Матеріали пресклубу

Портрет українського землевласника і фермера на тлі соціології

           

Або чому третина власників паїв досі не бачила своєї землі?

 Чимало експертів сходиться на думці, що затягування з проведенням земельної реформи породжує в суспільстві зростаючу недовіру до неї. Відтак, питання щодо можливостей купівлі-продажу землі сільськогосподарського призначення, а отже, і формування земельного ринку варто вирішувати якнайшвидше.

Слід зазначити, що зняття мораторію не зобов’язує українців продавати чи купувати землю. Воно лише знімає наявну зараз заборону це робити, а відтак, відкриває нові можливості. Світовий же досвід засвідчує, що за наявної продуманої аграрної політики ринок земель дозволяє значною мірою підвищити ефективність аграрного сектору.

Як українські аграрії ставляться до земельної реформи? Це питання стало предметом дослідження, яке наприкінці минулого року на замовлення Проекту USAID «АгроІнвест» провів Центр соціальних експертиз Інституту соціології НАН України. Дослідження дозволило висвітлити чимало цікавих аспектів земельних відносин, що склалися в Україні. Але про це піде мова в подальших публікаціях, сьогодні ж ми просто подивимося: хто в Україні володіє земельним паєм і хто очолює фермерські господарства та сільгосппідприємства.

Результати дослідження нещодавно було презентовано на черговому засіданні Національного прес-клубу з аграрних та земельних питань. У своїй промові керівник Проекту USAID «АгроІнвест» Ерік Блайх зазначив, що ця ґрунтовна робота виявилася наймасштабнішою з усіх, які будь-коли проводилися в Україні на земельну тему. «Ми сподіваємося, що результати цього дослідження  будуть корисними, сприятимуть проведенню діалогу в аграрному секторі і розвитку земельних реформ», - наголосив Ерік Блайх.

Загалом дослідження охопило 13 областей. В їх переліку – Житомирська, Чернігівська, Івано-Франківська, Тернопільська, Чернівецька, Вінницька, Полтавська, Дніпропетровська, Донецька, Херсонська, Одеська, Миколаївська області та АР Крим. Відтак, опитуванням були охоплені всі частини країни – її північ, південь, схід, захід і центр.

«Наше дослідження було зорієнтоване на те, щоб, насамперед, вивчити ставлення людей, які безпосередньо володіють або використовують землі сільськогосподарського призначення у своїй повсякденній діяльності. Таким чином, респондентами стали власники земельних паїв та керівники сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств», - сказав під час засідання Прес-клубу представник Центру соціологічних експертиз Інституту соціології НАН України Олександр Гончарук.

Він також повідомив, що в цілому було опитано 5164 респондентів. Серед них 3891 були власниками земельних паїв і 1273 – керівниками фермерських господарств та сільськогосподарських підприємств.

«Проект цікавили малі виробники. Тобто, агрохолдинги не входили до сфери інтересів дослідження», - зауважив Олександр Гончарук.

У кожній області було опитано приблизно по 300 власників земельних паїв і приблизно по 100 керівників сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств. Олександр Гончарук підкреслив, що отримані результати є репрезентативними як для цілої країни, так і для регіонів та областей, де це дослідження проводилося.

Паралельно з опитуванням було проведено 7 фокус-груп в селах Дніпропетровської, Житомирської, Івано-Франківської, Одеської, Тернопільської, Херсонської та Чернівецької областей. До участі в них запрошувалися голови сільських та селищних рад, місцеві депутати, фермери, керівники сільгосппідприємств тощо.

У результаті проведеної роботи було отримано своєрідний соціальний портрет учасників земельних відносин. Так, з’ясувалося, що переважно  власниками земельних паїв є немолоді люди: 79% серед власників паїв старші за 50 років, а 43% - старші за 60 років. Середній вік власників паїв – 57 років. Хоча серед учасників опитування були і такі власники паїв, яким виповнилося 94 роки.

Порівняно з власниками паїв середній вік керівників малих та середніх сільськогосподарських підприємств на 8 років менший і становить близько 49 років. Серед голів фермерських господарств та керівників сільгосппідприємств понад 65% мають вік від 40 до 60 років.

Коментар Олександра Гончарука: «Я маю певне занепокоєння щодо малого відсотку молодих людей, які в аграрній галузі очолюють малі та середні підприємства. Річ у тому, що молоді люди, зазвичай, більш динамічні, швидше навчаються, переймають усе нове, прогресивне».

