Роз’яснює фахівець

Поняття права  спільної власності

Право спільної власності виникає при множинності суб'єктів права власності. Згідно із  Цивільним  кодексом  майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність може бути як частковою, так і без часток. Майно може належати особам на праві спільної часткової або спільної сумісної власності, інших видів спільної власності при множинності осіб-власників не існує. Найчастіше спільна власність виникає при неподільності речі, якщо річ є у власності кількох осіб. Джерелом виникнення права спільної власності може бути договір або закон.Право спільної власності допускає існування різних суб'єктів права власності, але з урахуванням особливостей, які належать кожному виду спільної власності. Так суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади . Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом (стаття 368 ЦК). Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників або законом.Співвласник має право самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності. Важливим при цьому є визначення моменту переходу частки у праві спільної часткової власності до набувача за договором. Оскільки йдеться про частку в праві, загальні правила про момент переходу права власності з моменту передачі речі в цьому випадку не можуть застосовуватися — діє інший принцип, закріплений у статті 363 Цивільного кодексу. Частка у праві спільної часткової власності переходить до набувача з моменту укладення договору, якщо інше не встановлено домовленістю сторін. Виняток з цього правила становлять випадки, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації. Відповідно до статті 334 Цивільного кодексу право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Те ж саме стосується моменту державної реєстрації. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.Особа має повне право самостійно розпоряджатися своєю часткою в праві спільної часткової власності, проте вона повинна зважати на те, що вона не є єдиним суб'єктом права спільної часткової власності, що існує множинність осіб - співвласників, інтереси яких мають бути враховані. Це стосується правила про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 ЦК). У разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та за інших рівних умов, крім випадку продажу з публічних торгів. Існує певний порядок відчуження частки в праві спільної часткової власності. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснюють цього права щодо нерухомого майна протягом місяця, а щодо рухомого майна — протягом 10 днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору покупця (стаття 362 ЦК). При спільній сумісній власності частки не визначені заздалегідь.Суб'єктами спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.Учасники відносин спільної сумісної власності спільно здійснюють правомочності володіння, користування і розпорядження. Особливої уваги заслуговує правомочність розпорядження. Згідно зі статті 369 Цивільного кодексу розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. У Цивільному та Сімейному кодексах визначаються окремі види спільної сумісної власності. Це, по-перше, спільна сумісна власність подружжя (стаття 368 ЦК); по-друге, спільна сумісна власність членів сім'ї (вона виникає, коли майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї); по-третє, спільна сумісна власність виникає у жінки і чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (стаття 74 СК). Що стосується спільної сумісної власності подружжя, то вона виникає на підставі закону, якщо шлюб зареєстрований в органах ДРАЦС. Припинення шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу. Загальним правилом є те, що спільне майно подружжя не може бути об'єктом стягнення за борги одного з подружжя. Проте з даного майна можна виділити одному з подружжя в натурі частку у праві спільної сумісної власності, на яку може бути звернено стягнення (стаття 73 СК). Звернення стягнення за борги одного з подружжя має певні особливості. На майно подружжя, яке є спільною сумісною власністю, все ж таки може бути звернено стягнення за зобов'язаннями одного з подружжя, якщо судом буде встановлено, що договір був укладений цим з подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби. Крім того, при відшкодуванні шкоди, заподіяної злочином одного з подружжя, стягнення може бути накладене на майно, набуте під час шлюбу, якщо судом встановлено, що це майно було придбане на кошти, здобуті злочинним шляхом (стаття 73 СК). Також співвласники мають право на виділ у натурі частки майна,що є в спільній сумісній власності, а також на поділ цього майна. 

                                                                    В.О.Галіяш,

начальник Кременецького

районного  управління юстиції

Актуально

Янукович попрацював з урядом

 «Будь-які спроби вихолостити зміни, уникнути відповідальності, а тим більше зберегти корупційні лазівки, будуть жорстко каратися, у тому числі відповідними кадровими рішеннями», - сказав Президент України під час розширеного засідання Кабміну, чим дав зрозуміти можновладцям, що популізм не пройде.

Присутність та виступ Віктора Януковича на розширеному засіданні уряду, яке відбулося 27 лютого, аналітики назвали кінцем чиновницького свавілля в Україні. Тональність виступу та різка критика Президента на адресу урядовців та загалом усієї гілки виконавчої влади не залишилися поза увагою ані громадськості, ані журналістів, ані навіть опозиціонерів. Сьогодні багато хто ставить собі питання: що може означати така ситуація? Відповіді слід шукати в коментарях експертних кіл та об’єктивному аналізі нової державної політики, яку реалізує український  Президент.

Політологи відзначають послідовність Віктора Януковича у бажанні інтегруватися до Європейського Союзу. Саміт Україна-ЄС засвідчив наявність великих шансів нашої держави на підписання Угоди про Асоціацію. Проте, без суттєвих змін, без модернізації економіки цей процес може відкластися на роки. Така ситуація категорично не влаштовує українське суспільство та главу держави. Саме тому Президент вирішив нагадати чиновникам, що в нашій країні хазяїн тільки один. Ім’я йому – український народ .  

