17.8.13

лист


Шановний Теодозію Васильовичу!
Ректорат інституту принципово та послідовно підтримує ідею публікації Антології різножанрових творів художньої літератури та народного фольклору, в яких відображається історія, далеке і ближнє минуле міста Кременця та Кременеччини, їх соціально-економічне, духовно-культурне життя, дивовижна природа і неповторна архітектура, відомі та невідомі (чи забуті) персоналії, чиє життя і творчість пов’язані з нашим краєм. Ми здійснили перші конкретні кроки щодо практичної реалізації та будемо наполегливими у справі завершення цього перспективного художнього проекту в обгрунтованих і прийнятних його варіантах.
Разом з тим, вважаємо за необхідне окреслити основні позиції нашої концепції Антології через призму бачення її світоглядно духовних цілей, якими обумовлюються структура та змістове наповнення всякого художнього видання.
Насамперед, виходимо з того, що Антологія має бути об’єктивним художньо-літературним портретом Кременця, Кременеччини і, частково, Волинського краю, в їх історичному контексті без гіперболізації чи надмірної деталізації якогось одного із етапів чи аспектів їх становлення.
Акцентуємо увагу упорядників Антології на тезі, що Кременець - це місто української духовної культури,, в якому національна культура розвивалась і розвивається у процесі продуктивного взаємозбагачення творчою діяльністю представників російської, польської, єврейської та інших національних культур, що має знайти належне відображення- у структурі та змісті Антології.
Не може залишитись поза змістом Антології і той незаперечний факт, що серцевиною і найпотужнішим джерелом духовного (науково-педагогічного, культурно-освітнього, літературно-публіцистичного, художньо-мистецького) життя Кременця, Кременеччини і всього Волинського регіону була діяльність освітніх установ, що функціонували у відомих архітектурних корпусах колегіуму і духовно-культурним спадкоємцем яких виступає наш навчальний заклад.
Основними критеріями підбору різножанрових літературних творів до Антології вважаємо їх художньо-літературну цінність, соціально-історичну та наукову об’єктивність, національну толерантність, гуманістичний характер і зв’язок з Кременцем, Кременеччиною, Волинню.
Згадані критерії визначають зміст, формат і характер передумови до Антології: переднє слово повинне бути лаконічним і неупередженим, містити конкретну і точну інформацію про твори та їх авторів, про їх відношення до нашого міста і краю.
Ректорат інституту готовий до співпраці з усіма, хто сприятиме забезпеченню художньо-естетичної цінності та якнайшвидшій публікації Антології, в тому числі, в її кардинально змінених за змістом і структурою