Організатори дослідження цікавилися освітнім рівнем респондентів. Зокрема, вони з’ясували, що власники паїв переважно мають середню освіту. Серед них середню спеціальну освіту мають 35,6%, повну середню – 32,5%, неповну середню – 16,7%. Лише кожен сьомий власник земельного паю закінчив вищий навчальний заклад.

Інша ситуація з керівниками сільгосппідприємств та фермерських господарств. Практично кожен третій з них має вищу галузеву освіту, ще 17,5% респондентів одержали дипломи у вузах, які не мають стосунку до агровиробництва.

Сільськогосподарське виробництво, зауважив Олександр Гончарук, має власну специфіку і тому потребує належної фахової підготовки. Добре, якщо люди, які прийшли на керівні посади в галузі, займаються самоосвітою, але є побоювання, що не кожен надає цьому  належного значення.

Загальновідомо, що в Україні серед сільського населення переважають жінки. На них припадає 53%, тоді як на чоловіків – 47%. Разом із тим, ситуація серед власників земельних паїв дещо відрізняється. Так, згідно з результатами дослідження, 40% земельних паїв належить чоловікам, а 60% - жінкам. Це пов’язано з тим, що серед старших вікових груп, а ми вже бачили, що саме вони переважають серед власників паїв, жінок більше, ніж чоловіків.

Незважаючи на чисельну перевагу, сільські жінки мають у 4 рази менше шансів очолити підприємство, ніж чоловіки. «Добре це чи погано?» – запитав Олександр Гончарук і сам дав відповідь: «Звісно, що погано. Це якщо говорити про необхідність досягнення ґендерної рівності. Нинішня ситуація засвідчує, що сільські жінки в силу тих чи інших причин поки що не беруть повноцінної участі в бізнес-житті в аграрному секторі».

Важливий момент – у соціально-економічному житті села роль зайнятості в сільськогосподарському виробництві зменшується. Принаймні, це засвідчують результати дослідження. Згідно з ними, кількість зайнятих у сільському господарстві фактично дорівнює кількості зайнятих поза ним. «Тому орієнтуватися на те, що села будуть розвиватися одночасно з сільськогосподарським виробництвом, очевидно, не зовсім правильно», - пояснив Олександр Гончарук.

Скрутні «перспективи» села засвідчує той факт, що найчастіше власниками земельних паїв у сільській місцевості є пенсіонери – 50,3%. Ще 10% належать до розряду зареєстрованих безробітних. Цей показник є доволі високим. Олександр Гончарук впевнений, що проблему безробіття не під силу вирішити ні на рівні громади, ні навіть на районному рівні. Її треба піднімати на загальнодержавний рівень.

Загалом в Україні майже 7 млн. власників земельних паїв. Здебільшого у власності перебуває по одному паю. Це притаманне для 90% землевласників. В середньому 1 пай становить 3,62 га. Його мінімальний розмір серед опитаних респондентів  – 0,13 га. Водночас зустрічалися й люди, які сконцентрували в своїй власності до 40 га. Серед учасників дослідження найменші паї зареєстровані в Івано-Франківській області, а найбільші – у Донецькій.

Між тим, за даними дослідження, на які послався заступник керівника Проекту USAID  «АгроІнвест» Олександр Каліберда, третина респондентів ніколи не бачили своєї землі, а менше половини (42%) ніколи на ній навіть не стояли.

«Як на мене, це досить вагомі цифри, - сказав Олександр Каліберда, - варто замислитися над тим, що контакт власника зі своєю землею досі залишається незначним. А це засвідчує, що він не завжди дбає про цю землю та її майбутнє».

Про те, що це і справді так, говорять дані дослідження: 8,6% земель сільськогосподарського призначення не обробляються. На переконання Олександра Каліберди, це надто високий рівень.

Президент Національної асоціації сільськогосподарських дорадчих служб України Роман Корінець зазначив, що результати презентованого дослідження мають велику вагу. Вони не просто аналізують ситуацію, що склалася, але й створюють передумови для прогнозів щодо майбутнього розвитку національного АПК, можливого вирішення тих проблем, які вже сьогодні набувають актуальності.

За словами Романа Корінця, результати дослідження засвідчують, що земельна реформа в Україні, як і раніше, здійснюється у відриві від аграрної реформи. Тож сподівання на те, що прийдуть ефективні власники і піднімуть сільськогосподарське виробництво, поки що не справджуються. «Я не перестаю наголошувати – земельну реформу, на жаль, робили землеміри, а не економісти. І це надалі залишається проблемою».

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,

Національний прес-клуб з аграрних та земельних питань