Під час засідання уряду Віктор Янукович зачепив болючі для народу та неприємні для чиновників питання. Зокрема, Президент нагадав міністрам, що він очікує від них нових пропозицій щодо вирішення гострих соціальних питань.

Особливий акцент експерти роблять на проголошених главою держави нових соціальних підходах, спрямованих на майбутнє. Мова йде про наших дітей.

«Ми робимо стратегічну інвестицію в тих, хто будуватиме і розвиватиме Україну практично до кінця ХХІ століття. На перший план ми повинні поставити завдання створення належних матеріальних умов для тих, хто зараз ростить дитину», - повідомив Президент України.

Не секрет, що велика кількість сімей відчувала на собі негативний вплив фінансової скрути і відчуває. Більшість українців мають обмежені можливості дати своїм дітям якісну освіту, забезпечити повноцінний фізичній і творчий розвиток. Торік було суттєво збільшено державну підтримку для малозабезпечених і непрацездатних осіб. Сьогодні Президент України переконаний, що зараз саме той момент, коли держава просто зобов’язана надати гідну підтримку дітям.

«В результаті кожна малозабезпечена сім'я отримає в середньому додаткове зростання доходів до кінця 2013 року на 619 грн. Це такий розрахунок. В 2014 році – 976, порівняно з 2012-м», - зазначив Віктор Янукович.

Окремої уваги Президент прагне надати дітям з особливими потребами, виховання і розвиток яких потребує значних зусиль і коштів. Тому розмір допомоги для догляду за дитиною-інвалідом, яка потребує постійного стороннього догляду, буде збільшено в 1,5 рази, що дасть кожній сім'ї додатково від 223 до 302 грн. щомісяця, залежно від віку дитини.

«Тому я прошу, Миколо Яновичу, Вас особисто, уряд невідкладно усунути несправедливість щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, над якими встановлено опіку та піклування, які водночас є інвалідами. Через бюрократичну казуїстику вони недоотримують щомісяця майже 900 грн. Ми з Вами про це говорили», - сказав Президент України.

Крім того, Віктор Янукович зазначив, що має бути розв'язана проблема дітей з вадами зору, які досі навчаються за підручниками зі шрифтом Брайля, надрукованими ще за радянських часів.

«Отже, щодо таких дітей закладено системне відставання у знаннях у чверть століття. Уряд має зняти цю проблему найближчим часом», - наголосив Глава держави.

Такі підходи Віктора Януковича свідчать про наявність повноцінної стратегії щодо розуміння важливості інвестицій у наше майбутнє. І якщо все буде реалізовано, як це запланував Президент, то історія ще оцінить цей внесок у розбудову України.

Роман Миронич, журналіст

Вітання

Дорогі галичанки і волинянки!

Любі матері, кохані дружини, улюблені донечки, найвродливіші у світі дівчата - це ви, наші чарівні, загадкові і по-жіночому мудрі представниці прекрасної статі!

З 8-им Березня панночки!

Зі святом жінки, весни і любові! Зі святом краси і гармонії! З Міжнародним днем прав жінок і миру!

Весна пробуджує найсвітліші почуття, спонукає чоловіків до шляхетних вчинків у ставленні до жінки, якій предвічно сильна половина людства дарує свою любов, прихильність і особливу шану.

Тож нехай поруч з вами, дорогі жінки, завжди будуть мужні і надійні чоловіки, а ви залишайтесь для них найкращими і найжаданішими.

Нехай ніколи не в’яне жіноча врода, не зникає з вашого обличчя усмішка, а вашу тендітну долю осяває сонце любові, домівки повняться добром і радістю.

Нехай у вашому серці завжди буяє весна, а гарний настрій створюють ті, хто поряд, хто вас любить і вами захоплюється.

Тож щиро бажаємо вам щастя, дорогі жінки, багато заквітчаних весен, любові та уваги рідних і близьких!

З повагою і любов'ю -

редакційна рада газети

Дорогі і шановні  кременчанки!

Найщиріші вітання вам з нагоди чарівного свята краси і ніжності-8 Березня.

 Завдяки вам, вашій жіночності та вроді, мудрості та неповторності, чоловіки підкорюють найвищі вершини та здійснюють справжні подвиги.

 Ви є уособленням весняної свіжості, щоденної радості та творчого піднесення. Ви, дорогі кременчанки, є окрасою нашого міста і його привітними господинями.

 Нехай доля посміхається вам щодня, життя дарує прекрасні, незабутні миттєвості, а рідні та близькі радують своїми успіхами та досягненнями. Здоров’я і натхнення вам, творчого неспокою, кохання та миру.

 Нехай здійснюються найзаповітніші мрії, а улюблені квіти і піднесений настрій завжди будуть з вами.

З щирою повагою -

 Олексій Ковальчук,

Кременецький міський голова

Дорогі жінки!Шановні працівниці «Агро-Експрес-Сервісу»!

    Сердечно вітаю Вас з 8 Березня, святом світлим і трепетним, з весняним ароматом пролісків. Березень - особлива пора, бо він освячений Вашою усмішкою, ласкою та ніжністю, бо він вінчує весну в природі та в наших серцях.

 Усе найпрекрасніше, що є у нашому житті – весна, кохання, радість, щастя, – пов’язане з Жінкою – берегинею роду людського, його душею.

