Син України

Накуй, зозуле, літ!

Ювіляр у колі друзів та родини

3 листопада 2012 року виповнилося  80 років від дня народження великого патріота рідного краю,  неньки-України, Євгена Євдокимовича  Швидкого, який все своє життя навчав і виховував нашу молодь. Народився він в с. Очеретне на Почаївщині, в селянській родині. Батьки його вирощували хліб та виховували дітей своїх з вірою в Бога Всевишнього, плекали в їхніх серцях  повагу  до людей   праці.

Перші зерна любові до рідного краю засіяла в дитяче серденько Євгена учителька Надія Дмитрівна Нарушевич, дружина священика отця Віталія, який збудував у Очеретному Божий храм і служив у ньому вірою і правдою Отцю Небесному  й  односельчанам.

Отримав вищу освіту за спеціальністю вчитель фізики і математики в Кременецькому державному педагогічному інституті  в 1955 році і почав працювати в середній школі с. Старий Олексинець, опісля в рідному селі, а потім був призначений на посаду директора школи в с. Устечко, де проявив себе як висококваліфікований спеціаліст і талановитий організатор. Там він створив шкільний краєзнавчий музей і картинну галерею, хор хлопчиків та духовий оркестр. Щорічно разом з учнями вирушав у подоріжжя  по Україні та за її межами. Саме там розквітнув талант педагога-новатора. Впродовж трьох років учні школи займали призові місця на обласних олімпіадах з фізики та математики.

Та лихо не забарилося. Помер батько, і Євген поховав його за християнським звичаєм, зі священиком. За це поплатився дорогою ціною – його звільнили з роботи, музей і картинну галерею  розібрали, замовкли хор і оркестр у школі. Довгі роки переслідуваний і гонимий з однієї області до іншої (Львівська, Київська…). Наприклад, в с. Мотовилівка Фастівського району Київської області  змушений був працювати одночасно у двох школах (не вистачало годин).

Повернувся у рідне село в 80-тих роках у час горбачовської відлиги, влаштувався працювати вчителем фізики та трудового навчання у рідній школі, там трудився до виходу на заслужену пенсію.

Євген Євдокимович і сьогодні  займає активну життєву позицію: нещодавно з його ініціативи село відсвяткувало своє 500-річчя з початку заснування, відзначилося 100-річчя  з дня освячення церкви у селі, засновано музей при церкві.

Все своє життя Євген Швидкий віддав дітям, прищеплював їм любов до праці і природи, до всього прекрасного, що є на Землі. У садку вчителя -  чимала пасіка, море винограду різноманітних сортів, ростуть яблуні і груші,  а навколо  цвітуть мальви – символ України, пахнуть чорнобривці та м’ята…

Просвітяни Крем’янеччини і ветерани Всеукраїнського об’єднання сердечно вітають дорогого друга і побратима з тим прекрасним ювілеєм і зичать йому тільки Добра.

   Районне об’єднання товариства  «Просвіта» імені Тараса Шевченка,

   Всеукраїнське об’єднання ветеранів,

Кременеччина