У Львові тепер можна сходити в туалет навіть у крутий ресторан, а у нас?

Болюча  тема

У Львові тепер можна сходити в туалет навіть у крутий ресторан, а у нас?

Згідно із наказом львівських чиновників, туалети у громадських закладах міста відкриті
для кожного. Тобто, незалежно від того, будете ви щось замовляти в ресторані чи ні, ви маєте
повне право сходити туди у вбиральню. Таким чином влада міста прагне подолати проблему із
відсутністю громадських туалетів у місті. Як на мене, це дуже правильне і цивілізоване
рішення, адже у будь-якій з держав Європейського союзу проблема туалету — це взагалі не
проблема. Там будь-яка людина може запросто увійти в будь-який бар, кафе чи інший
громадський заклад і там їй привітно вкажуть на двері, за якими вона може справити свою
природну потребу. В цьому я переконалася і на власному досвіді. На превеликий жаль, у
місті Кременець, яке є одним із найбільш туристичних міст області, ця проблема, як
виявилось, іноді постає дуже гостро. Громадських туалетів не так вже й багато, а місцеві
кафе-бари не такі вже й привітні до людей. Як приклад, не зовсім приємна історія, що
недавно трапилася зі мною.

У п'ятницю, коли я робила покупки на базарі, мені захотілось у туалет. Саме в цей час
знаходилась біля кафе-бару «Колосок», під стінами якого, власне, і був розташований
овочевий ринок. У це кафе, оскільки воно мені по дорозі додому, я іноді заходила на чашку
кави, а бувало, що ми всією сім'єю там просто обідали, бо кухня там відносно
дешева і смачна. Цього разу я також планувала випити чашечку кави, але оскільки в той
момент, коли зайшла в приміщення, біля барної стійки нікого не було, то попрямувала у
добре знайомому мені напрямку.

 — Жіночко, ви куди пішли? - раптом окрикнула мене одна з
працівниць кухні.

- В туалет, - ще нічого не розуміючи, відповіла я і взялася за ручку дверей. Вони
 були замкнені на ключ.

 — У п'ятницю в нас туалет закритий, бо базарний день.

 
— Пустіть, будь ласка, бо дуже треба, - попросилася я, але жіночка була невблаганною. Тоді я
вирушила до барної стійки, щоб взяти каву. 3 кухні донісся невдоволений коментар кухарки
стосовно цієї події, дослівно не передам, але зміст його був приблизно такий: як вона(тобто
я) нахабно посміла образити їхній заклад відвідуванням туалету. В залі сиділо кілька
відвідувачів, та бармена далі не було на місці. Коли вона підійшла, я замовила чашку кави.

—
Я не зроблю вам кави, бо ми всі зайняті - в нас справляють поминки, — відповіла вона, чим
ввела мене в ще більший ступор.

— Але ж хіба так важко зробити каву?- не здавалася я. Тим більше, що крім мене, біля бару
нікого не було.- І чого туалет закритий?- це питання все ще продовжувало турбувати мене.

 - -
Нам сказали, якщо хто пустить когось у туалет - знімуть із зарплати 50 гривень,— відповіла
жіночка і знову пішла на кухню.

Тут в мені сколихнулася хвиля протесту і образа людської гідності. Було відчуття
таке, ніби мені плюнули в душу. Тіло витримало, потерпіло, а от душа — ні. Людоньки, та я не
до вас додому прийшла, я прийшла в громадський заклад, чого ж ви такі злі?! Сльози
наверталися на очі від людської байдужості і цинізму. Кафе, бари, ресторани, на мою думку, й
існують у світі для задоволення певних людських потреб, інакше ми туди просто б не
ходили. Та в цивілізованому суспільстві я за таке ставлення могла б спокійнісінько подати
до суду і, швидше за все, мені ще й заплатили б за моральну шкоду.

До моєї голови ніяк не доходило: чому у даному кафе, в базарний день, коли кількість
відвідувачів може зрости у кілька разів, зумисне не дають кави і закривають туалети. А ,мабуть, для
того, шановні кременчани і гості міста, що, відвідуючи туалет у даному закладі, ми наносимо
велику образу обслуговуючому персоналу кафе, а особливо - прибиральниці. А що ви
могли б там і свої грошики залишити і задоволення отримати, то це нікого не обходить.
Замість привітного європейського ставлення вас зустрінуть байдужі, невдоволені обличчя
"совдепівських" тьоть, які тупо виконують свою роботу, і на приваблювання клієнтів їм
глибоко наплювати. А хто любить іти туди, де йому не раді?! Мабуть, мало таких знайдеться,
як все менше знаходиться тих, хто захоче зайти в кафе-бар «Колосок» просто попити кави і
щось попоїсти. Сумно, але факт. Дивує одне: чому заклад, який має таке стратегічно вигідне
місцезнаходження у базарний день, так невміло його використовує. Туалети в «Колоску», на мій погляд, хоч і далекі від ідеальної чистоти, та все ж могли б служити додатковим
джерелом прибутку і приваблювання клієнтів. Більше того, якщо прибиральниця вважає себе
перетрудженою у п'ятницю, можна в цей день зробити туалет платним для тих, хто,
наприклад, лише захоче ним скористатися . Думаю, що іноді набагато простіше заплатити за
туалет, ніж шукати його по всій околиці чи робити це десь під кущиком. І на тих, хто
замовив у вашому кафе поминальний обід, не кивайте, шановні, бо люди замовили лише
зал, а не всі приміщення. А якщо ви не справляєтесь з роботою, то це ваші проблеми і
вашого керівництва, але аж ніяк не нас, відвідувачів. Або заберіть приставку "бар" й у
базарні дні, якщо вас дратують люди, що заходять до вашого закладу, закривайте на ключ не
тільки туалет, а й вхідні двері. Доходить до абсурду? Виходить, що так.

Звичайно, Кременець, то вам не Львів, а тим більше не Європа. Але хто нам заважає бути
людяними, привітними, уважними до потреб своїх ближніх, хто нам перешкоджає бути
цивілізованими людьми? Відповідь напрошується така: ми самі . Але ж чому, люди? Адже
ви виховувалися на чудовому вислові радянського букваря:"Все починається з
малого...", то чому ви не розумієте, що європейське суспільство, до якого ми всі так
прагнемо, теж починається з малого - з кожної окремо взятої людини? І справа тут зовсім не в
туалеті, а у ставленні до людей і чи ви б хотіли такого ж ставлення до себе.

А якщо б не бажали, то ким ви є?

Надія Врочинська,

Кременець