Коментарі до листа ректора Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка А. М. Ломаковича (№ 01-09/4-101 від 15 березня ц. р.) на ім’я Т. В. Присяжного
У листі все поставлене з ніг на голову.
Сама антологія названа неточно і неправильно. У назві випали фольклорні твори на літературній основі, а словосполучення «народний фольклор» - масляне масло: фольклор - це і є народна література селянської верстви, первісно усна; сформувався також фольклор міський. Випала у назві і вся третя частина книги (спогади, листи, виступи).
Акцент у першому абзаці зроблено на відображенні у творах «історії далекого і ближнього минулого міста Кременця та Кременеччини» і т. д. Це не так, бо книга про Кременець - Волинські Афіни, його відомий в Україні та за її межами освітньо-науковий осередок зі славною історією, їх минуле, сьогодення і майбутнє. Кременеччина згадується в книзі лише опосередковано. Далі зазначається: «Ми [ректорат] здійснили перші конкретні кроки щодо практичної реалізації...» Які кроки здійснив ректорат? Кроки здійснив ректор А. М. Ломакович, за дорученням якого пошматовано і спотворено передмову і зміст людьми, які участі у підготовці антології до друку не брали, вона ж майже повністю підготовлена: через кілька днів можна було б подати в друкарню.
У другому абзаці А. М. Ломакович від імені ректорату окреслює «основні позиції концепції членів ректорату», які антології не прочитали, до того ж не всі могли й прочитати польськомовну частину, бо не володіють цією мовою. Ніхто кожному з них книги не роздруковував. Закінчується цей абзац необхідністю «окреслення основних позицій концепції через призму бачення її світоглядно-духовних цілей, якими обумовлюються структура та змістове наповнення всякого художнього видання». Звичайне високомовне пустослів’я.
Підкреслю, «духовних цілей» упорядники [серед яких Г. І. Черни- хівський - лауреат премій ім. В. Антоновича, Братів Б. та Л. Лепких, член Українського історичного товариства і НТШ, НСПУ] досягай (через любов до рідного міста, навчального закладу - виховання любові до української держави, твердої державницької позиції).
У третьому абзаці йдеться про те, що антологія «має бути об’єктивним портретом Кременця, Кременеччини і, частково, Волинського краю в їх історичному контексті без гіперболізації чи надмірної деталізації якогось одного із етапів чи аспектів їх становлення». Це знову ж таки звичайне пустослів’я. Зазначу, що підготовлена книга і є таким об’єктивним художньо- літературним портретом Кременця, на прикладі життя якого показано явища, типові не лише для Кременеччини, а й усього Волинського краю. Але антологія не є і не може бути «художньо-літературним портретом Кременеччини і, частково, Волинського краю, бо це вихід за межі тематики книги. Невже автор листа проф. А. М. Ломакович цього не розуміє?
Наступну тезу автора листа до упорядників (у четвертому абзаці) теж не можемо залишити поза увагою, бо це черговий вихід за межі тематичної спрямованості антології. Нагадаю, що це книга про Кременець, а не про впливи на українську культуру культур інших народів і не наукове дослідження цього процесу. Яке «належне відображення у структурі і змісті це має знайти»?!
П’ятий абзац (на першій сторінці) - це перлина пустослів’я. Автор листа, якого я ввів у книгу як співавтора передмови (себе - останнім - після Г. І. Чернихівського і нього) і співупорядника (другим у переліку), але який навіть не прочитав її, пише: «Не може залишитись поза змістом антології і той незаперечний факт, що серцевиною і найпотужнішим джерелом духовного життя Кременця [...] була діяльність освітніх установ, що функціонували у відомих архітектурних корпусах [що це за «архітектурні корпуси»?!] колегіуму і духовно-культурним осередком яких виступає наш навчальний заклад». Це все є у змісті! Хай автор листа прочитає нарешті. Прикро тільки, що в повоєнний період історії навчальних закладів різного
типу у корпусах давнього колегіуму не знайшлось серед викладачів і випускників авторів, котрі б залишили такі цікаві, багаті, всеохоплюючі спогади про навчальні заклади (і все, що з ними пов’язане), які залишили викладачі й випускники у першій половині XIX ст., а відомий письменник Борис Харчук, який навчався тут у 1950-1952 роках, лише висміював [напевно, заслужено] керівництво педагогічного інституту в пародіях, за що був виключений з навчального закладу.
У першому абзаці (на другій сторінці) перелічуються «основні критерії підбору різножанрових літературних творів, які визначають зміст, формат і характер передмови до антології». Упорядники дотримувались цих критеріїв. Зазначу, що «переднє слово» [якщо є «переднє», то повинно бути і «заднє слово»; нині вживаються терміни «передмова» і «післямова»] Г. І. Черни- хівського і моє є «неупередженим і містить конкретну і точну інформацію про твори та їх авторів, про їх відношення до нашого міста і краю». Щодо лаконічності, підкреслю, що про більшість авторів написано дуже стисло; лише про славетних, найбільш відомих - ширше [Вони на це заслужили!].
Книга готувалась до друку мною та іншими упорядниками понад 4 роки, до неї увійшли всі найважливіші твори, а проф. А. М. Ломакович, який навіть не прочитав її, а дав на поталу моїм недругам, від імені ректорату пише нині про його готовність «до співпраці з усіма, хто сприятиме забезпеченню художньо-естетичної цінності» [Яким чином?! Усе є. Шляхом по-шматування антології?!] та найшвидшій публікації антології, в тому числі в її кардинально змінених за змістом і структурою форматах і варіантах», інакше кажучи, закликає, крім оперативної групи, якій доручив цю справу, усіх, хто бажає, долучитись до повного перекроєння і часткового знищення зробленого упорядниками!
Виникає риторичне запитання, яким словом можна назвати цей професорський вчинок.
Один з членів опер, групи В. Д. Собчук уже висловлював сумнів у потребі створення такої книги (?!), згодом говорив про її видання у кишеньковому форматі.
Формат досі не змінювали, аж тепер заговорили про нього і про кошти на видання, щотижня називаючи іншу суму: 400 тис., 200 тис., 300 тис. (?!). Де правда?
З ним [форматом] треба було визначитись ще восени 2010 року [Я на той час в інституті вже не працював], коли вирішили обійтись без мене, доробляти книгу самотужки, хоч я сказав, що доведу книіу до пуття.
І що вийшло? Пшик! Чому тоді, через декілька місяців мовчання, пан ректор звернувся до мене, щоб я приїхав? Треба було випустити книгу зі спотвореною інститутськими умільцями хронологією, неспіввідносними частинами, неповними (незрозумілими) фрагментами текстів, їх неуніфікованими назвами, помилками різного типу і т. д.! Перелік можна було б продовжувати [На підтвердження моїх слів додаю тогочасний фрагмент книги]. Чому ж не випустили цю тарабарщину [Інакше й не назвеш]?
А тепер, після того, як я відмучився ще півтора року з книгою, і вона за змістом, формою, грамотністю відповідає стандартам, він хоче продовжити її шматувати, змінювати передмову, зміст, структуру, формат, варіант.
Краще б подумав про вічність і пішов висповідався перед найрадіснішим святом християн - святом Христового Воскресіння, а не займався зштовхуванням людей, думаючи, що виграє на цьому.
Хіба засновник світського освітньо-наукового осередку в будівлях колегіуму - шляхетний Тадеуш Чацький, який, за словами Тараса Шевченка, «любил человека, как нам Христос его любить заповедал» (повість «Варнак»), чинив би так, як він чинить?!
Теодозій Присяжний, кандидат педагогічних наук, упорядник і редактор антології «Волинські Афіни у фольклорі, красному письменстві, спогадах, листах і виступах»
19 березня 2012 р.