Ваша енергія, відповідальність, активна життєва позиція несуть у світ злагоду, добро та любов. Ви наповнюєте будні яскравими фарбами, спонукаєте до шляхетних вчинків і добрих справ.

Бажаю Вам щастя, міцного здоров’я, благополуччя, миру і злагоди у Вашій оселі! Зичу долі довгої та світлої, сонця весняного, теплого і привітного, як усмішка дітей, в роботі – успіхів, нев’янучої і вічної в душі весни.

Нехай над Вами небо голубіє, не знають втоми руки золоті, душа ніколи не старіє, а серце не втрачає доброти!

Весняного Вам настрою і хай щастить у всьому!

З повагою та шаною,

Сергій Костючко,

 генеральний директор ПП «Агро-Експрес-Сервіс» України

 

На здоров’я!

Ультрапастеризоване молоко: смачно і корисно

Усі знають, що молоко – продукт № 1 у житті людства  В ньому є не тільки корисний для зубів і кісток кальцій, але й майже усі відомі вітаміни, багато мікроелементів, а також 20 амінокислот, в тому числі й незамінних. Ось чому люди, які піклуються про своє здоров’я, намагаються, щоб свіже і якісне молоко завжди було на столі. Молоко буває непастеризоване (воно ж домашнє), пастеризоване і суперпастеризоване (ультрапастеризоване). Знаючи, яка між ними різниця,  особисто я  купую усі види молока, у залежності від того, як збираюся його використати. Проте недавно, коли купляла ультрапастеризоване молоко в одному із магазинів Кременця, то почула критичні висловлювання у свою адресу з приводу мого вибору. Дві літні пані навперебій взялися повчати мене «молоду необізнану» про шкідливість довготривалого молока. Звичайно, я не стала вступати у словесні баталії, як і не змінила свого вибору. Проте цей випадок наштовхнув мене на думку, що  досить часто люди, коли  судять про якісь речі, користуються  виключно інформацією на кшталт «одна баба говорила..», а не істинним знанням  певних речей. Тож, дорогі мої поважні пані, я вирішила, що інформація, яку я викладу нижче, буде корисна не тільки вам, а й усім, хто споживає молоко.

    Справді, молоко тривалого зберігання - це продукт, до якого люди ставляться по-різному. Одна  частина споживачів вбачає у ньому свій порятунок, адже ультрапастеризоване зберігається довше звичайного, причому його не обов’язково зберігати в холодильнику. Інша половина споживачів ставиться до молока тривалого зберігання з великою недовірою, стверджуючи, що справжнє молоко довго зберігатися не може, а тривале зберігання його забезпечує додана «хімія» - від консервантів до прального порошку.

Так-от, для порівняння – є основні види обробки молока, їх температура і час:

1.      Термізація при температурі 63-65 градусів Цельсія – тривалість 15 секунд.

2.      Низькотемпературна тривала пастеризація при 63*С –тривалість 1800 секунд.

3.      Високотемпературна короткочасна пастеризація молока при 72-75*С-тривалість 15-20 секунд.

4.      Суперпастеризація при 125-138*С-тривалість 2-4 секунди.

5.      Ультрависока температурна обробка (УВТ) при 135-150*С- тривалість 3-6 секунд.

