІ №1 з дочкою Іриною та онукою Тетяною.

Тетяна Вериківська – восьмикласниця Кременецької ЗОШ І-ІІІ ст.№1, учениця 6 класу Кременецької школи мистецтв ім..М.Вериківського по класу вокалу (викладач Світлана Добриніна, концентмейстр Іван Добринін).

Як хочеться, щоб Тетянка стала оперною співачкою, щоб з її уст линули оперні арії свого прадіда – композитора Вериківського!

Тож, перефразовуючи відомий вислів англійського письменника Джозефа Аддісона, можна сказати, що судять про націю, як нація береже пам’ять про своїх синів, які зробили величезний вклад у її розвиток.

…Милуєшся Замковою горою. Але що це? Забитий дошками вхід до нещасливого об’єкту, пов’язаного з ім’ям славетного композитора на його батьківщині, - Кременецька державна школа мистецтв ім..М.Вериківського Міністерства культури України.

Уже 5 років її директор Михайло Заник оббиває пороги владних установ. Дирекція надсилає куди тільки можна листи з проханням закінчити ремонт і реконструкцію аварійного приміщення. Ось уже 5 років наші діти та онуки блукають вуличками, йдучи на навчання в інші школи міста та приватні оселі викладачів музичної школи. Вітер, дощ, снігова заметіль, а діти йдуть вчитися великому мистецтву – музики у напівзруйновану школу, де їх чекає любимий учитель, де їх чекає скрипка, труба, баян, фортепіано, де ллється пісня юного соловейка!

Кредом Кременецької державної школи мистецтв ім.. М.Вериківського є вислів науковця, дослідника історії української музики Миколи Грінченка: «Скрізь, де іде рух за українську музику, ми чуємо ім’я Михайла Вериківського»

Хотілося б, щоб сьогодні ім’я видатного композитора почула й влада, громадськість Кременця, України і його пам’ять була гідно пошанована в рідному Кременці.

Тетяна Вериківська,

внучата племінниця композитора М.Вериківського,

вчителька музики Кременецької ЗОШ І-ІІІ ст.. №1