Кодекс починає діяти

Консультує юрист

З 19 листопада 2012 року вступає в силу Новий Кримінально-процесуальний кодекс  України (надалі КПК).

Він докорінно змінює нормативне регулювання відповідних правовідносин та містить низку положень, які в цілому є новими для правової системи України. Даний кодекс спрямований на утвердження верховенства закону, на зрівняння прав захисту і обвинувачення.

Новий КПК покликаний бути значно кращим, як такий, що відповідає зразкам світової практики у цій галузі. Адже до цього часу Україна користується нормами кримінально-процесуального права 1961 року, які хоч і з численними змінами та доповненнями, але уже не відповідали вимогам сьогодення.

Відмінності між старим та новим КПК є очевидними. Перша відмінність - це реальне забезпечення змагальності кримінального процесу. Прийнято вважати, що у старому кодексі більше прав надавалось стороні обвинувачення і слідства. А новий кодекс створений так, щоб максимально досягти стану, коли усі сторони процесу рівні у своїх правах та можливостях у доказуванні.

Новий КПК забезпечить неупередженість та об’єктивність досудового розслідування і судового розгляду кримінальних справ, належне дотримання прав людини у кримінальному процесі, дасть більше можливостей для винесення справедливих судових рішень.

В новому законі є ряд конструктивних новацій.

Із введенням в дію Єдиного реєстру досудових розслідувань міліція більше не зможе відмовити в реєстрації звернення громадянина за надуманими причинами (як це часто трапляється сьогодні). Після набуття чинності КПК будь-яка заява вноситиметься до реєстру.

В середньому в такій області, як Тернопільська, за рік у провадженні слідчих підрозділів УМВС знаходяться та приймаються різноманітні рішення у понад 2 тисячах кримінальних справ, в той же час, коли усіма органами УМВС упродовж року приймаються рішення в порядку ст. 97 чинного КПК у понад 48 тисячах матеріалів за повідомленнями, які можуть містити ознаки злочину.

Одна з найбільш революційних новел КПК - поява нової процесуальної особи - слідчого судді, який стає однією з ключових фігур у кримінальному процесі на стадії досудового слідства. Адже більшість питань вирішується не прокурором або слідчим, а саме слідчим суддею за участю сторін як обвинувачення, так і захисту.

Прогресивність нового інституту у тому, що відтепер усі слідчі дії, пов’язані з обмеженням прав і свобод громадян, контролюватимуться слідчим суддею. Раніше слідчий виносив постанови про проведення обшуків, виїмок, ексгумації трупа, про накладення арешту на кореспонденцію. І ці дії не передбачали процедури оскарження та захисту від зловживань. Після набрання кодексом чинності подібні питання вирішуватимуться в судовому засіданні — за присутності всіх сторін. Особи, відносно яких проводитимуться ці дії, отримають право оскаржити їх. Для простого громадянина головний плюс — відкритість, публічність процедури.

            Відмінена стадія додаткового розслідування, передбачена чинним Кримінально-процесуальним кодексом, що раніше часто призводила до необґрунтованого затягування строків розгляду справ.

Цей інститут уже давно називали атавізмом і критикували всі. Завдяки додатковому розслідуванню слідчі могли направляти до суду сирі справи, тому що знали: у них буде «другий шанс» і недоробки можна буде виправити. Для суддів же це була можливість не виправдовувати людей. Натомість справа прямувала на дорозслідування. Потім через деякий час її могли з якихось причин закрити, а підсудного — звільнити з-під варти, або, що найстрашніше, відкласти справу на довгі роки  „під сукно”.

Вдалою є новела про закінчення провадження внаслідок примирення сторін, коли обвинувачений визнає свою провину, розкаюється, відшкодовує матеріальні й моральні збитки. Це суттєво знімає зайве навантаження із розслідування справ, фактичне рішення у яких уже є, а цілі кримінального процесу досягнуто.