Зрозуміло, що пастеризація за якістю і корисністю готового молока значно поступається суперпастеризації і УВТ. Запам’ятайте: бактерій в корисному молоці не повинно бути. Адже більшість із них - це зовсім не молочнокислі, а маслянокислі чи навіть патогенні, які можуть бути небезпечними для здоров’я. У  свій час Луї Пастер попіклувався про те, щоб у молоці не було бактерій, запропонувавши обробляти молоко при температурі вище 70*С.Та пізніше вияснилося, що при цьому деякі види бактерій, їхні спори все-таки виживають. Тому на зміну прийшов більш сучасний і безпечний метод обробки молока – ультрапастеризація. Ультрапастеризоване молоко виробляють із молока вищого і першого сортів (тобто, більш якісного). Адже в плівку, наприклад, можна налити молоко з бактеріальним засівом у декілька мільйонів, теж саме із пластиковою пляшкою. Виробництво ультрапастеризованого молока в асептичній картонній упаковці само по собі ставить такі обмеження, що молоко з алкогольною пробою більше як 75% чи бактеріальним засівом більше як 500 000 не витримає обробки високою температурою, згорнеться у трубі та спричинить поломку обладнання. При такій обробці знищуються всі можливі мікроорганізми у молоці, та через те, що нагрівання триває всього декілька секунд, а потім молоко вмить охолоджується і в герметичних умовах упаковується - вітаміни та мікроелементи в такому молоці залишаються майже всі. Тобто, таке молоко більш безпечне і корисне , ніж просто пастеризоване. Звісно, що виробництво молока більш високої якості потребує більших затрат, тому ультрапастеризоване молоко дещо дорожче. Адже для упаковки такого молока використовується спеціальна асептична упаковка, яка складається із шести шарів, які забезпечують молоку максимально герметичну тару. Важливою частиною цієї упаковки є фольга, яка забезпечує «ефект холодильника». Завдяки такій складній упаковці справжнє молоко навіть при температурі +20-25 *С може зберігатися півроку і довше. В пастеризованому молоці через низьку температуру пастеризації залишаються спори бактерій. Потрапивши у тепло, вони починають розмножуватися і молоко скисає. Знову ж таки, це може бути страшно, адже поруч із молочно кислими там можуть бути  кишкові бактерії і багато іншого. Ультрапастеризоване молоко само по собі не скисне, оскільки у ньому немає спор, та якщо в це молоко додати якісну закваску, то, маючи якісне  поживне середовище , показники на виході будуть  набагато вищі, ніж в пастеризованому. І важливо, що ультра пастеризоване молоко не потрібно кип’ятити, воно вже готове до споживання. До того ж абсолютно безпечне для діток. Також його не потрібно кип’ятити для приготування йогурту . При цьому ви можете бути впевнені, що у вас у скляночці будуть лише ті бактерії, які ви самі туди додали. А кількість корисних вітамінів та мікроелементів - практично як в домашньому молоці. Для прихильників домашнього молока, скажу: звичайно, свіжовидоєне парне молоко набагато краще і цілюще  від будь-якого іншого, оскільки на протязі першої години в молоці містяться речовини, які забезпечують його стерильність. Але потім туди поступово починають заселятися бактерії із навколишнього середовища – рук, пляшок, кришечок тощо. І ніхто не може гарантувати, що там росте і розмножується. Всім відомі такі важко виліковні хвороби як сальмонельоз і бруцельоз, якими можна заразитись  саме завдяки вживанню зараженого молока. Так чи варто ризикувати своїм здоров’ям і здоров’ям дітей? Тому, якщо у вас нема можливості дістати собі парного молока, краще надати перевагу магазинному супер- чи ультрапастеризованому молоці.  Якщо купуєте пастеризоване чи «базарне» молоко – обов’язково прокип’ятіть його. Повторюся, що ультрапастеризоване молоко не потребує кип’ятіння і є доказом того, що зручність зовсім не виключає корисності. Адже можна сміливо купляти кілька пакетів про запас, будучи впевненим, що свіже і смачне молоко завжди є в домі.

 І насамкінець, порада 1: ультрапастеризоване молоко можна зберігати при кімнатній температурі виключно в герметично закритій упаковці. Відкрите –тільки в холодильнику не більше 4 діб.

Порада 2: якщо ви хочете приготувати домашній кисляк –додайте в ультрапастеризоване молоко ложку кефіру.

                                                                           Надія Врочинська,

                                                                         Кременець  

Дві натурниці

ДВІ НАТУРНИЦІ

(Закінчення. Початок у №7 за 1.03.2013р.)

4. У спальні

– Він тягне час, – прошепотів Еммі Олександр. – А ми мусимо щось придумати для власного порятунку...

– А що, що можна придумати? – очі білявки налили­ся сльозами. – Ти ще якось виплутаєшся, а я... Мені – га­плик. Треба ж такому трапитися: дружина начальника від­ділу податкової застукала свого законного чоловіка з його підлеглою у робочий час на знятій за провізію, алкоголь і цигарки квартиру... Я вже бачу цю фразу в газетах, чую по радіо, телебаченню. І фото нас обох бачу.

– У тебе бурхлива фантазія, – Олександр обняв Емму за плечі. Вона тремтіла.

– Ні, це в тебе нема фантазії. Ти не можеш придума­ти, як нам виплутатися. Та що тобі? У тебе скрізь зв’язки, тебе навіть із роботи не виженуть. А якщо й попруть, то друзі наступного ж дня прилаштують на інше тепленьке місце. Ще й підхвалюватимуть тебе, що на тридцять років молодшу зняв. Дружина покричить-пошумить і вибачить. У вас же четверо дітей, а вона за тобою – як у Бога за пазу­хою. А мене що чекає? Ганьба і безробіття. Хто мене візьме на роботу з такою репутацією?!. Моя бідна мама не пере­живе того, що її доня так вляпалася, – схлипнула Емма.

Олександр поклав їй пальця на губи, мовляв, тихіше, але вона враз відкинула його руку.

– Я вже придумала! І ти допоможеш мені. Зараз скрути­мо всі простирадла, зв’яжемо їх, доточимо рушниками, Ан­дрієвим одягом та ще чимось, що знайдемо тут, – і я спу­щуся через вікно.

– Ти збожеволіла, Еммо! Це ж п’ятий поверх. Оте щось не витримає, розв’яжеться чи обірветься, гримнеш на зем­лю – тоді точно в газетах напишуть. І по телевізору пока­жуть –розпластане тіло на квітнику. Смерть на тлі краси...

– Я легенька, п’ятдесят кілограмів, ти ж знаєш. Головне – щоби твоя Ліда мене тут не застала. А ти вже якось ви­крутишся, – зірвала з ліжка простирадло. – Пошукай ще у шафі, діставай усе, що може пригодитися.

– Будуть мати на що дивитися сусіди і з цього, і з су­сідніх будинків, – схопив Емму за руку Олександр. – Ін­спектор податкової – і раптом альпіністка на простирадлах та рушниках...

