Матусин день!

У кожної дитини її першим словом, яке вона промовила з уст, було слово "мама". Таке мелодійне, просте, ніжне...Саме тому можна сказати, що  дорожчої людини, ніж мама у нас не має! Це до неї ми бігли колись, коли з колінка пішла кров, коли нас образили у школі, коли хлопчики за косички чіпали, і навіть у зрілому віці ми йдемо до неї з надією на те, що  вона зрозуміє, підтримає, поцілує.. І скільки б разів ми не чули від неї заборон, а особливо тоді, коли так хочеться піти на дискотеку, нам  всерівно приємно, коли про нас турбуються.. І незважаючи на це все, матері для нас цінний скарб! Дуже добре, що навіть держава не забуває про таке свято як День матері.  Про  свою матусю я також хочу сказати  декілька слів.
Мамо, дорогенька, ти наділена неабиякою вольовитістю, цілеспрямованістю у характері. Ці якості відображають її  так звану перемогу у найскладніших ситуаціях. Мабуть, дуже важко вміти вистояти, коли втрачено надію чи десь там, за туманом, не видно горизонту, коли проти тебе увесь світ.Так ,безсумнівно важко ,але ...Ось моє "але" зовсім не відображає невпевненість ,а проявляє заперечення долі по відношенню цієї жінки. І це моя мама... Багато пролитих сліз долі було з її ізумрудних очей ,які згодом від тьм*яності і сірості життя перетворилися у широко відкриті і сповнені відчаю та жалю,але  і водночас у такі,що сміливо дивляться у очі Долі.І саме тоді,коли їх погляди  пересікаються ,здавалося б, Світлані хотілося б вити від наступних витівок життя ,але ні....Вона гордо протистояла усім покликам, які випадали на її нелегку долю. І, здавалося б, на якусь мить ,що несамовита пані Доля встигла стати найкращою подругою мамі. Але ,якщо ж вона називає себе подругою, тоді чому не дасть їй хоча б ліхтарика ,який освітить її життєву тьму. А все тому ,що жінка сказала:" Чого б мені не коштувала ця несамовитість ,яскравість веселки життя,я все рівно віднайду вихід із великого тунелю ". Ось  такий вступ ,мабуть,розвинув у наших читачів відчуття того, що перед нами образ твердої.закам*янілої душі. А насправді за її "черствістю" приховується ніжність, доброта, скромність, а її кучеряві локони додають їй кокетливості.
Ось природа наділила її незвичайною красою, взявши для цього шум берези, яскравість неба та промінці сонця, поєднавши все це плавно  з міцністю дуба, грайливістю соняшника, мрією сна і постала перед нами ніжна, лагідна людина - Світлана, наче "світлий лан".
Тому хочу, щоб кожен із нас збагнув цю неоціненну красу наших матерів, які  щодня намагаються віднайти ті  цеглинки, за допомогою яких ми побудуємо щасливе і  світле майбуття!! Бережімо їх!! Це єдине, що заставляє нас посміхатися!!!

Катерина Зуб,

учениця Кременецької ЗОШ №1