За багатьма викриттями газетярів, силові структури змушені заново проводити слідчі дії і призначати різноманітні експертизи, аби суди нарешті винесли справедливі вироки. Згідно таких публікацій, прокуратура відправляє судові справи на додаткові експертизи. Бувають випадки, що у судах, свідки стають винуватцями і справедливо всідаються на лаву підозрюваних, а невинно покараних, виправдовують. Прикро,що виправдання приходить не зразу, а через деякий час.
Причиною чергового журналістського розслідування стала дорожня аварія, що трапилася на початку січня минулого року на автодорозі Львів-Тернопіль поблизу села Шопки, Перемишлянського району. З скупих повідомлень ДАІ було зазначено, що там зіткнулася вантажівка з легковиком. На місці ДТП загинула людина, ще одна отримала важкі травми. Через декілька днів Світлана померла у лікарні. Подружжя Олександр і Світлана Жовтанські передчасно пішли з життя. Саме вони мали намір відпочити у родичів під час Різдвяних свят. Сюди,на батьківщину свого батька, їхали з Ізмаїла. Зустріти їх на львівський залізничний вокзал приїхали родичі власною автівкою ВАЗ 2109, за кермо котрої попросили сісти Романа Петріва, так як він себе вважав досвідченим водієм.
На узбіччі злощасного місця зіткнення машин, за рік часу вже встигли вирости трави і буряни, а також польові квіти, скроплені людською кров’ю. Вітри разом з дощами зробили свою справу, замели сліди аварії. Тепер,про неї ніщо не нагадує. Натомість, доводиться ворушити спогади всіх очевидців і винуватців аварії , а також потерпілих, бо у судовому вироку по даній справі все списали на водія вантажівки Олексія Малетича, так би мовити,на нього повісили всіх псів. Багатодітному батькові й так не солодко було, а тепер і поготів. Йому доводиться віддуватися за всіх.
Принаймні, такий вирок суду задовольнив усіх, окрім самого засудженого далекобійника. Декілька років ув’язнення підірвуть не зовсім міцне його здоров’я, бо він має третю групу інвалідності. Разом з дружиною виховуює четверо неповнолітніх дітей. Звичайно, що Олексій Малетич не сам спричинив зіткнення. За його словами, водій легковика Роман Петрів також повинен солідарно нести відповідальність, але він фігурує у справі тільки свідком. Саме детальний аналіз дорожньої пригоди вимагає поспілкуватися з усіма її учасниками.
Перш за все довелося два рази їхати до потерпілих на Одещину. Напрочуд, дочки загиблих Юлія і Олена не дуже привітно зустріли мене. Другий раз навіть не впустили до квартири. Прикро, що поспілкуватися з багатьма їх родичами, не вдалося. Два брата покійного Олександра виїхали на роботу до Росії. Зрозуміло, що за таких обставин, зустріч відбулася на нейтральній території у друзів, котрі їм допомагають не тільки словом але й фінансово. Юлія і Олена Жовтанські ображені. Їх можна зрозуміти, бо втрата батьків непоправна. Але ще й існують людські відносини. Життя продовжується невпинно і стрімко. Невідомо, з яких коловоротів доведеться вибиратися нам всім. Та найбільша людська цінність- вміти уважно вислухати і пробачити, а не жити з тягарем на душі все життя.
Зразу, після авріїї, з щирими покаянням і пропозицією допомогти, до них приїжджала дружина Олексія Малетича, а через декілька днів і її брат священик. В Ізмаїлі родичів Олексія Малетича, не впустили навіть на поріг помешкання.Натомість, викликали наряд міліції, щоб настирливих гостей випровадити на Львівщину. Трохи згодом, дівчата почали скаржитися на те, що винуватці аварії Роман і Олексій, навіть не просили пробачення. Та це зовсім неправда. Світлана Жовтанська майже десять днів лежала у лікарні. Стан її був надто важким. Олексій Малетич намагався зв’язатися з родичами. Просив у слідчого номер їх телефону. Але доньки категорично заборонили до них телефонувати. Про це повідомив правоохоронець .
Олексій Малетич не сидів склавши руки. Його совість підказувала, що необхідно подай щось зробити для родини. Він зразу домовився з керівництва фірми, що вони ще до вироку суду виплатять донькам Жовтанським двісті сорок тисяч гривень,а він буде трудитися не покладаючи рук, без зарплати своїх рятівників доки не відпрацює все . Водій вантажівки розумів, що крім нього ніхто не допоможе дітям. Він таки мав рацію. Львівські родичі, а також Роман Петрів про них забули. Кожен почав перейматися своїми шкурними питаннями.
На початку судового засідання Олексій Малетич чимало разів просив пробачення у родини загиблих, бо відчував себе також причетним до трагедії. Суддя намагався його заспокоїти. Власне, за всі вибачення Олексія признали винним в аварії, бо навіщо мудрувати, себе обтяжувати, виконувати зайві коли людина добровільно розкаюється. Розслідування пройшло гладко, без жодної заминки і сучка. Відтак справу передали до суду. Феміда винесла не зовсім справедливий вирок, зрозумів Олексій Малетич з запізненням. Його старання бодай хоч чимось допомогти горю сімї Жовтанським з Ізмаїла, залишився поза увагою. Насправді, суд не все врахував всіх обставин у дослідженні даної справи.