Відкритий лист кременчанам і некременчанам


Шановні і дорогі краяни!
Співвітчизники!
Завершено підготовку до друку книги, яка не має аналогів у літературі - антології під назвою «Волинські Афіни у фольклорі, красному письменстві, спогадах, листах і виступах» (з передмовою; трьома частинами, у яких подано тексти і фрагменти текстів авторів мовою оригіналу - українською, російською, польською; додатками, у яких йдеться про Кременець у листах Юліуша Словацького до матері - Саломеї Бекю, довідками про авторів творів різних жанрів [а їх (авторів) 106, серед них багато відомих українських письменників.
Над цією книгою я, автор ідеї, концепції і чільний її реалізатор, працював понад 4 роки. Як упорядник, літературний, науковий і технічний редактор, коректор все робив безплатно, витрачаючи ще й власні кошти із заробітної плати, а останні півтора року - зі скромної пенсії.
У створенні антології мені, Теодозію Присяжному, філологові- славістові, викладачеві української, російської, польської мов, а також польської літератури (у вишах Тернополя і в Кременці), редакторові з досвідом роботи у видавництві, допомагали Гаврило Чернихівський, один з двох членів Національної спілки, письменників України на Кременеччині, видатний краєзнавець, автор книги «Кременеччина історична літературне краєзнавство», який передчасно пішов з життя; Олег Василишин, літературознавець, кандидат філологічних наук; Тамара Сеніна, журналіст, директор обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького в Кременці, фахівець, відомий в Україні та Польщі.
Критерієм добору текстів та фрагментів з них була їх художня та історична вартість, політичні погляди авторів не брались до уваги.
Обсяг книги - 672 сторінки, формат 70x100/16, в ній ілюстровані шмуцтитули (назви частин, розділів, підрозділів) графічні роботи кременчанина Романа Левандовського (види міста, його і пам’яток і вулиць та 32 сторінки ілюстрацій після текстової частини (гравюри, поштівки, фотографії, документи), пов’язані з культурним життям міста і його відомого освітньо-наукового осередку впродовж двох століть (більшість ілюстрацій ніколи не публікувалась).
Антологія створена для викладачів усної народної творчості, історії України, історії української та зарубіжної літератур і студентів (філологів та істориків), учителів та учнів ліцеїв, гімназій, загальноосвітніх шкіл; краєзнавців, усіх тих, котрі поріднилися з Кременцем і люблять його.
Підкреслю, що це книга творів різних жанрів та фрагментів з них, а не збірник наукових праць.
І ось тепер, через чотири роки, коли антологія вже підготовлена до друку і, повірте, хороша (в ній немає убогого примітивізму, що засвідчують рецензії відомих у краї фахівців), ректор Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка А. М. Ломакович,
який давно взявся її видати, не обмежував обсяг книги, - віддав її на поталу моїм недругам в інституті - В. Є. Бенері, І. Б, Скакальській і В. Д. Собчуку (добре знаючи про їх ставлення до мене). Вони жодної участі у створенні цієї книги не брали, навпаки (у мене склалось таке враження), хотіли, щоб ми не зуміли якісно підготувати її до друку. Мені ж ні він, ні вони навіть не сказали про те, що роблять з книгою, лише згодом, на нараді, поставили перед фактом.
Група «товаришів» (нелітературознавців, серед них - викладач педагогіки і викладачі історії) пошматувала антологію, розклеїла по всій останній роздруківці червоні папірці [що значить: «Вилучити!»] і продовжує, з благословення ректора, робити ие далі, Ч
Насамперед вони перекроїли і спотворили всю передмову, все те, що написали Г. І. Чернихівський і я, знищили живе, цікаве ознайомлення читача з найвідомішими письменниками та їхніми творами (залишивши з польськомовних поетів XIX століття лише Юліуша Словацького), все інше - одні прізвища, назви і дати. Вони вилучили з передмови фрагменти про найвидатнішого польського прозаїка і драматурга періоду романтизму Юзефа Коженьовського, який чверть століття прожив у Кременці і написав про нього автобіографічну повість; про видатного поета-романтика Томаша Августа Олізаровського, автора тексту гімну кременчан, який виконує в залі Гугона Коллонтая під час урочистих зустрічей з польськими делегаціями Сергій Дедю [Яке фарисейство!].
Він [Олізаровський] чи не найбільше творів написав про Кременець. Зникли рядки про відомого поета Стефана Вітвіцького і його баладу «Замкова гора у Кременці»; мемуарист Євстахій Івановський названий Яблоновським.
У передмові безглуздо перемішано абзациз рядками про мемуаристів та письменників (польськомовних, україномовних, російськомовних), при цьому порушено хронологію. Про усе це можна лише сказати: «На городі бузина, а в Києві дядько»  У них навіть інтелегенція стала «інтелегенцією».
Група «товаришів» вставила у передмову рядки про вірші трьох місцевих авторів (серед них немає відомих письменників); вона впродовж чотирьох років, знаючи, що готується антологія, не спромоглась показати упорядникам, щоб літературознавці могли визначити їх художню вартість і вирішити, чи друкувати їх і чи згадувати в передмові. А книга вже змакетована! Не забутий жоден відомий автор.