Новий КПК вперше вводить поняття кримінальних проступків, якими вважаються кримінальні правопорушення невеликої тяжкості, тобто такі, що не становлять серйозної загрози для суспільства, наприклад, порушення авторського права і суміжних прав, дрібна крадіжка, хуліганство без кваліфікуючих обставин тощо. Як основне покарання за здійснення кримінальних проступків передбачено штраф.

Таке нововведення повинне, знову-таки, сприяти гуманізації кримінального процесу. Закон «Про кримінальні проступки» планується прийняти в найближчому майбутньому.

Мабуть, один з головних позитивів нового кодексу (з погляду захисту прав і свобод людини) — це стимулювання використовувати запобіжні заходи, не пов’язані з позбавленням волі. Раніше людина після порушення стосовно неї справи майже автоматично опинялася в слідчому ізоляторі. У новому КПК куди гуманніший підхід. За новим КПК підозрюваний не може бути взятий під варту без певних дій з боку обвинувачення. Наприклад, прокурор зобов’язаний довести, що ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити виконання підозрюваним відповідних зобов’язань і запобігти тим ризикам, які були вказані прокурором або слідчим у клопотанні. Тільки ця схема дій дає право слідчому судді застосовувати як запобіжний захід взяття під варту. Та й то тільки в тому випадку, якщо інкриміноване діяння передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 3 роки.

Підозрюваного взагалі не можна тримати під вартою, якщо злочин не передбачає позбавлення волі. Передбачається, що після набуття чинності КПК активніше застосовуватиметься домашній арешт (з часом) і застава.

Якщо слідчий суддя дізнається, що когось незаконно тримають у СІЗО, він зобов’язаний відкрити з цього приводу провадження.

У новому КПК є ціла низка нововведень. Наприклад, до традиційних запобіжних заходів — арешту, підписки про невиїзд і застави — додасться домашній арешт (ст. 176 КПК), коли місцезнаходження підозрюваного контролюватиметься електротехнічними засобами. Сам арешт застосовуватиметься лише у виняткових випадках, при цьому таку необхідність сторона обвинувачення повинна довести суду.

Цікавим нововведенням є проведення негласних слідчих (розшукових) дій, закріплених  в главі 21 КПК (ст. 246-275), які проводитимуться на підставі окремої Ухвали суду у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, чого раніше не було. Характерним є те, що слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу про проведення негласних слідчих (розшукових) дій протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд такого клопотання проводиться за участю особи, яка подала клопотання (ст. 248 КПК). 

По закінченню досудового слідства слідчий складав обвинувальний висновок і кримінальну справу в порядку ст. 225 КПК України направляв прокурору для затвердження обвинувального висновку з подальшим направленням справи в суд.  Тепер нововведенням є те, що слідчий складає обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування, після чого направляє кримінальну справу прокурору. Однак, прокурор має право скласти свій обвинувальний акт, якщо не погодиться із обвинувальним актом, що був складений слідчим (ст. 291 КПК).

Щодо обсягу прав адвоката як захисника, то його також суттєво збільшено. Наприклад, адвокат має право бути присутнім під час допиту та інших процесуальних дій, що проводяться за участю підозрюваного, обвинуваченого, до першого допиту підозрюваного мати з ним конфіденційне побачення без дозволу слідчого, прокурора, суду, а після першого допиту – такі ж побачення без обмеження кількості та тривалості. Такі зустрічі можуть відбуватись під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.

На запитання: чи готова міліція, прокуратура та суд працювати за нормами нового КПК, відповім, що по старому КПК України, який діяв з 1961 року, не завжди приймалися законні рішення. А по новому КПК України має пройти два чи три роки, поки слідчі, прокурори, судді та адвокати розуміють, що ж хотів законодавець (Верховна Рада України), коли приймав цей кодекс – покращити права громадян чи покращити роботу правоохоронних органів. Життя покаже.

Сергій Чорба,

адвокат,

Шумськ