5. У вітальні

– Слово “Лідія”, – продовжував тим часом Андрій, три­маючи перед очима книжку, – справляє про людину з цим іменем враження як про хорошу, красиву, добру, світлу, ніжну...

– Ви це справді читаєте чи придумуєте? – від випитого віскі на щоках жінки заграв рум’янець. – Можна глянути?

– Будь ласка, – простягнув їй “Словник імен” худож­ник. – Можете переконатися. Ось тут... І давайте ще по п’ятдесят грамів.

– Доброзичлива, схильна до співпереживання, може вті­шити словом, – прочитала вголос жінка. – На роботі надій­на, не задає зайвих запитань. Керівництво поважає її, вва­жає доброю працівницею. Лідія найчастіше вибирає про­фесію, пов’язану зі сферою обслуговування... А й справ­ді, – вигукнула втішено, – все збігається! Я ж була пре­красною майстринею! Попри свою молодість, мала влас­ну перукарню, поки не потрапила в лапища своєму... Ма­кедонському. Підловив, зараза, на несплачених податках. Або тюрма, або... Одне слово, довелося вийти за нього за­між, бо він вимушено холостякував: його перша дружина повіялася з якимось ґенералом. Я знала, що Олександр ра­ніше жодної спідниці не пропускав, але сподівалася, що то минулося разом із його бурхливою молодістю. Між нами ж п’ятнадцять років різниці, чого йому ще треба?

– Вам таки справді нічого не бракує, – щиро погодивсь Андрій.

– Та не так сталось, як гадалося, – зітхнула Лідія. – Ви­являється, старий джиґун – також джиґун. Еммочки йому закортіло... Хоча його джиґунець у ліжку, скажу вам по правді, частіше на півшостої показує, ніж на дванадцяту. Ви зрозуміли, про що я?

– Та зрозумів, – змовницько підморгнув художник,– хоча від такого ще не страждаю. До речі, мене Андрієм звати... Дозвольте вам ще трішки віскі.

– А ваше ім’я що значить? – Лідія ніби не почула про­позиції господаря. Але й не заперечила.

– В основі – грецьке слово “андрос”, що означає “чоло­вік”, – прочитав із книжки художник. – З дитячого віку має буйну фантазію… О, давайте вип’ємо за фантазію, я ж усе-таки художник. А художник без уяви, самі розуміє­те, навіть не ремісник.

– Може, покличемо й вашу натурницю? – єхидно запро­понувала Лідія. Але чарку підняла.

– Зараз покличемо, – погодивсь Андрій. – А поки що – за ваше здоров’я!

– І за ваше також!..

6. У спальні

– Є вихід, є! – врапт здавив Емму в обіймах Олександр. – Пожежний люк до сусідів! Як я міг забути про нього?! Зараз виважимо...

– А сусіди що скажуть?

– Не гірше, ніж ми почули б од Ліди. Головне, що у них двері на балкон відчинені. З Андрієвого балкона про­беремося на їхній, потім пройдемо через квартиру – і за­будь, що бачили. А за додаткові клопоти я готовий розпла­титися зі сусідами, – Олександр дістав із кишені тугий га­манець, витягнув із нього кілька новеньких купюр. – Вже кладу в кишеню сорочки. Ти худенька, з тобою клопотів не буде. Думаю, що і я крізь люк пролізу, тренажерний зал з’їв мого животика...

7. У вітальні

– Із Андріїв найчастіше виростають режисери, актори, співаки, художники, – продовжував читати зі “Словника імен” господар. – Значить, мої батьки дуже вдало назва­ли мене...

– А як у Андріїв складаються стосунки з жінками? – по­цікавилися Лідія. Її язик уже заплітався. – Чи мені запи­тати про це вашу натурницю? Якщо вона, звісно, вийде...

Цієї миті у двері подзвонили. Відчинивши, Андрій поба­чив сусіда. Він не приховував задоволення і голосно, щоб почула й Ліда, сказав:

– Ваша натурниця, пане художнику, попросила пере­дати, щоби ви шукали їй заміну. Не хоче більше співпра­цювати з вами. Навідріз відмовилася, бо до вашої кварти­ри вриваються якісь ревниві дружини, а в них буйне це... як же вона висловилася... фентезі. Дівчина побоялася по­трапити під гарячу руку. То я пропустив вашу натурницю, гарненьку таку, через свою квартиру, вже звиняйте мені, мусив виручити...

– І що я тепер маю робити? – затамувавши лукаву по­смішку, повернувся до вітальні Андрій. – Завтра прийде замовник, а я без натурниці не зможу намалювати те, що він хотів... Вранішній став, перші промені сонця, прекрас­на жінка, котра виходить із води...

Ліда кинулася до спальні. Двері легко відчинились. У кімнаті було порожньо. Жінка якусь мить повагалась, осмислюючи, що сталося, потім обсмикнула кофтину, ко­тра туго обтягала груди. 

–                   Доведеться мені виручати вас, пане Андрію. Де тут ванна? До речі, в отій вашій книжці написано, що ви пер­шого дня можете зізнатись у коханні новій знайомій... Віскі ще залишилося?

