Нескорена(Триптих)
Світлій пам’яті
Варвари Грень присвячується
1.Люди-велети
Є люди – велети.
Живуть
Життям звичайним.
Непомітні.
І в тому, мабуть,
людська суть,
Бо вони мудрі і
привітні.
На них ще щирості
печать,
Бо виручать в
лиху годину.
І на майданах не
кричать,
Як люблять
Неньку-Україну,
А просто люблять!
Кожен день!
Впряглись у
справи, мов конячка…
Такою була пані Грень,
Наша уславлена
землячка.
Мала зір гострий
і перо,
І не зламали злі
кайдани…
Вона про Ікву і
Дніпро
Писала. І про
магадани.
Могла багато що
згадать:
Переселенські
замороки…
І йшла від неї благодать
На нас в наші
бурхливі роки.
*****************
2. З думкою про Україну
Жахливі хабаровські
ночі,
Тай днина –
голодна – пуста…
Кричали і душі і
очі,
Терпіли, мовчали
уста.
Тут горе.
Неміряно горя.
І стільки ж
страждань і біди,
Як десь на дні
Чорного моря
Розчавлені маси
води.
Колючі дроти і
бараки,
І сонце – колючий
їжак.
Скажено-іклаті
собаки…
Не вирватись
звідти ніяк.
Та душу катам не
скорити.
І в тому вся сила
її…
Надіями й мріями
жити,
Поринувши в рідні
краї.
Туди де хатина,
де мама,
Де вишні достигли
в саду
Неволя їй випала –
драма…
За ненькину волю
святу.
*****************
3. Сім складометрів
Варвари доля в
бубен била
І спокушала –
потанцюй!
Навколо шаманом
ходила
І все гукала – «не
сумуй!»
Який тут сум –
сім складометрів…
Ще натанцюєшся за
день.
Тайга на тисячі
кілометрів.
І це у неї перший
пень.
Сорочка вже чорна
від поту
І в очі лізе
мошкара…
Та мусиш кляту ту
роботу
Робити зовсім не
з добра.
За пайку хліба
пнешся з шкіри,
Бо над усім цим
пеклом – план.
Ні співчуття тут
і ні віри
«Давай!» - регоче
басурман.
Під вечір молодеє тіло
Кричить!.. А
зболена душа
Зітхає тихо. –
Народила
Рядок до нового
вірша.
В’ячеслав Майоров,
член НСЖУ,
Кременець
No comments:
Post a Comment