По чому права ветерана?!
«Війна» по вулиці Миру, або як у старого солдата землю
відбирають…
Маленький худорлявий чоловік, з палицею у тремтячій руці, зустрів мене
досить неприязно, з якоюсь підозрою. Хитро примружившись, дивився на мене з
недовірою, аж допоки не зрозумів, хто я і чому приїхав до нього.
-
То Ви не з
виконавчої служби? – перепитує мене старий солдат.
-
Та ні ж бо, з
газети я. І приїхав до Вас за вашим же зверненням, - відповів старенькому,
трохи посиливши голос. Бачу, що прислухається Ветеран
війни О.Я.Штука з сім’єю на своїй-чужій землі дідок, руку до вуха притуляє,
значить, недочуває…
-
От, Богу
дякувати, а вже думав, що зовсім нікому на старості літ не потрібен.
Познущалися наді мною, синку. Воював я за землю нашу, боронив рідний край від фашиста,
а тепер клаптик землі біля хати і той хочуть забрати… Хіба ж це по-людськи?! Невже
отак зможуть через мене, старого ветерана війни, переступити?... Той клаптик я
обробив своїми руками разом із дружиною, сином та невісткою. Усі ми доклали
рук, висадили сад та цілий дендропарк з декоративними деревами Душу вклали у
свій сад і коштів не мало. Тепер виявляється, що сусіди з Ікви зазіхнули на цю
землю. Не дають нам з дружиною спокійно віку дожити, - скаржиться ветеран, і
сльоза мимоволі сповзнула по худорлявому змарнілому обличчі.
… Отакої! Дожились до небаченої ганьби, що у двадцять першому столітті
ветерана-визволителя, який пройшов крізь
горнило війни, отак принижують односельці. Та чи землі у селі більше немає?!.
А розпочалась ця історія у дев’яностих
роках, коли у 1998 році після смерті В.Ляшука, який жив поруч із сином ветерана,
землею почав користуватися сусід - ветеран Великої Вітчизняної війни Олексій
Якович Штука. З того часу минуло майже півтори десятка років. Ніхто до ветерана
ніяких претензій не пред’являв, включаючи родину померлого сусіда. За цей час
на ділянці виріс гарний фруктовий сад, декоративні рослини, чудовий квітник.
Аби вдосконалити цю ділянку у січні 2007 року Олексій Якович звернувся до
сільської ради Великих Бережців Кременецького району, на території якої є ця
ділянка, із заявою. Згідно закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту» він має право на першочергове отримання земельної ділянки.
Та не так сталось, як гадалось. Лише через рік у липні 2008 року О.Я.Штуці надійшло
повідомлення про відмову у задоволенні прохання про надання земельної ділянки.
А ще через рік, у жовтні 2009 року, всупереч вимог чинного законодавства
Великобережецька сільська рада надає все ту ж земельну ділянку іншій особі.
Чому так сталося, невже депутати забули про ветерана Великої Вітчизняної, чи
якісь інші обставини стали причиною прийняття такого рішення? Але саме воно
стало причиною тієї «війни», яка виникла по вулиці Миру в селі Іква. Ветеран
звертається до різних інстанцій, правоохоронних органів, судів… І це у таких-то
роках, Олексію Яковичу – під дев’яносто!
І ще один факт. У листопаді минулого року місцева сільська рада все ж
надала дозвіл нашому ветерану на виготовлення проекту землеустрою щодо
відведення земельної ділянки для будівництва житла у с.Іква по тій же вулиці
Миру, 53. Та за повідомленням Кременецького управління з експлуатації газового
господарства на ділянці, наданій ветерану війни, прокладено газопровід високого
тиску.
Ветеран уже в березні нинішнього року знову звернувся до депутатів, аби
вони змінили попереднє рішення Великобережецької сільської ради і надали
відповідний дозвіл на земельну ділянку за іншою адресою, де можна було б збудувати
будинок. Сподіваємось, що депутати підійдуть до цього питання з повною
відповідальністю, врахують заслуги ветерана і врешті-решт поставлять крапку у
земельних війнах по вулиці Миру. Можливо, тоді ветеран війни зможе провести
рівноцінний обмін ділянками. А поки що на обійстя Олексія Яковича і його родини
навідуються сусіди, які й досі претендують на спірну ділянку, нагадують, аби
той знищив свій сад - усе, в що вклав кошти, працю і душу…
Віктор Вікторов
No comments:
Post a Comment