Богдан Мельничук,

Тернопіль

 

ДПС України інформує

                        

Оподаткування екологічним податком у 2013 році

Змінами, внесеними Законом №4834 від 24.05.2012р. до пп.14.1.223  п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу, в новій редакції викладено термін «розміщення відходів» - це постійне перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об’єктах , на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Тобто у новій редакції з терміна виключено таке поняття, як тимчасове розміщення відходів до утилізації чи видалення, що попереджує можливість виникнення подвійного оподаткування екологічним податком при розміщенні суб’єктами господарювання відходів на спеціально відведених місцях чи об’єктах, розташованих на власних територіях.

      Із кола платників екологічного податку виключено суб’єктів господарювання, які здійснюють розміщення окремих видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання(пп.240.1.3 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу).

      Відтепер обсяги та види (класи) відходів вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об’єктах) суб’єктів господарювання, не є об’єктом оподаткування екологічним податком. При цьому ліцензія на збирання та заготівлю таких відходів не потрібна.

      Зазначені зміни набирають чинності з 01.01.2013р.

      Пунктами 16-21 розділу 1 Закону України від 20.11.2012р. № 5503-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо перегляду ставок деяких податків і зборів» з 01.01.2013р. змінено ставки екологічного податку, передбачені статтями 243-248 Кодексу, а саме вони збільшені в середньому на 7,9%.

      При цьому згідно з пунктом 2 підрозділу 5 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу за податковими зобов’язаннями з екологічного податку, що виникли з 01.01.2013р. до 31.12.2013р. включно, ставки податку становлять 75% від ставок, передбачених статтями 243-246 Кодексу (у 2012р. – становили 50%).

      Пунктом 51 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що екологічний податок (крім податку, що справляється за утворення радіоактивних відходів) або тимчасове зберігання радіоактивних  відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк) зараховується у 2013 році у таких пропорціях:

1)          до спеціального фонду державного бюджету – 53% (у 2012р.- 30%), з них 33% із спрямуванням на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2)          до спеціального фонду місцевих бюджетів – 47% (у 2012р. – 70%), у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів – 33,5 %, обласних бюджетів – 13,5%.

До уваги громадян!

Кременецька міжрайонна державна податкова інспекція запрошує громадян до декларування своїх доходів за 2012 рік.

Декларація  подається особисто до податкового органу за місцем проживання до 1 травня.

Обов’язкове подання декларації передбачено для громадян, які отримували протягом 2012 року такі доходи:

- отримані орендодавцем при надані нерухомості в оренду,якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання;

- отримані орендодавцем при наданні рухомого майна в оренду, якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом господарювання;

- у вигляді вартості успадкованого майна у межах, що підлягає оподаткуванню;

-  від продажу рухомого майна (автомобілів, тракторів, антикваріату, тощо);

- від продажу нерухомого майна особою, у власності якої перебував об’єкт нерухомості, відчужений за рішенням суду про зміну власника та перехід права власності на таке майно;

-  іноземні доходи;

- дохід у вигляді подарунка від фізичних осіб, які зобов’язані сплатити податок до      нотаріального оформлення договору дарування;

- дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди;

- інші доходи, з яких протягом 2012 року податок не утримувався.

Виконайте конституційний обов’язок – задекларуйте свої доходи!

Кримінал

Інтернет-шахраї видурили у мешканців Тернопільщини майже 5 тис. грн

Двоє мешканців Тернопільщини, повіривши в обіцянки інтернет-шахраїв влаштувати їх на роботу за кордоном, позбулися майже 5 тис. грн.

Як повідомили у СЗГ УМВС України в області, інциденти трапилися у райцентрі Козова.

«Один із потерпілих прочитав в Інтернеті оголошення про відкриття робочої візи та легальне працевлаштування за кордоном. 28-річний чоловік зателефонував за вказаним номером і відправив на електронну пошту шахрая копії своїх документів. Невдовзі отримав відповідь, що може претендувати на офіційне працевлаштування в Австрії, якщо заплатить 3 тис. грн. Повіривши в обіцянки, чоловік перерахував гроші», – розповів перший заступник начальника Козівського райвідділу міліції Юрій Козак.

Подібні події відбувалися ще з одним мешканцем райцентру. 31-річний чоловік перерахував невідомим, які обіцяли роботу за кордоном, 1 тис. 600 грн.

За обома фактами шахрайства відкриті кримінальні провадження.

У вінок слави українському генію

 

Перший пам’ятник Кобзареві на Тернопіллі

Серед яскравих представників творчої інтелігенції, які прославили українську націю, є знаний не тільки в Галичині архітектор і скульптор Олександр Лушпинський, 135-ліття від дня народження якого відзначатимемо в нинішньому році. Цікаво, що цьому митцю незвичайної долі свого часу радив навчатися у „Львівській політехніці” знаменитий винахідни
к рентгенівських променів Іван Пулюй, а митрополит Андрей Шептицький заопікувався його працевлаштуванням.