Також в один абзац з літераторами (?!) група вставила себе - місцевих науковців-істориків (В. Д. Собчука та І. Б. Скакальську), хоч це не збірник наукових праць, а книга фольклору, белетристики і мемуаристики.
Частина творів з книги вилучається. Ректор А. М. Ломакович заявив, що треба зняти твори Романа Левандовського (вірші), бо, мовляв, досить того, що є його ілюстрації і вірші ще двох Левандовських. Не можу зрозуміти, чи йому не подобається те, що Р. Ю. Левандовський - багатопланова творча людина, чи не подобається вся родина Левандовських. Повинен зазначити, що твори усіх Левандовських хороші.
А. М. Ломакович, слід розуміти, під впливом оперативної групи, заявив також, що треба вилучати з книги Ірену Сандецьку, бо вона нібито займала антиукраїнську позицію. Можу сказати, що в її поезії політики і українофобства немає. Це високохудожні твори про «місто кохане» з філософським осмисленням; а про конкретну особу (українця), яку згадує у спогадах славетний Улас Самчук, і яку вона звинувачувала у гріхах, зроблено примітку (так звану виноску).
Перелік вилучень можна було б продовжити, це стосується насамперед значних скорочень фрагментів дуже цікавих мемуарів польських авторів з першої половини XIX ст.
Ноти до творів усіх авторів у книзі викреслено, серед них до творів Т. А. Олізаровського, Г. І. Чернихівського, М. М. Джигана, Н. А. Казьмірук,
Т. І. Сеніної, Т. В. Присяжного і навіть геніального Юліуїна Словацького, над якими [усіма нотами] так довго трудився, щоб подати за держстандартами, викладач інституту В. І. Сабран за дорученням ректора А. М. Ломаковича (?!); таким чином, зневажено самодіяльних композиторів: з XIX ст. - Войцеха Совінського, з ХХ-ХХІ ст. - Василя Сабрана, Олександра Пєтуха, Ірину Сергієнко, Юрія Левандовського. Зазначу, що деякі з цих творів виконують інститутські музичні колективи.
Ректору і групі «товаришів» не подобається навіть те, кому на окремій сторінці висловлено подяку за сприяння виходові у світ цієї книги. Вони і її «відкоригували». З приводу цього хочу сказати, що я краще знаю, хто мені допомагав у створенні цієї книги і як.
Оскільки інститутські цензори і «гіперредактори» по-варварськи обійшлись з книгою, плюнули в душу упорядникамта іншим людям, які всіляко допомагали в підготовці до друку цієї книги, звертаюсь з проханням до всіх добрих, мудрих і порядних людей, тих, хто любить місто Кременець - Волинські Афіни, звертаюсь до кременчан в Україні і за кордоном, до кременецьких діаспори (української, і польської в різних країнах), до рідних вбитих гітлерівцями кременецьких і некременецьких євреїв.
            Допоможіть! Перекажіть будь-ласка кошти, скільки зможете, на видання цієї багатостражлалої аналогії на рахунки у ВАТ «Державний ощадний банк України» (установи банку №10019/013 в Тернополі). Кожна Ваша гривня послужить добрій справі. 
Книга пройшла через моє серце і душу. Я працював над нею з думкою про Вас і єдиним бажанням, щоб Ви через твори різних жанрів і фрагменти з них більше дізнались про унікальне місто - Волинські Афіни, його відомий освітньо-науковий осередок зі славною історією і значним внеском у європейську полікультурну спадщину, про тих видатних і менш відомих творчих людей, різних на національністю (насамперед письменників, мемуаристів), які жили, навчалися, працювали, служили або побували в унікальному місті, і воно залишилось в їхніх серцях назавжди.
Створена антологія - не вузькоспеціальна праця, вона - для всіх. Вона потрібна Вам, буде потрібною Вашим дітям, онукам і правнукам.
Нехай книга про Волинські Афіни стане народною книгою! Видаймо її, хоч на найдешевшому папері з чорно-білими ілюстраціями у найдешевшій друкарні. Якщо не вистачить коштів на тверду обкладинку, видаймо два томи у м’якій.
Перші ж перераховані Вами кошти будуть витрачені на оплату комп’ютерної верстки книги, яку . • здійснив кременчанин Василь Деревінський.
Як упорядник я запевняю Вас, що у ній немає нічого, що не сприяло б кращому пізнанню кількавікового співжиття українців, поляків, росіян, євреїв, що могло б зашкодити нині дружнім стосункам наших народів, навпаки, книга дозволить усім краще пізнати спільне минуле і сприятиме кращому порозумінню і добросусідськості у майбутньому (на кращих зразках фольклору, белетристики, мемуаристики, епістолографії).
Дорогі кременчани і некременчани!
            Вірте мені і моїм щирим намірам. Ваші кошти, сподіваюсь, допоможуть видати повний текст книги з творами і фрагментами творів усіх авторів, бо коли б цю книгу навіть видав інститут (а я не дав згоди на видання книги з понівеченими передмовою і змістом), Ви не змогли б її придбати: примірники зберігались би в науковій частині як подарунки для гостей навчального закладу.
Щиро Ваш, хоч і некременчанин (працював і жив у Кременці лише 3 роки),
Теодозій Присяжний, кандидат педагогічних наук.
Березень 2012 р.

