Енергетика нашого краю

Від минулого до сьогодення

Енергетика нашого краю

Майстер дільниці служби підстанцій «Тернопільобленерго» Василь Олійник з бригадою напередодні професійного свята

Жодна галузь народного господарства не здатна обійтись без енергопостачання. Енергетика - це основа економіки, яка може бути ефективною лише за умови надійного енергоживлення. Вперше усі  переваги енергетики пізнав Кременець у 1924 році. У центрі міста, неподалік музичної школи по вул. Шевченка 11, почала діяти приватна електростанція. Вона обслуговувала центральну частину міста, державні установи і мала потужність 60 кіловат. У 1928 році Кременецький магістрат переобладнав колишні царські склади по вулиці Оксани Лятуринської на теплову електростанцію. На електростанції було встановлено 2 локомобілі типу «Вольф» та «Цецельський», які працювали на місцевому паливі – торфі. Потужність електростанції була 230 кВт. Неподалік електростанції почали виникати підприємства, які потребували електричної енергії, - млин, крейдяний та тютюновий заводи. Встановивши нову шведську парову турбіну «Брови Боварі» потужністю 425 кВт, провівши реконструкцію електростанції у 1935 році, її потужність сягнула 655 кВт. Це в свою чергу привело до виникнення нових підприємств, нових робочих місць: ватна фабрика, шахта по видобутку бурого вугілля. Крім забезпечення електроенергією міста Кременець, була збудована високовольтна лінія електропередач через села Сапанів, Верба для споживачів міста Дубно. Дана лінія була виконана мідним проводом М-10 на дерев’яних опорах. У часи війни і аж до 1948 року працювала одна парова турбіна «Брови Боварі». У 1948 році відновлено роботу усієї електростанції. Директорами електростанцій були Кобилянський, Яковлєв В., Гребеник В., Маховик С., Недзєльський Я. Головним інженером - Фікс Ш.А. Майстром електроцеху з 1924 по 1956 рік був Ткачук В.Д. Усі розподільчі електромережі в місті будувались мідним проводом. Кочегарами електростанції працювали - Колєсніков С., Лівар М., зольщиками – Гуславский В., Самборський П., Кукелко Ф., Козачок. Для підтримки факела на котлі використовувалось дизпаливо. Електростанція і надалі працювала на торфі. У 1956 році проведено модернізацію електростанції – встановлено 4 дизель-генератори. Один «Націонал», потужністю 160 кВт, два -«Шкода», потужністю по 125 кВт кожний, та один «Варнінгтон», потужністю 450 кВт. Цей американський дизель-генератор був з підводного човна, працював найкраще. Потужність електростанції зросла до 1515 кВт. Майстром дизелів був Запольський М.У. Дизелістами були – Дучинський П.А, Галаса Б, Тарківский С.І, Степанюк В.К. Начальником електроцеху – Богуславський А.М, Колобов С.І. Начальником турбінного цеху – Генсіровський В.К. Турбіністами були – Хоміцький Г, Серга Б., Дідик М. Черговими електрощита – Ткачук Д., Федоринчик Г, Островський Я. Майстром по ремонту електромереж був Старигін М.Т. До оперативно – чергового персоналу належали електромонтери: Питручок О.І, Кондратюк І.Г, Стадніцкий М.В, Питручок П. Начальником паливно-транспортного цеху був Коклягін Ю.Г, Іщенко В.Д. Водіями паливно-транспортного цеху працювали – Соколик І.М, Макара М.В, Туревич І.Ф, Бондарський Ю.Г,Пелишок М.В, Бондарський Г.Ф. У 1962 році створюється Міністерство Енергетики України. З будівництвом цукрового заводу потрібно було мати і потужне джерело електропостачання. Кременецька електростанція була малопотужною. Так у 1962 році почалось будівництво лінії високої напруги 35 тисяч вольт з Бродів на Кременець. Разом з нею збудовано Почаївську підстанцію, потужністю 1800 кВт та Кременецьку підстанцію, потужністю 7500 кВт. Кременецька підстанція була включена в листопаді 1962 року, а Почаївська - у березні 1963р.

Почаївська підстанція мала 4 лінії 10 тисяч вольт, загальною протяжністю 136,5 км , яка живила електрострумом 71 підстанцію 10/04 кВ, що давало змогу забезпечити електроенергією м. Почаїв та навколишні села. Кременецька підстанція мала шість ліній, з них дві лінії живили навколишні села. Живила вона Кременецький цукровий завод та 30 підстанцій 10/04 кВ шести колгоспів району. Більшість сіл району не мали електроенергії або використовували невеличкі гідрогенератори чи дизель-генератори. До таких колгоспів можна віднести села: Сапанів, Дунаїв, Ридомель, Горинку та м. Почаїв. З підключенням Кременецької підстанції до державної електросітки було підключено колгоспи у с. Сапанів ,Білокриниця, Бонівка. Відпала потреба в Кременецькій електростанції, її зупинено, а на цій базі створено дільницю «Вінницяенергоремонт». Майстром дільниці був Туревич О.Ф, бухгалтером Дмитрук Л.І. Дільниця спеціалізувалась на виготовленні залізобетонних виробів, металоконструкцій, дугогасильних котушок, сітки. Займалась витяжкою, змовкою, скруткою проводу. Ця дільниця дала залізобетонні вироби, крім енергетиків, на будівництво нового цеху Ватної фабрики, Кременецького заготзерна. Із закриттям електростанції залишилася до 1974 року електродільниця міських сіток, її начальником була Гібська Р.І., майстром Мигорович І.С., електромонтером з виконанням обов’язків бухгалтера Шурак І.О. Крім міських електромереж, вони експлуатували лінії 35 тисяч вольт: Броди - Кременець, Кременець – Вишнівець, Кременець - Шумськ, Шумськ – Ланівці. У 1965 році створено об’єднання енергетичних систем України.

(Закінчення в наступному номері)

Василь Олійник