Ще донедавна величне ім’я неординарного митця-модерніста різнобічних обдарувань, роботи якого стали окрасою багатьох міст і сіл Галичини, було покрите густою пеленою часу, і ми навіть не здогадувалися, яка неординарна особистість жила і творила у нашому краї. На щастя, завдяки скрупульозній та наполегливій праці професійних науковців і дослідників-краєзнавців цей самобутній митець повертається до наших сучасників у всій своїй красі та багатогранності. Досить сказати, що за проектами Олександра Лушпинського зведено кільканадцять храмів і ще більше цивільних споруд на теренах Львівщини, Івано-Франківщини і Тернопілля. Наш земляк залишив помітний слід не лише у вітчизняній архітектурі, він плідно творив і виро­бив власну художню манеру в галузі скульптури, малярства, деко­ративно-прикладного мистецтва, по­бутової кераміки, меблярства, а також реставрації. О. Лушпинський був чільним представником українсько­го модерну першої третини мину­лого століття, зарекомендував себе і як авторитетний мистецтвознавець та глибокий аналітик історії мис­тецтва. Тож не випадково прогресивна львівська інтелігенція обрала його дійсним членом НТШ, Українського тех­нічного товариства і почесним чле­ном „Просвіти”.
 

    У вінок слави українському генію

Перший пам’ятник Кобзареві на Тернопіллі

спроектував буцнівський архітектор

До Львова – за порадою Івана Пулюя

Завдяки дослідженням тернопільського краєзнавця  Петра Гуцала нині достеменно знаємо, що О. Лушпинсь­кий народився 23 липня 1878 року у селі Буцнів неподалік Тернополя. Його бать­ко був ковалем, то, можливо, саме у кузні прокинувся у хлопця мистецький хист. Ще з юних літ він мав нахил до малювання, конструювання і ліплення. Навчався у Тернопільській гімназії, а коли закінчував студії, його долею, як і багатьох інших здібних юнаків села, опікувався відомий релігійний і громадський діяч, парох приміського Буцнева о. Ізидор Глинський. В одному зі своїх листів турботливий священик звертався до відомого нам винахідника рентгенівських променів, а тоді професора Празької політехніки Івана Пулюя за детальною інформацією „в справі ученика Лушпіньского”. На що професор листовно радив юнакові вступати до „Львівської політехніки”.

З 1898 року життя майбутнього митця тісно пов’язане з містом Лева, де він жив, творив, здобув визнання і, на жаль, зазнав багатьох прикростей. Саме тоді Олександр розпочав вищі студії на відділі архітектури у „Львівській політехніці”, де до 1904 року навчався під керівництвом відомого галицького архітектора Івана Левинського і від якого перебрав захоплення прогресивними тенденціями. У стінах політехніки професор Левинський сформував групу здібних студентів (до неї входив і наш краянин), яка займалася проблемами становлення новітнього національного стилю в архітектурі, так званого українського модерну. 

До початку Першої світової війни фірма І. Левинського створила кілька першокласних будівель, у проектуванні яких брав участь і Олександр. Під керівниц­твом І.Левинського разом з інши­ми його учнями буцнівчанин вклав свої нат­хнення і працю у зведення оригінальних споруд у Львові: ансамблю бу­дівель товариства „Дністер”, будинків Червоного Хреста, бурси Українсь­кого педагогічного товариства, Народного дому, Музичного това­риства ім. М. Лисенка, жіночої учительської семінарії, будівель у монастирі сестер-василіянок. О. Луш­пинський був співавтором споруд На­родних домів у теперішньому Івано-Франківську і Дрогобичі, сільсько­господарської школи у Миловані. Йому належить авторство проекту вілли в модерному стилі у Львові, в якій від 1910 року жив Іван Труш (зараз там розташо­ваний меморіальний музей цього видатного художника), тощо.

У перші роки ХХ століття в архітектурно-художньому проектуванні О.Лушпинського визначились типові засоби і методи декорування, які разом з тим характеризують галицький варіант українського модерну, а саме: побудова архітектурних форм у просторі на основі народної гуцульської та бойківської архітектури, своєрідний силует аркових і дверних прорізів, декорування фасадів рельєфними вставками зі стилізацією під народний орнамент, де за головний конструктивний елемент узято керамічне облицювання.

Храм в українському стилі – його перемога

Окремий напрям багатогранного таланту досі призабутого митця становить культове будівництво. Ще будучи студентом, 1902 року О. Лушпинський брав участь у конкурсі „на проект церкви в українському стилі”, оголошеному митрополитом УГКЦ Андреєм Шептицьким, і став його переможцем. Другу премію отримав товариш Олександра – архітектор Л. Левинський. У своїх роботах молоді творці зробили вагомий крок на шляху до створення української культової архітектури нового часу, при цьому новатори не тільки використовували архітектурну спадщину церковного будівництва, але й творчо переосмислювали її.

О. Лушпинський, Л. Левинський і Т. Обмінський згодом створили низку церковних споруд в національному стилі, широко використовуючи при цьому декоративну кераміку для оформлення не лише екстер’єрів, але й інтер’єрів культових будівель з оригінальними орнаментальними схемами та композиціями. Відтак буцнівчанин створив власну модерну ма­неру декорування цивільних і куль­тових споруд, розробив оригінальні композиції, досягнувши при цьому мальовни­чості і гармонійності площин в ар­хітектурі та скульптурі.