Олексій Малетич шоферує не перший рік. Транспортна організація йому довіряла перевезення відповідальних вантажів. Тоді, він перевозив концентрат з Хмельницького до Городка. Швидкість руху фіксувалася приладами навігації через супутник. В момент зіткнення вона становила сорок п’ять кілометрів за годину. Звичайно, що обачний, досвідчений водій Олексій тримався осьової лінії, щоб боронь боже не зачепити перехожих, котрі ходили обочиною . Принаймні, за декілька хвилин до аварії він обминув мотоциклістів, що стояли на узбіччі. За двісті метрів Олексій Малетич побачив, що з села,йому на зустріч мчить автівка. Перед самою фурою вона взяла різко вліво, на зустрічну смугу руху і правим боком зачепила його праву сторону вантажівки. Все відбулося миттєво. Удар, скрегіт металу. У фури миттєво пропало світло фар, вона ще за інерцією проїхала майже декілька десятків метрів. В темряві Олексій Малетич взяв більше вліво, щоб не з’їхати з дороги. Тому у протоколі зафіксовано, що ліва сторона фури тільки на шість десять сантиметрів перетнула осьову лінію.
Не вагаючись, далекобійник, вискочив з кабіни і побіг надавати допомогу, бо звідти доносилися крики, стогін і плач. Зразу викликав швидку допомогу, повідомив про ДТП. З понівеченого авто, Олексій допомагав вибиратися вцілілим пасажирам. Тепер, він старається по деталях відновити картину подій і пригадує, що перед самим зіткненням бачив у салоні дев’ятки вогник від мобільного телефону. Мабуть, хтось з передніх пасажирів користувався телефоном, бо тим самим відвернув увагу водія Романа Петріва. Прикро, що у висновках експертизи не відтворено швидкість з якою рухалося легкове авто. Також не встановлено, що у вазівській дев’ятці, точилася бесіда між пасажирами. Неупереджене слідство може все встановити, бо момент аварії зафіксовано приладами супутникового зв’язку, а на вимогу суду, оператори мобільного зв’язку нададуть інформацію про телефонні розмови, котрі велися з легковика. Крім того, Олексій Малетич каже, що після зіткнення на місце події примчав позашляховик аби виручати Романа Петріва з біди. Певно, що водій джипа ще й фігурує понятим. За чутками у нього власний автосервіс, де обслуговуються автомобілі правоохоронців.
Огляд місця аварії працівники ДАІ проводили самостійно, бо водія фури повезли на експертизу до лікарні, щоб виявити наявність алкоголю у крові, а може їх мета була прихована, позбутися свідка, зайвих очей. Після зазначеної процедури, Олексій Малетич тільки розписався у протоколах, що погоджується із замірами, котрі проводилися без нього. Зрозуміло, що тоді він належним чином не думав про наслідки і деякі неточності, або розбіжності. Він визнавав свою вину, бо справжній християнин завжди щиро кається. Натомість другий водій, що в більшій мірі винуватий в дорожній пригоді Роман Петрів, намагався заспокоїти свого колегу. Мовляв, що також буде нести відповідальність. Навіть декілька разів йому повторював, що так мало статися. Склалося враження,що всі покази у слідстві пана Романа написані під диктовку професіонала. До них комар носа не підточить. З тих свідчень, Роман Петрів може претендувати на високу урядову нагороду, а може медаль. Винуватець Роман Петрів став свідком.
Зрештою виникає чимало запитань, бо багато чинників чомусь не враховано. Перш за все, ще раз варто детальніше провести експертизу. Врахувати швидкість легковика й дослідити інші обставини, бо саме водій дев’ятки грубо порушив правила дорожнього руху. Адже, він виїхав на зустрічну смугу і тим самим зачепив правим боком праву сторону вантажівки. Гальмівного шляху у нього не було. Пропав. На думку незалежного експерта, швидкість девятки була більше сто двадцяти кілометрів на годину, бо саме за такої швидкості пасажири отримують важкі травми, несумісні з життям.
За встановленими законами України, суд відбувся. Засуджено тільки одного водія вантажівки. В такому розвитку подій всі зацікавлені, крім Олексія Малетича. Передусім, господарі легкової машини вимагають від транспортної кампанії відшкодування завданих збитків. Звичайно, що у перевізника понад півтори сотні автомашин, котрі здійснюють перевезення наливних продуктів. Тому, за стару машину вони зажадали, як за нову. Хочуть здерти три шкури. Страховики теж не поспішають виплачувати присуджені кошти. Вони чекають нагоди, щоб їх солідарнорозділити з кампанією , де було застраховано легкову машину.
Дедалі частіше журналістські розслідування допомагають викривати зловживання високо посадовців. чиновників. Допомагають встановити істину в складних життєвих перипетіях, там де правоохоронні структури безсилі, Натомість, працівники засобів масової інформації не упереджено, крок за кроком, по-краплині, збирають незаперечні факти, докопуються до істини, тим самим допомагають розплутувати роками приховані «кінці», аби суспільство дізналося правду.
Володимир Ліпчанський.
No comments:
Post a Comment