Свавілля

Хто блокує діяльність Лідихівської ради? Або як боротьба за печатку і крісло позначилась на громаді…

…Уявіть собі ситуацію: до секретаря сільської ради підходить керівник апарату Кременецької районної ради і каже: «… Віддайте печатку, ви вже не секретар». 

Та дивиться незрозумілим поглядом та із здивуванням запитує: «Як це, мене ж сесія затверджувала за поданням голови».

«Сесія вас уже зняла і призначила іншого», - почула у відповідь приголомшена секретар сільської ради…

Уявити таке важко, це як у анекдоті, а в реальному житті таке трапилось… У Лідихові, на Кременеччині, де голова місцевої сільської ради Микола Горбаль та секретар цієї ж ради Людмила Степанюк не приглянулись місцевій районній владі. Відтак, після виборів до місцевого органу самоврядування, не було спокою ні новобраному голові, ані секретареві сільської ради…

Ще у липні минулого року постановою слідчого прокуратури Збаразького району сільського голову Лідихова відсторонено від посади. Щоправда, сесія сільської ради з цього приводу не прийняла ніякого рішення. Поки сільський голова відстоює свої права у судах, його обов’язки виконує секретар сільської ради Людмила Степанюк. Та й вона потрапила у немилість місцевих чиновників. І, як часто це буває, накликали вони фінансову перевірку, яка будь-що повинна була «накопати» якихось причин для звільнення непокірного секретаря. Фінінспектор, як і годиться, виконав свою місію, звинувативши Людмилу Степанюк у незаконному отриманні премії. Це й стало основною причиною її відсторонення від службових обов’язків. Проте вона, сама юрист за освітою, через суд довела свою невинуватість у інкримінованому їй правопорушенні щодо використання службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди.

У березні вже нинішнього року апеляційний суд Тернопільської області довів її непричетність до адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-2 КУ п АП.

Але й досі сільській раді не вдається оговтатися від втручання районних босів. І від цього вже страждають мешканці -  прості виборці, які проживають на території Лідихівської сільської ради. Селяни, котрі мають право на отримання соціальних виплат, не можуть здати необхідних довідок до органу соціального захисту. А це вже пряме ущемлення прав громадян, гарантованих державою… Виникають і земельні проблеми, оскільки землевпорядник Р.О.Ладюк фактично викрав із приміщення сільської ради усю існуючу земельну документацію.

Щоправда, цим фактом міліція зацікавилась лише після втручання прокуратури…

Загалом прикладів, які свідчать про те, що сільську раду в Лідихові лихоманить, можна наводити ще і ще… Одним із них є так звана шістнадцята сесія, яка була проведена у супереч Закону «Про місцеве самоврядування в Україні». Саме на цій сесії було прийнято рішення «Про дострокове припинення обов’язків секретаря сільської ради». З цього приводу на адресу Лідиховської сільської ради надійшло подання прокурора Кременецького району з вимогою вжити заходів щодо недопущення у майбутньому скликання та проведення сесії з порушенням процедури, визначеної діючим законодавством.

«Війна» за печатку

 Як не дивно, а саме рішення незаконно проведеної сесії приїхала відстоювати керуюча справами Кременецької районної ради Євгенія Новицька.

Про цю подію секретар Лідихівської сільської ради і досі згадує з обуренням і прикрістю:

-              Так 4 жовтня 2012р. керуюча справами виконавчого апарату районної ради Новицька Є.Д. разом із працівниками РДА та райради приїхала у Лідихівську сільську раду, очевидно, з метою надання методичної допомоги (правда, результатом цієї допомоги стала заблокована робота сільської ради протягом цілого робочого дня). Проте, як виявилося, її поведінка і мета візиту були далекими від надання методичної допомоги, а мали зовсім інший характер. Вона повідомила мене, що я вже не секретар сільської ради і почала вимагати віддати печатку, ключі від сільради, документи. З її слів стало відомо, що 28.09.2012р. відбулася сесія сільської ради, на якій вже обраний новий секретар. Як посадовець органу місцевого самоврядування, пані Новицька точно знає, що є відповідна процедура обрання секретаря відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, при проведенні цього зібрання групою депутатів було знехтувано усіма необхідними вимогами ст. 46 даного закону. Але у своєму бажанні усунути чимось незручного секретаря п. Новицька не гребувала нічим, як за класиком – мета виправдовує засоби. Вона кричала, погрожувала мені тюрмою, вимагала передати громадянину Бернацькому печатку, ключі від сільради, документацію. Це чули односельці, згодом 6 із них написали заяву про почуте і побачене прокурору Тернопільської області. Кожен із них відзначив аморальну поведінку п.Новицької. Адже її не зупинило навіть те, що поруч зі мною була моя 5-річна дитина, яка дуже злякалася крику.

Це підтверджують і свідки, котрі були присутні під час того інциденту. «Війна» за печатку триває і досі. Нещодавно хтось подав оголошення у газету інформаційного центру «Діалог» про те, що печатка Лідихівської сільської ради є недійсною. Отакої! Дуже вже отой хтось хоче заволодіти печаткою. І не інакше як з благословення районних владців. Зрозуміло, голова райради Андрій Гуславський не може не знати про ситуацію, що склалася у цій сільській раді, інакше б п. Новицька не приїздила б сюди без відома свого патрона. Та, схоже, дії А. Гуславського та його підлеглих не стабілізують ситуацію, а ще більше її загострюють. У результаті такого керівництва страждають не лише працівники місцевого органу самоврядування, а й прості селяни, які обрали собі нового голову і депутатів, котрі проголосували за діючого нині секретаря сільської ради... 

Віктор Хмілецький,

голова РО НСЖУ