Загалом же зведені за про­ектами О. Лушпинського  храми понині прикрашають Львів, Івано-Франківськ, Дрогобич, Тисменицю, інші західноукраїнські міста і села. Варто сказати, що наш земляк спроектував також кілька об’єктів на Тернопіллі, зокрема, церкву Перенесення Мощів Святого Миколая Чудотворця у Серединках, храм у Чернелові-Руському Тернопільського району, будинок Народного дому у Копичинцях на Гусятинщині. Творчі задуми самобутнього творця були втілені і в читальні його рідного села Буцнів, приміщення якої реконструйоване під теперішній будинок культури.

Широта його мистецьких зацікавлень викликає справжній подив. На початку ХХ століття О. Лушпинський проявив себе як автор архітектурної та побутової кераміки, меблевих решіток, оригінальних меблів, театральних декорацій, книжкової графіки. І скрізь він наполегливо й невтомно пропагував та втілював вишуканий український модернізм.

Шевченківська слава - в промінні скульптури

Помітний слід Олександр Онуфрійович залишив і у царині скульптури. З особливою гордістю можна сказати про те, що в 1911 році у селі Бурдяківцях на Борщівщині він спроектував перший пам'ят­ник Кобзареві у Тернопільському краї! Крім того наш земляк створив пам'ятники Тарасу Шевченку у Винниках поблизу Львова (1913 р., зруйнований російськими властями восени 1914 р. і знову зведений у 1925 р.), монументальну споруду на честь Маркіяна Шашкевича в 1911 році у селі Підлисся на Золочівщині, проект надмогильного пам’ятника своєму учителеві Іванові Левинському на Личаківському цвинтарі у Львові...

Початок Першої світової війни влітку 1914-го перекреслив багато творчих планів митця, надалі йому довелося займатися відбудов­ними справами. У 1917 році він видав альбом „Відбудова знищених осель Східної Галичини”, в якому подав проекти сільських житлових споруд, що було актуально у зв'язку з відновлювальними роботами після звільнення краю від російських військ. Через три роки вийшов його новий альбом „Дерев'яні церкви Галицької Украї­ни XVI - XVIII ст., комплекс архітектурних проектів в українському стилі”. Ця науково-пошукова праця стала підсумком майже дворічної діяльності Олександра, який тоді об'їздив західноукраїнські терени і занотував на папері все найцінніше, що зберег­лося з дерев'яних сакральних спо­руд за умов воєнного лихоліття.

А ще під час своєї творчої діяльності уродженець Тернопілля брав активну участь у виставках українських митців у Києві, Львові, а як член „Гуртка діячів українського мистецтва”, починаючи з 1922 року, постійно виставляв свої роботи під час презентацій, організованих цією спілкою.

За польської займанщини на­шого краю, від 1920 року, життя О. Лушпинського ускладнилося. Після смерті його наставника і компань­йона І. Левинського припинила існування будівельна фірма, тож ви­никла потреба у постійній роботі. Ситуація ускладнювалась тим, що О. Лушпинський, з невідомих нам причин, не завер­шив фахових студій і не отримав диплома, а тому влаштуватися на державну працю було неможливо. Тож займатися архітектурою, як раніше, він не мав змоги, а переби­вався окремими замовленнями і переважно працював у галузі прикладного мистецтва.

Врешті-решт митцеві допоміг мит­рополит Андрей Шептицький, який у 1930 р. прийняв його на посаду „реставратора і члена консерваторної комісії греко-католицької мит­рополії”. Відтак Олександр отримав мож­ливість продовжувати творчу пра­цю, займаючись переважно про­ектуванням і реставрацією церков та іконостасів. Знаменно, що він брав участь у реставрації собору св. Юра. А в 1937 році різьблений іконостас у народних традиціях за проектом нашого земляка з успіхом виставлявся у США.

Останні чотири роки свого життя митець, який так і не влаштував особистого життя й ніколи не був одружений, боровся з важкою недугою. Не стало його 20 листопада 1943 р. Похований на Личаківському цвин­тарі у Львові.

Відзначаючи заслуги О. Лушпинського у вітчизняній культурі, відомий мистецтвознавець Іларіон Свенціцький писав, що цей „митець, зайняв, чільне місце індивідуального оригінального практика, а в історії давньої народної української архітек­тури Галичини - немірне місце піонера і речника її краси, отже, ді­яча  всеукраїнського значення”. А сучасний дослідник його творчості, львівський науковець Інституту народознавства НАН України Олесь Нога, називаючи буцнівського архітектора „видатним працівником усіх ланок декоративно-прикладного мистецтва”, зазначає, що „Галицька інтелігенція ще має усвідомити усю неординарність доробку Олександра Лушпинського і спромогтись на широке дослідження його життя і творчості”.

Богдан НОВОСЯДЛИЙ,

Тернопіль - Львів

На знімках:

рідкісне фото Олександра Лушпинського, яке зберіг його племінник Роман, котрий нині проживає у Херсоні;

перший на Тернопільщині пам’ятник Тарасові Шевченкові у селі Бурдяківці Борщівського району за проектом буцнівського митця споруджений у 1911 р.;

церква Перенесення Мощів Святого Миколая Чудотворця у селі Серединках (архітектор – О. Лушпинський);

читальня „Просвіти” довоєнного періоду у рідному селі О. Лушпинського – Буцневі, поблизу Тернополя, також споруджена за його планами.

Фото з архіву автора.