Така близька і далека Англія

Україна очима українців

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого бога,

За неї душу погублю!

        Т.Шевченко

Підпис фото: Андрій Левчук біля робіт відомого українського скульптора Григорія Крука.  Сьогодні його роботи зберігаються у музеях Франції, Німеччини, Англії, а також у десятків колекціонерів та поціновувачів його творчості.

            Цією публікацією розпочинається новий проект нашого щотижневика “Галицько-Волинські Відомості” під назвою “Україна очима українців”. Покликання даної рубрики - висвітити погляди закордонних українських громад на сьогодення України. Без усілякого сумніву, українські засоби масової інформації в силу своєї заполітизованості друкують багато неправдивих та заангажованих матеріалів, від яких виникає бажання взагалі відмовитись від підписок та купівлі нашої преси. Немає в мене й бажання дивитись локальне телебачення, яке майже постійно гнобить українську культуру, читати в Інтернеті замовні статті, які  кишать низькосортним піаром, і так далі можна продовжувати ... Але це моя власна думка, і в мене є глибоке переконання в тому, що я далеко не однодумець! Тому маю надію найти на шпальтах цієї прогресивної газети свого читача, з яким буду ділитися власною інформацією та думками.

            Нещодавно я повернувся з гостьової поїздки із Великої Британії, де пробув біля двох місяців у Лондоні та на прохання редакції газети провів ряд зустрічей, інтерв'ю з представниками української діаспори. Спершу я звернувся до редакції газети Союзу українців Британії (СУБ) “Українська Думка” і був приємно здивований гостинно наданим об'ємом інформації про діяльність Союзу та планами на майбутнє. І зрозумів, що цього матеріалу більше, ніж достатньо для цікавої публікації.

: У редакції «Українська Думка».  Ліворуч - Іванна Мащак, відома українська письменниця і художниця, праворуч – Людмила Пекарська, головний редактор «Української Думки» та завідувач бібліотеки та архіву ім. Т.Г. Шевченка. Лондон – 2012.

Український буквар, виданий СУБ у Лондоні в 1958 році.

            Історично ця організація набрала розквіту в післявоєнні роки з виходом у листоподі 1945 року часопису “Наш Клич”, який згодом перейменували “Українська Думка”. Переглядаючи в архіві видання перші випуски, запам’ятались слова: “... Цей бюлетин є призначений для всіх українців у Великій Британії, це наша спільна трибуна. Він має вдержувати зв’яз з нами, інформувати одних про життя других...”

З першої редакційної статті можна сформувати маленьку історичну довідку про українців у Великій Британії. В оригіналі був опублікований текст:

“Як повстав “Наш Клич”

            До війни небагато було українців у Великій Британії. Наша стара еміграція не начисляла більш кількох сотень душ. Та прийшла війна й воєнна хуртовина, розсіваючи нас по світі, чимало нас занесла і на туманні британські острови. Різними дорогами ми сюди приходили, та наші шляхи були дуже відмінні від тих, якими йшли другі українські скитальці, що тепер опинилися в державах Західної Європи. Там їх переселювано суцілими групами, й по розвалі гітлерівської Німеччини вони опинилися в громадах. Тут ми приходили одинцем й розгублені між чужими, ми були малими краплями серед великого моря.

            Пройшло багато часу, заки ми взаїмно віднайшли себе та побачили, скільки нас тут зібралося.

            Вийшло, що нас тут чимала громада. Та всі ми живемо розгублено по всіх закутках цих островів. Не багато знаємо про себе та дуже мало нам відомо про наше життя у світі. ...  і на сторінках цього бюлетину будемо інформувати його читачів про всякі події, що в'яжуться з життям нашого народу. “

           

            Читаючи ці слова, задумуєшся, а чи багато сьогодні в Україні українців переживають за життя нашого народу? Не цінуємо ми те, що маємо!

Чомусь приємно та надзвичайно цікаво ознайомлюватись з історією СУБ. Хочу ще вам  процитувати статтю Павла Вільхового, яка була опублікована в першому номері і присвячена рідній мові: “... Наша мова прекрасна і пребагата - і нею ми можемо все сказати, і не треба нам позичати слів у чужинців. А вже не може бути нікого між нами, що з яких-небудь причин соромився рідної мови. Де ми не були б та серед якого середовища не жили б, ми повинні говорити між собою рідною мовою. За це нас  ніхто ганьбити не буде, бо кожний культурний нарід шанує мову другого народу, а ці, що цього не роблять, — це дуже малокультурні та варварські народи”.

            Ці слова можна сміливо співставити з висловами наших класиків про рідну мову, а ще краще було б вписати їх у новітню історію України.

            Створений ще у ті часи Союз українців Британії сьогодні має різноманітний аспект суспільно-громадської та культурної діяльності. В даний час СУБ об'єднує українську спільноту у відділи та осередки, які розташовані у 48-ми місцевостях Великої Британії, та загалом налічує понад 30 тисяч осіб. Попри часопису “Українська Думка”, особливої уваги заслуговує великий книжковий фонд, який в собі об'єднав багато закордонних видань українською мовою,  більшість яких сьогодні, на жаль, майже невідомі на Україні та становлять неабиякий інтерес для культури та історії України. Дати хоча б приблизний перелік наявних книг та публікацій не має можливості, але я можу сміливо стверджувати, що ця бібліотека й архів ім.Т Шевченка в Лондоні є невід'ємною складовою нашого культурного наслідку.

            Діяльність Союзу фінансується завдяки надходженням членських та благодійних внесків. Щорічно   проводять багато дійств, покликаних зміцнити відносини між Україною та Великою Британією. А це і мистецькі та культурні заходи (презентації, виставки, популяризації), інформативна робота, ділові зустрічі, заяви та листи в справах політичної ситуації в Україні та багато іншого. Окремою секцією СУБ є Спілка українських Учителів та Виховників у Великій Британії, яка об'єднала в собі 8 шкіл Українознавства.

            З наведених мною фактів у цій статті хочу зробити висновок про те, що ми тут, в Україні, хай у “молодій” державі, не можемо за більш як 20 років дійти до ладу, все шукаємо крайніх. А там, на тому Туманному альбіоні, в надзвичайно важких умовах, розпорошені по цілій Британії, українці тримаються гурту і роблять, підкреслюю, роблять свою справу, шанують мову та культуру свого народу! Безперечно, їм важче, чим нам, і це може слугувати нам як приклад! Маю надію, що час все розставить і у нас по місцях, і ми схаменемось, одумаємось. Ми ж приречені бути щасливими!

    

  Пам’ятник Володимиру Великому на вулицях Лондона, встановлений українською діаспорою в Великобританії на честь тисячоліття Хрещення Русі. 1988р.

18 листопада часопис “Українська Думка” (1945 рік) буде відзначати свій черговий день народження. З цього приводу на шпальтах нашої газети хочу побажати українцям у Британії та окремо творчому колективу видання СУБ міцного здоров'я, сонячної погоди не тільки в небі, а й в усіх ваших справах та початках!

Андрій Левчук

P.S. Редакційна рада «Галицько-Волинських Відомостей» щиро вітає колег-журналістів «Української Думки» з днем народженням часопису і бажає їм творчих здобутків, здоров’я та наснаги! Хай єднає нас рідне слово, спільна думка і любов до України!