Волонтерський рух

Європейське майбутнє за одеськими студентами- медиками

Наразі в самій Одесі працює декілька волонтерських груп. Майже всі вони допомагають воїнам АТО продуктами харчування, теплим одягом, спорядженням, предметами особистої гігієни, медикаментами, та й іншим необхідним для захисників країни. Після того, як декілька разів їх офіси намагалися підірвати, волонтери про себе воліють менше розповідати, аби не стати черговою мішенню для зловмисників . Зрозуміло, що їх рух зараз потребує всебічної державної і громадської підтримки, бо саме вони стали живильним джерелом занедбаної Української армії.У значній мірі завдяки їх потугам підтримується матеріальне забезпечення військових, бійці в окопах є ситими і здоровими, а також морально-стійкими до тимчасових труднощів. На передовій захисники вірять, що перемога скоро буде за ними, як то кажуть в народі, вона вже не за горами. Звісно, що нова хвиля мобілізації додасть роботи волонтерським групам.
Зрештою, волонтери тепер ризикують своїм життям повсюди і щохвилини, але про це вони не думають, бо не мають часу . Щоразу, темні думки відганяють від себе клопотами, де віднайти кошти, аби придбати добротне взуття чи спорядження вітчизняного виробництва. Минулого тижня в одному з їх офісів мимоволі став свідком невимушеної розмови. Молода волонтерка говорила своїй подрузі, що вже встигла скласти заповіт. Переживає Яна не за себе, а за свою малесеньку донечку. Бідкається, бо хто зможе виховувати її крихітку , щодня буде заплітати косички і проводжатиме її до школи. На запитання, чи бува страхувальні кампанії не стоять осторонь, а страхують їх життя, дівчата щиро засміялися. Напевно у наш час страхування життя стало неабиякою комерцією і тільки для багатих . Не хочуть кампанії витрачатися на ризиковані проекти. Хоча волонтерські групи саме зараз як ніколи потребують підтримки страховиків, бо кожна їх поїздка на передову повинна бути застрахована.
В Одесі чимало працює страховиків. Принаймні, у «Провідній» і АСКА на запитання чи часом вони не страхують життя волонтерів , відповіли, що наразі таких послуг не надають і цими проблемами не дуже переймаються. Мали рацію дівчата, бо давно уже не вірять в чудеса. Та й зрештою, військові в АТО на відміну від волонтерів мають захист тільки на папері в щедрих обіцянках . Насправді декотрі з них ще від травня не можуть отримати статус учасника АТО, щоб скористатися пільгами на сплату комунальних та інших послуг. Волонтери на передову регулярно їдуть без бронежилетів та іншого захисного спорядження, адже відомо, що все вони віддають захисникам. Про себе менше думають. Жоден з народних обранців ще не вніс законопроекту про надання волонтерам статусу учасника АТО. Натомість у передвиборчих перегонах декотрі кандидати в народні депутати часто туди їздили і роздавали щедрі обіцянки. Тепер за ними слід простив, сидять в теплих кріслах Парламенту , а в кулуарах ведуть підкилимні ігри.
Про волонтерський рух в Україні серйозно заговорили в усіх ЗМІ, відколи оголосили АТО, тепер тільки не лінивий про це не говорить. Звісно, вони надають відчутну допомогу. Замовчувати, або применшувати їх внесок у підтримку армії невдячна справа. Кожна волонтерська спільнота намагається безпосередньо допомагати бійцям без посередництва керівництва армії, бо чомусь не дуже довіряє «ситим» тиловикам, штабним генералам.
Мало кому відомо, що піонерами волонтерського руху у Південній Пальмірі стали студенти Національного медичного університету. Нещодавно студентська спільнота відсвяткувала своє перше десятиріччя. Все почалося з того,що теперішній ректор Національного медичного університету, академік Валерій Запорожан запропонував своїм студентам саморганізуватися у «Загін милосердя», аби допомагати ветеранам війни і праці та інвалідам. Безумовно, майбутній лікар повинен бути добрим і чуйним до людської біди. Адже саме через волонтерство і місіонерство виховуються кращі людські якості, котрі притаманні тільки професіоналу.
Завдяки студентському братству, майбутні медики впродовж багатьох років вчилися надавати практичну допомогу. Вони не цуралися прибирати у помешканнях хворих, проводити їх обстеження, купляти продукти харчування і ліки. При потребі до ветеранів приходили викладачі з різноманітних лікувальних кафедр. Теперішній голова братства, студентка четвертого курсу, Ілона Капука говорить про те, що впродовж багатьох років у них склалися добрі стосунки з Ветеранською радою Приморського району Одеси, котра вже координує ціле місто, складає списки, уточнює адреси за якими проживають немічні люди похило віку чи інваліди, що потребують допомоги.
П’ять років назад, було створено новий напрям у роботі братства «Майбутнє дітям». Під опіку взяли дитячі будинки і сиротинці.
Відколи в Україні розпочалася антитерористична операція, студентське братство разом з викладачами не стояли осторонь. Відразу почали допомагати бійцям в окопах, а також пораненим в клінічному військовому госпіталі. У головному корпусі було організовано пункт збору. Сюди приносили теплі речі, предмети особистої гігієни,продукти харчування. Майже двісті студентів і викладачів здали кров для поповнення донорських запасів. Зроблено чимало. Опікується волонтерським рухом медиків, проректор,професор Харченко Юрій Петрович.
Помічник ректора Галина Хандрікова розповідає, що перший раз волонтери з Національного медичного університету разом з своїм керівником, академіком Валерієм Запорожаном, вже 23 вересня минулого року здійснили поїздку до шпиталю біля Маріуполя. Туди завезли медичне обладнання, продукти харчування, медикаменти ,теплий одяг та інше необхідне для проведення медичних операцій. Керівництво Військо-клінічного центру Південного регіону не сподівалося на таку допомогу і в останній день вересня офіційно подякувало за щедру поміч.
Крім того, на початку цього року завдяки старанням ректора з добровольчим батальйоном «Азов» укладено угоду, згідно якої військові медики два тижні мають підвищувати свою кваліфікацію. Кожен медик отримає відповідну практичну науку, а також інструкції з надання першої медичної допомоги пораненим. Варто зазначити, що лише один тиждень піде на вдосконалення і практику операцій на унікальному обладнанні, котре в Україні мають тільки одесити. Минулого року його придбали завдяки тому, що виграли міжнародний гранд «Хронікс».
На дивовиж плідна поміч від медичного університету це лише маленька краплинка, що наповнює джерело волонтерського руху в Україні. Завдяки ентузіазму ректора Валерія Запорожана тепер в Одесі створюють університетські клініки європейського рівня, де здобуватиме знання нове покоління медиків, яке вже має європейське майбутнє.

Володимир Ліпчанський,журналіст