Молодіжне дозвілля

 «Місто під каменем» вітало гостей

Цього літа, з 8 по 12 серпня, смт. Підкамінь, що на Львівщині, вже вшосте приймав прихильників «етно-фолк-року» та просто української культури.

  Назва мальовничого містечка Підкамінь походить від велетенського Каменя, розташованого на околиці міста. Камінь – історична та природна пам’ятка, яка не зазнала змін і відчутних руйнувань протягом довговікової історії. Висота каменя сягає 16 метрів, товщина – 14 метрів.

Поблизу каменя, на пагорбі, розташований монастир. Перші писемні згадки про нього датовані ХVIII ст.

До наших днів монастир зберігся, проте пережив кілька ворожих набігів. Мальовнича природа, багата історична спадщина, патріотичний дух, спонукали кількох небайдужих підкамінчан організувати етнофестиваль, підготувати свято для односельчан та туристів, чим привернути їхню увагу до історичних пам’яток Галичини і Волині.  

На пагорбі стоїть величний камінь, на якому майорить жовто-блакитиний стяг. У дні фестивалю цей камінь стає своєрідним місцем паломництва. Всі, хто вперше сюди приїжджає, вважають своїм обов’язком одразу доторкнутися до каменя, хоча шлях на пагорб не такий і легкий. Хтозна-що бачив цей велетень за сотні і тисячі років свого існування?... Змінювались князі, царі, держави, а він стоїть і, дивлячись на нього, згадуєш про те, що є щось більше, - те, чого ми не розуміємо. Сьогодні ж камінь зустрічав фестиваль та ніби наглядав за тим, що відбувається біля підніжжя його пагорба…

Манить він собою гостей не лише з України, а й з сусідніх країн: Польщі, Білорусі, Росії.

Веселі пісні, читання літературних творів відомих письменників, невеличкий ярмарок, виступи відомих рок-гуртів, посиденьки з гітарами біля багаття.

Цього року етнофестиваль «Підкамінь» відзначився насамперед тим, що відбувався протягом не трьох, як завжди, а п’яти днів. Це дало змогу охочим «фестивалити» до знемоги та насолоджуватись дійством.

Денна програма фесту передбачала виступи народних ансамблів та «нерозкручених» виконавців. Також удень можна було прогулятись торговими рядами, спробувати козацький куліш і навіть медовуху…

На цьому фестивалі починаєш вірити, що молодь обирає українське…

Тут можна було зустріти козака, що «чаклує» над великим мідним казаном і готує вищезгаданий куліш по одному, лиш йому відомому рецепту. А почувши дзвінкий стукіт молота, ви могли звернути увагу на кремезних хлопців, що показували свою майстерність у ковальській справі. Бажаючим цілком можливо було за невелику плату отримати «майстер-клас» із цього ремесла, так само, як із гончарства та інших народних промислів.

Радували око величезна кількість вишиванок! За час перебування на фесті так звикаєш до цього, що по приїзді додому чогось не вистачає…

Вечірня програма відрізнялася добором чудових українських гуртів, що не залишили байдужими нікого.

Після концерту і до ранку хлопці й дівчата збирались гуртом та ділились враженнями від дня. Тож життя тут вирувало цілодобово.

Найчарівнішою цьогоріч була субота , що ознаменувалась виступами таких гуртів, як «Перкалаба», «Крапка», «КОZAK SYSTEM» та молодого, але дуже перспективного гурту із сонячного Закарпаття «Рокаш»…

«Підкамінь» – це фестиваль, якого чекаєш цілий рік, а якщо потрапив сюди вперше, то неодмінно приїдеш знову…  

  На фестивалі побували і насолоджувалися святом  Володимир Хованець, Ольга Казимирович, Юрій Ковальчук