ГРИБНЕ ЛИХО

Реальна правда                       

ГРИБНЕ ЛИХО

 Виробництво компосту для вирощування грибів  в Україні уже набуло розмаху.  Однак у ряді випадків цей високоприбутковий бізнес аж ніяк не знаходить спільної мови з правовими нормами та інтересами місцевих мешканців.

 „ Ні! Шкідливому виробництву у нашому селі”, „Ні! Геноциду наших сіл”, „Хочемо дихати чистим повітрям, пити       Техніка на старті до будівництва                     чисту воду!” – з такими лозунгами мешканці Кременецького району почергово сходяться на збори своїх сіл  і пікетують районну владу. Люди  нізащо не погоджуються з планами місцевої фірми збудувати завод з виробництва  субстрату для вирощування печериць. У цих населених пунктах взагалі немає промисловості. Безробіття переходить усякі межі. Однак людей не  зупиняють обіцянки інвестора  створити на першому етапі виробництва 69 робочих місць, на другому – до 140 із найнижчими зарплатами у 3000 грн у місяць. Протестні акції підтримали політичні партії - ВО „Свобода”,  частково - „Батьківщина” і „Фронт змін”.

      Небезпечним виробництвом у районі запахло ще два роки тому. Але проти будівництва заводу запротестували громади двох сіл району, і інвестор відступив зі своїми бажаннями.

 А торік  у серпні голова Кременецької райдержадміністрації Ігор Михальчук дав п’ятьом переважно немісцевим жителям  дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 10 гектарів за межами іншого села Дунаїв. Відхід землі супроводжувався благими намірами - „ для ведення особистого селянського господарства”. З підкресленою оперативністю, через місяць, було затверджено сам проект. Відтак п’ять державних актів їх власники  переоформили на зовсім не знану  киянку Жанну Вишневську. А керівник району дозволив змінити цільове призначення земель - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Жінка виявилася підставною особою. На цьому масиві місцева компанія „Світ соломи”, керівник якої Андрій Біндас, близький до голови райради Андрія Гуславського,  планує побудувати небезпечний завод.

Протести спрямовані, власне, проти намірів такого будівництва. Адже містобудівної документації поки що немає. Та навіть якби був проект, то   ухвалений торік Верховною радою закон „Про регулювання містобудівної діяльності” для будівництва об’єктів 1-3-ої категорії складності  не вимагає проведення обов’язкової експертизи(п.3 ст.31). А „компостний” завод належить саме до них. Основна відповідальність за дотримання державних будівельних норм, санітарних правил і т.п. покладається на проектну організацію. Виходить, бажаннями законодавців спростити бюрократичні процедури для інвесторів і в такий спосіб поліпшити інвестиційний клімат в державі вимощена дорога до пекла для громад.

    Мешканців Кременеччини не задовольнили аргументи інвестора – директора ТОВ „Світ соломи” Андрія Біндаса: „Тут немає іонізуючого випромінювання, так званого другого Чорнобиля, чого бояться люди. Так, буде далеко чути запах курячого посліду. Але ж тим самим дихають люди, які тримають у своїх господарствах худобу. Крім того,  даремно боятися зниження рівня підгрунтових вод і зникнення води у криницях. На  території підприємства буде власна водоносна свердловина. І вода у виробництві  піде  по замкнутому циклу, братимемо дощові і талі води. Тому забір підземних вод не буде надмірним”...

   Громади сіл, поблизу яких міститиметься завод, віддають перевагу чистому довкіллю і здоровим легеням. Досвід „як не  варто жити”  люди їздили вивчати в сусідній Шумський район, де діє схоже   товариство „Мікоген-Україна”. І добре відчули викиди аміаку та інших шкідливих речовин, якими в радіусі до десяти кілометрів дихають тамтешні мешканці.

   Колосівський сільський голова Юлія Ковальчук  спіймала представників ТОВ „Світ соломи” на очевидних порушеннях, але вже  нормативних актів. Вона переконує:”В Україні розміри санітарно-захисної  зони для таких виробництв – дуже  м’які. Але навіть їх інвестори не хочуть дотримуватися. Виробництво буде розміщено на відстані  менше 900 метрів до житлової забудови нашого села, а до деяких будинків – 600 метрів, а державні санітарні правила для підприємств з виробництва субстрату для вирощування грибів вимагають не менше одного кілометра”.

    Наміри збудувати завод не вписуються і в природоохоронне

Під Гострою горою уже починали готувати грунт під забудову 

законодавство.

   „Землі, прилеглі до гори Гострої, стануть частиною національного природного парку „Кременецькі гори”, створеного Указом Президента В.Ющенка у січні 2010 року. Яке ж промислове виробництво можна там розміщувати?” – дивується депутат облради Богдан Гачкевич.

На   момент підготовки статті   договору оренди землі з її власником - київською пенсіонеркою -  майбутній забудовник не уклав, і цільового призначення землі змінено не було. А підготовчі роботи з будівництва  товариство „Світ соломи” уже розпочинало. Лише спротив людей зупинив роботу бульдозера, який знімав верхній шар грунту. Незаконні дії майбутнього власника заводу  опротестував прокурор району Віталій Сідоров. За його переконанням, для здійснення будівництва заводу землі сільськогосподарського призначення повинні бути змінені на землі промисловості, як того вимагає Земельний кодекс України (ст.66), а не на несільськогосподарські угіддя в межах тієї ж категорії земель сільськогосподарського призначення. „Завод – це не господарський двір і  не тваринницькі приміщення. Сподіваюся, що це зрозуміє і організація, яка розроблятиме проектно-технічну документацію для будівництва підприємства”, - каже страж закону.

   Тернопілля, як і багато інших територій  України, задихається від нестачі інвестицій. Але намагання виконавчої влади залучити інвесторів та забезпечити людей роботою будь-якою ціною зовсім не узгоджується з турботою про здоров’я та безпеку мешканців. А оці цінності важливі не менше, ніж матеріальний достаток.  

 Роман Якель,

«Дзеркало тижня»