2.7.13

ДПС України інформує

Заповнення Книги обліку доходів і витрат підприємцем

Фізичні особи – підприємці, що здійснюють свою діяльність на загальній системі оподаткування, повинні вести Книгу обліку доходів і витрат (далі – Книга) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форму та порядок ведення Книги затверджено наказом ДПС України від 24.12.2010 №1025.
Для ведення Книги суб’єкту господарювання необхідно звернутися із заявою до органу Міндоходів за місцем основного обліку її реєстрації. При цьому, у разі використання фізичною особою – підприємцем у своїй господарській діяльності найманих працівників, Книги реєструються окремо на кожного найманого працівника.
Книга повинна бути прошнурована з пронумерованими сторінками. На титульному аркуші зазначається:
- адреса місця здійснення діяльності;
- прізвище, ім`я, по батькові;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків (ІПН) або серія та номер паспорта у разі його відсутності.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України. 

Заповнення декларації з ПДВ: у гривнях чи з копійками

Обсяги операцій з постачання/придбання та суми ПДВ у Податковій декларації з ПДВ зазначаються в гривнях без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими правилами (наказ Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492)
Слід зазначити, що з метою мінімальних відхилень обсягів постачання та сум ПДВ, вказаних у Розрахунку коригування сум ПДВ до Податкової декларації з податку на додану вартість та у Розшифровках податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів є доцільним заповнення даних в розрізі контрагентів у гривнях з копійками, а при заповненні рядків «Усього» та «Усього за місяць» необхідно здійснювати округлення за загальновстановленими правилами.
Детальніше про це можна дізнатися в «Єдиній базі податкових знань» у підкатегорії 101.23 0110. 


Держмито сплачується до вчинення нотаріальних дій, за які воно справляється

При здійсненні нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконавчими комітетами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення таких дій. Водночас, за видачу дублікатів нотаріально посвідчених документів, що є в справах нотаріальних контор, держмито сплачується при їх видачі.
Державне мито за угодами, за якими одна сторона звільняється від його сплати, сплачується іншою стороною, яка не звільнена від його сплати, або пропорційно за домовленістю сторін.
За державну реєстрацію актів цивільного стану, а також за повторну видачу таких свідоцтв, держмито сплачується до подання відповідної заяви.
Розрахункові документи про сплату держмита додаються до примірників посвідчених правочинів, до заяв про державну реєстрацію актів цивільного стану, інших матеріалів про видачу документів тощо.
Нагадаємо, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
Державне мито справляється за ставками у розмірах (частинах) неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна тощо).
Відповідні норми передбачено Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом  Міністерства фінансів України від 07.07.2012 №811.
Законодавчим актом, яким регулюється сплата державного мита, розміри ставок, а також  надання пільг по його сплаті  є Декрет Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. №7-93 «Про державне мито» (із змінами і доповненнями).




                                           

                                                              
                                                          Запитували – відповідаємо

                Чи може платник єдиного податку протягом року змінити групу платників єдиного податку, в тому числі перейти з третьої групи на другу та з другої на першу?

Відповідно до пп.298.1.5 п.298.1 ст.298 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями за умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до органу державної податкової служби не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої та п»ятої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється свідоцтво платника податку на додану вартість у порядку, встановленому ПКУ.
                Отже, фізична особа - підприємець – платник єдиного податку може протягом звітного року змінити групу платників єдиного податку, в тому числі перейти з третьої групи на другу та з другої на першу, за умови дотримання їм вимог, встановлених ПКУ для обраної ним групи.


Наше підприємство відвантажило товари до реєстрації платником ПДВ. Оплата надійшла після отримання свідоцтва платника ПДВ. Чи оподатковується податком на додану вартість ця операція?

                Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями датою виникнення податкових зобов»язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, прот ягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/ замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку- дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
                За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб»єкти  підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
                Отже, якщо у платника ПДВ перша подія  відбулася до його реєстрації платником ПДВ, а друга подія відбулася після такої реєстрації платника ПДВ, то податкові зобов»язання з ПДВ не нараховуються, якщо платник не обрав касовий метод визначення податкового зобов»язання.
                Якщо платником ПДВ застосовується касовий метод визначення податкового зобов»язання, то у разі надходження за фактом оплати поставлених товарів (послуг) після його реєстрації платником ПДВ, він зобов»язаний сплатити податкові зобов»язання з ПДВ у встановленому законодавством порядку.

                Та якщо платник до його реєстрації на дату виникнення першої події зобов»язаний  був зареєструватися платником ПДВ у зв»язку з набранням обсягу оподатковуваних операцій більше 300 тис.грн., але не зареєструвався, то податкові зобов»язання з ПДВ нараховуються. В даному випадку право на податковий кредит не надається.     

