Дорога до Бога

У пошуках істини: «життя після життя»

(продовження)

Тема 3. «Небеса діляться на два царства»

Небеса різноманітні до безкінечності і нема в них жодного суспільства чи жодного ангела, які були б повністю однакові. Інша всім відома назва небес – Царство Боже. Ангели, що приймають Божественне начало , що від Господа зіходить, більш глибше, називаються небесними ангелами; а ті, що приймають його менш глибоко, називаються духовними ангелами. Внаслідок цього небеса розділяються на два царства - Царство небесне і Царство духовне.

     Ангели небесного царства Господнього в мудрості і славі своїй стоять набагато вище від ангелів духовного царства, оскільки приймаючи Господа більш глибоко, перебуваючи у більшій любові до Нього, вони ближче і тісніше з ним з’єднані. Такі ангели, живучи на землі, впроваджували  і зараз впроваджують  Божественні істини відразу в життя, оскільки ці істини прописані у серцях їхніх: вони осягають і бачать їх в собі, ніколи не розмірковуючи, щоб переконатися –правда це чи ні. У Єремії вони описані так:

   …Дам Закона свого в середину їхню,і на їхньому серці його напишу…І більше не будуть навчати вони один одного, і брат брата свого, говорячи: «Пізнайте Господа!» Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього.XXXI.33.34. У пророка Ісаї: «Всі сини твої стануть за учнів Господніх»( LIV.13.) Сам Господь цьому вчить у Євангелії від Iвана гл.VI. ст. 45.46.

     Такі ангели відразу знають, по натхненню від Господа, істина чи ні, те,  що вони чують: бо Господь впливає безпосередньо на волю людини, а за допомогою волі – на її думку. Тобто, Господь безпосередньо впливає на благо, а через нього – на істину Благом(добром) називається те, що належить волі, а згодом і справі. Істиною(правдою)  - те, що належить пам’яті, а згодом, думці. Будь-яка істина перетворюється в благо і вселяється в любов, як тільки вона вселяється  у волю(бажання) людини. Та доки істина перебуває лише в пам’яті, а згодом і думці, вона не стає благом, не жива і не засвоюється людиною. Бо людина –є людиною в силу волі своєї і згідного з нею розуму, а не в силу самого розуму свого, окремо від волі.

   Ангели, з яких складається духовне царство Господнє, які приймають Божественне начало менш всередину, називаються ангелами зовнішніми чи нижчими, тому небеса, які ними утворюються, теж називаються небесами зовнішніми чи нижчими. Відповідно, ангели небесного царства утворюють небеса внутрішні чи вищі. Любов ангелів небесного царства - це переважаюча любов до Господа, а любов ангелів духовного царства – це переважаюча любов до ближнього.

  Внаслідок такої різниці ангели цих царств не живуть разом і між ними немає сполучення. Вони спілкуються  тільки через посередництво ангельських суспільств, які називаютьсянебесно-духовними. Через ці суспільства небесне царство впливає на духовне, внаслідок чого небеса, хоч і розділяються на два царства, складають одне ціле. І Господь завжди дбає про таких ангелів-посередників, через яких здійснюються повідомлення та з’єднання.

У Біблії небесне царство називається  помешканням Його, а духовне – престолом Його. Згідно свого Божественного небесного начала Господь названий у миру Ісусом, а згідно Божественного духовного начала –Христом.

 Тема 4 «Божественне начало Господа на небесах є любов до Нього і любов до ближнього»

     Любов є тим Божественним началом, із якого складаються небеса. Любов – це духовне з’єднання, і саме вона з’єднує ангелів з Господом, а також ангелів між собою. З’єднує взаємно так, що вони перед Господом виглядають як одне ціле. До того ж, любов для кожного є суттю його життя: любов’ю живе ангел, любов’ю живе й людина. Життя кожної людини таке, якою є  її любов.

     На небесах любити Господа означає  любити  не Його особистість, а добро, яке йде від Нього, а любити добро – означає хотіти і робити його з любов’ю.  Любити ближнього свого означає любити не його особистість, а правду, справедливість, істину, яка виходить із Слова Божого. А любити істину – означає хотіти її і жити згідно з нею. Ці два види любові різняться між собою подібно, як благо різниться від істини, то й з’єнуються між собою, як благо й істина, тобто вони завжди поряд.

   Люди церкви не знають, що любити Господа і любити ближнього – означає любити благо й істину і згідно з власною волею робити те й інше. Адже коли ми доводимо комусь свою любов, то ми хочемо і робимо те, що тому другому подобається, бо тільки так нас люблять взаємно, і таким чином ми  з’єднуємося з тим, кого любимо. Проте, якщо ми любимо когось, та не виконуємо його волі, то це не доводить нашої любові,  оскільки по суті своїй  не є нею.

Тому лише ті люди стають подобами Господа і з’єднуються з Ним, які влаштовують собі благо й істину таким чином, що хочуть і живуть в них. Хотіти –означає любити робити щось.

     Що все це так, цьому   вчить нас Господь у Біблії, кажучи:

     Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене; і Я полюблю його і об’явлюсь йому Сам.(Івана XIV.21.23). Якщо будете ви зберігати Мої заповіді , то в любові Моїй перебуватимете. (Івана XV.10.12).

     Оскільки Бог –це любов, то жителі небес ,  які всі, без винятку, просякнуті нею, є яскравими образами любові і благостині. Вони являються у невимовній красі, а на їх обличчі, в їхніх словах, в кожній часточці їх життя світиться любов.

Любов –це приймач всього небесного, тобто миру, розуміння, мудрості і блаженства. Любов приймає, бажає, шукає усе, що їй рідне, бо вона цим живиться і постійно прагне вдосконалюватися і збагачуватися . У любові є здатність приймати близькі їй істини і приєднувати їх до себе. Отже, любов, що виходить від Господа, є приймачем небес і всього, що в них є.

    Любов до Господа і любов до ближнього вміщають в себе усі Божественні істини. Це можна бачити з того, що сам Господь сказав про ці два види любові:

     «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм і всією душею своєю, і всією своєю думкою». Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе» На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять. (Матв. XXII. 37-40).

В Законі й Пророках все Слово, а отже, і усяка Божественна істина. 

( далі буде)

                                                                                 

Підготувала Надія Врочинська,

Кременець