З поетичного зошита

  НІЧНИЙ ПОЛІТ

Над містом зосенілим ти летиш,
І  вічність зазира тобі у вічі …
Все огортає дивна тиша з тиш.

Палахкотять дерева, наче свічі.
Зника у хмарах змучене чоло,
Але польоту ти не припиняєш.
Бентегу днів узявши на крило,
У невідомість ночі поспішаєш.
Пливе по жилах небайдужа кров.

Вологий місяць світить й не зникає.
…Польотом серце платить за любов.
І лет отой, мабуть,ціни немає.

Свідомість

Стають складніші дні, але вони не гірші.
(Казати так тепер –  на себе брати гріх).
Про плин свого життя я мовлю чесно віршем,
Бо час оцей такий, коли бентежу всіх.
Всі мої буредні у Шумську неодмінні.
Узяла у свій нурт промінна тишина.
І вже не відпуска всіх зі своєї піни,
Бо випито вже жбан щоденного вина.
Беруть мене в полон і гіркота, й утіха.
Із ними йду крізь час, щоб промінь не зачах.
Зі мною – голос днів, сльозини й хаос сміху
Щоб я собою був й в безрадісних ночах.

Ігор ФАРИНА,

 м.Шумськ.