26.6.13

ДПС України інформує

Наближається термін сплати фіксованого сільгоспподатку за травень

Зробити це слід не пізніше 27 червня 2013 року, оскільки 30 червня цього року – вихідний.
Слід нагадати, що відповідно до п.306.2 ст.306 Податкового кодексу сплата фіксованого сільськогосподарського податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
а) у I кварталі - 10 відсотків;
б) у II кварталі - 10 відсотків;
в) у III кварталі - 50 відсотків;
г) у IV кварталі - 30 відсотків.

Поспішіть сплатити аванси з податку на прибуток

Враховуючи те, що 30 червня цього року – вихідний, то сплатити авансові внески з податку на прибуток за червень слід не пізніше 27 червня 2013 року.
Нагадаємо, що згідно з п.57.1 ст.57 Податкового кодексу платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

27 червня – останній день сплати ПДВ за травень

Оскільки 30 червня цього року – вихідний, то сплатити податок на додану вартість за травень платникам, що звітують помісячно, слід не пізніше 27 червня 2013 року.
Нагадаємо, що відповідно до п.203.2 ст.203 Податкового кодексу платник податку на додану вартість зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації за звітний податковий період, що дорівнює календарному місяцю.

Заплатіть за землю вчасно!

Згідно з положеннями Податкового кодексу податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Оскільки 30 червня цього року – вихідний день, то сплатити податкове зобов’язання з плати за землю за травень слід не пізніше 27 червня 2013 року





Отримання податкової знижки батьками студента, який працював за цивільно-правовим договором

Відповідно до положень Податкового кодексу фізична особа має право включити до податкової знижки суму коштів, сплачених на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти як самою особою, так і членами її сім’ї такого першого ступеня споріднення, які не одержують заробітної плати.
Застосувати податкову знижку можна лише до доходу, отриманого у вигляді заробітної плати, до якої належать основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом. Ці відносини регулюються трудовим законодавством, зокрема Кодексом законів про працю. При укладанні трудового договору з працівником працедавець видає наказ про зарахування його на роботу, на підставі якого у трудовій книжці цього працівника робиться позначка про прийняття його на роботу на відповідну посаду.
Цивільно-правові відносини регулюються Цивільним кодексом України та оформлюються цивільно-правовими договорами, і відповідно, за такими договорами виплачується не заробітна плата, а дохід.
Тому, якщо студент протягом звітного року одержував доходи від виконання договорів цивільно-правового характеру, які не є трудовими договорами, то члени його сім’ї першого ступеня споріднення мають право на податкову знижку щодо сум, сплачених за навчання такого студента.


17.6.13

ДПС України інформує

                                        Органи місцевого самоврядування приймають нові рішення


                Кременецька ОДПІ нагадує, що відповідно до ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків і зборів.
                Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін.
                У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних  місцевих  податків та зборів, що є обов»язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням  мінімальної ставки місцевих податків і зборів.

                               До уваги фізичних осіб – власників об»єктів житлової нерухомості
               
                Кременецька об»єднана державна податкова інспекція нагадує, що з 1 січня 2013 року набрала чинність стаття 265 Податкового кодексу України, відповідно до якої введено в дію новий місцевий податок – на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Платниками вказаного податку є, зокрема, фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об»єктів житлової нерухомості,

                Не сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

1.Фізичні особи, які мають у власності лише одну квартиру, житлова площа якої не перевищує 120 кв.м.
2.Фізичні особи, які мають у власності лише один житловий будинок, житлова площа якого не перевищує 250 кв.м.
3.Фізичні особи, які мають у власності одну квартиру, житлова площа якої не перевищує 120 кв.м та один садовий (дачний)будинок
4.Фізичні особи, які мають у власності один житловий будинок, житлова площа якого не перевищує 250 кв.м та один садовий (дачний) будинок.
5.Багатодітні сім»ї та прийомні сім»ї, у яких виховується троє та більше дітей, які мають у власності лише одну квартиру, незалежно від її площі.
6.Багатодітні сім»ї та прийомні сім»ї, у яких виховується троє та більше дітей, які мають у власності лише один будинок, незалежно від його площі.
7.Фізичні особи, які мають частку однієї квартири, яка перебуває у спільній частковій власності кількох осіб (або у спільній сумісній власності кількох осіб і поділена між ними в натурі), якщо така частка не перевищує 120 кв.м.
8.Фізичні особи, які мають частку одного житлового будинку, який перебуває у спільній частковій власності кількох осіб (або у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі), якщо така частка не перевищує 250 кв.м.
9.Фізичні особи, які мають у власності житловий будинок або квартиру, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов»язкового) відселення, незалежно від кількості об»єктів житлової нерухомості та їх площі.


                                                       Оновлення касової техніки

                Виробники касової техніки долучилися до процесу оновлення парку касової техніки і на сьогодні в Державному реєстрі РРО налічується 27 моделей РРО, які відповідають вимогам чинного законодавства щодо передачі контрольно-звітної інформації в електронному вигляді.
Зверніть увагу! 17.05.2013р. відбулося засідання Технічної комісії (протокол №21) щодо включення до Державного реєстру РРО понад 20 моделей касової техніки, які відповідають сучасним вимогам.
Шановні платники! Не зволікайте, звертайтеся до виробників зазначених РРО або центрів сервісного обслуговування з питань підключення зовнішніх модемів та доопрацювання внутрішнього програмного забезпечення РРО!!!
Кременецька ОДПІ попереджає, що відповідальність за неподання звітності про використання РРО в електронному вигляді наступає з 1 липня 2013 року.

Електронна звітність – швидко, зручно та сучасно

Одне з основних завдань Міндоходів України – це створення сприятливих умов для ведення підприємницької діяльності суб’єктами господарювання. Важливим кроком на шляху до цього є  впровадження електронного документообігу. Подання податкової звітності та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді має чимало переваг перед паперовою системою, зокрема:
- зменшення паперового документообігу;
- спрощення процедури подання звітності до податкових органів;
- гарантія автоматичної перевірки підготовлених документів на наявність арифметичних та граматичних помилок;
- можливість оперативного оновлення форматів надання документів в електронному вигляді по телекомунікаційних каналах зв'язку (у разі зміни форм податкових декларацій, інших документів, які є підставою для нарахування і сплати податків, або при введенні нових форм декларацій платник податків автоматично отримує можливість оновлення версій форматів);
- підтвердження доставки звітності (податковий орган висилає квитанцію про отримання податкової декларації каналами телекомунікаційного зв'язку);
- конфіденційність інформації.
Наголошуємо, що звітність, надіслана до Міндоходів електронною поштою, не потребує дублювання на паперових носіях, а також їх зберігання.
Однією з головних умов створення легітимного документообігу між суб'єктами господарювання та територіальними органами Міндоходів є застосування електронного цифрового підпису, підтвердженого посиленим сертифікатом. Одержати такий сертифікат можна в акредитованому центрі сертифікації ключів електронного цифрового підпису. На Тернопільщині є два відділи реєстрації користувачів електронного цифрового підпису. Перший знаходиться у місті Тернополі, на вул. Білецькій, 1, ліве крило, ЦОПП, 1-ий поверх, кабінет 122. Тел. для довідок 23-53-61. Другий у місті Чортків за адресою: вул. Шевченка, 23, 1-ий поверх, кабінет 10. Тел. для довідок (03552) 2-15-60.
Після того як підприємство чи окремий підприємець одержить сертифікати, йому необхідно отримати спеціальне програмне забезпечення для відправлення звітності. На своєму офіційному веб-порталі Міністерство розмістило безкоштовне програмне забезпечення для передачі звітності в електронному вигляді, де його й можна скачати. Після цього потрібно укласти договір з податковою інспекцією за місцем реєстрації. Для заощадження часу платників податків Міндоходів запровадило сервіс для дистанційного укладання договорів щодо подання звітності електронною поштою.
Варто зазначити, що електронна звітність – це не тільки зручний та швидкий спосіб подання податкової звітності, а ще й престиж підприємства, яке, працюючи з використанням сучасних інформаційних технологій, демонструє громадськості свою позицію сумлінного платника податків. 
Відтак, з кожним місяцем зростає кількість платників податків, що надсилають податкову звітність і реєстри податкових накладних в електронному вигляді. Платники податків, які в даний час користуються цією програмою, оцінили її переваги та не бажають повертатися на паперовий документообіг. У  Тернопільській області засобами телекомунікаційного зв'язку податкову звітність з ПДВ подають 99 відсотків платників податків - юридичних осіб та 98 відсотків платників податків - фізичних осіб. Таким чином вони заощаджують свій час, який можна витрачати на розвиток бізнесу.


11.6.13

ДПС України інформує

  Платники Кременеччини за п»ять місяців 2013 року сплатили до бюджету 34,3 млн.грн.
                За п»ять місяців поточного року платники Кременеччини сплатили до Зведеного бюджету 34,3 млн.грн. або на 5,5 млн.грн. більше порівняно з минулим роком. Як зазначив  начальник Кременецької ОДПІ Головного управління Міністерства доходів і зборів у Тернопільській області Ярослав Геннадійович Міщук збільшення надходжень забезпечено і в розрізі бюджетів. 
Так, до місцевого бюджету надійшло 25,9 млн.грн. або на 4,0 млн.грн. більше порівняно з відповідним періодом минулого року. Прогнозне завдання виконано на 113,78%, тобто додатково в місцевий бюджет надійшло 3,1 млн.грн.
До державного бюджету надійшло 8,4 млн.грн. або на 1,4 млн.грн. більше за відповідний період минулого року.

Територіальні органи Міндоходів Тернопільщини мають свою веб-сторінку

Днями офіційний портал Міністерства доходів і зборів України об’єднав в собі 28 веб-сторінок територіальних органів відомства. Тож відтепер вся інформація про роботу Головного управління Міндоходів у Тернопільській області та Тернопільської митниці Міндоходів оприлюднюватиметься на Інтернет-майданчику, розміщеному за адресою tr.minrd.gov.ua. Сайти Державної податкової та митної служб Тернопільської області більше не оновлюватимуться.
Новий сайт має розділи «Міндоходів у регіоні», «Діяльність», «Податки, збори, платежі».  Відвідувачі зможуть завантажити електронні форми всіх документів та отримати рекомендації фахівців щодо оформлення звітності у розділі «Електронні форми документів».
Нагадаємо, що на порталі для зручності користувачів законодавство та нормативна документація представлені за категоріями платників – "Фізичним особам", "Юридичним особам", "Самозайнятим особам", "Великим платникам". Крім того, додано календар, що інформує про дату подання звітності та сплати податків, зборів (обов’язкових платежів).
Корисну інформація громадянам та суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, що перетинають кордон України, містить банер „Митне оформлення”.
Для якісного обслуговування платників функціонують чимало електронних сервісів: "Реєстр платників ПДВ", "Митна статистика", "Дізнайся більше про свого бізнес партнера", "Електронна митниця", "Акредитований центр сертифікації ключів", "Пульс", "Анульовані свідоцтва платників ПДВ", "Адреси масової реєстрації", "Електронна звітність", "Перевірка свідоцтва платника єдиного податку", "База знань", "Декларування он-лайн".
Портал містить також повну інформацію про становлення та діяльність Міністерства доходів і зборів України, структуру та напрями його роботи, відомості про керівництво.

Запрошуємо у Тернопіль на семінар

Міністерство доходів і зборів України спільно з Всеукраїнською громадською організацією «Асоціація платників податків України» 14 червня 2013 року у Тернополі організовують проведення семінару для платників податків Тернопільської, Рівненської, Івано-Франківської та Хмельницької областей на тему «Вимоги чинного законодавства щодо справляння податків». У програмі – розгляд питань щодо адміністрування податку на прибуток, податку на додану вартість в умовах нової редакції Податкового та Митного кодексів України, розрахунків з фізичними особами. Будуть розглянуті актуальні питання щодо справляння плати за землю і фіксованого сільськогосподарського податку, а також роз’яснено основні положення та норми митного законодавства. Детальніше із програмою семінару можна ознайомитися на суб-сайті Територіальних органів Міндоходів у Тернопільській області в розділі «Анонси».
Для участі в семінарі просимо зареєструватися у Тернопільському регіональному відділенні Всеукраїнської громадської організації «Асоціація платників податків України» за тел. (0352) 55-00-27.
Головне управління Міндоходів у Тернопільській області


Запрошуємо платників на семінар до Одеси


Міністерство доходів і зборів України спільно з редакцією журналу «Вісник податкової служби України» 27 червня 2013 року у місті Одеса організовують проведення семінару на тему «Практика застосування норм Податкового кодексу України. Останні зміни». У програмі – розгляд питань щодо практичного застосування електронного цифрового підпису, новацій 2013 року з податку на прибуток, ПДВ та податку на доходи фізичних осіб, РРО з контрольною стрічкою в електронній формі. Детальніше із програмою семінару можна ознайомитися на суб-сайті Територіальних органів Міндоходів у Тернопільській області в розділі «Анонси». 

3.6.13

Духовність

Подвижник
(до 70-річчя загибелі митрополита Олексія Громадського)
Час невблаганний. Він знищує документальні свідчення, розгладжує рубці від ран, стирає пам’ять.
От і стосовно трагічної загибелі в травні 1943 року поблизу м. Кременець по дорозі на Рівне митрополита православної церкви в окупованій Західній Волині Олексія Громадського, навряд чи хтось знайде юридично бездоганні документи і свідчення про мотиви даного злочину.
Може тому, офіційні церковні діячі не порушують тему мученицької смерті за віру митрополита. Це виключно їх право - оцінювати життя і діяльність духовної особи і до нього необхідно ставитися з повагою. Проте, митрополит Олексій ще й просто людина і існує така річ, як журналістика, яка передбачає право на власну думку, власний аналіз тих чи інших подій і зрештою, право на їх оприлюднення.
Та, спочатку розглянемо, що ж відбулося у ті далекі окупаційні часи? Допомогти нам зможуть збережені публікації, дослідження істориків, а ще мемуарист ніколи не подасть себе читачу, невдахою, злочинцем чи «лопухом». Всі описують себе в позитиві, хіба що, в творах обмовляються про своє оточення «незлим-тихим…» Отут воно і є – поле для пошуку істини. Особливо, коли одну і ту ж подію описує декілька авторів. А, якщо долучити до цього вислів з «Римського права»: «Шукай кому вигідно», багато про що можна здогадатися і без документів з печатками.
Релігійна ситуація на окупованих німцями Радянських землях висвітлена чітко у російському документальному фільмі «Хрест проти свастики».
Митрополит Олексій Громадський один із багатьох, хто не залишив свою паству напризволяще і православну віру на Волинських землях, де совєти так і не спромоглися її знищити.
Аналогічну роботу у Ризі і Пскові проводив митрополит Сергій Воскресенський, у Мінську м-т. Пантелеймон. Всі розуміли, що православіє виживе тільки об’єднавшись і тільки при гнучкій позиції щодо окупантів.
Особиста позиція Гітлера до відродження релігійного життя на окупованих землях була нейтральна: «Не допомогти, але і не втручатися». Це на часі, а далі ситуація підкаже. Натомість уповноважений по справах гебіткомісаріатів на окупованих землях Гейдріх таки розгледів загрозу і дав пряму вказівку – ні в якому разі не допустити об’єднання православних церков під будь-яким патріархатом. Розенберг, Франк, Кох і інші гауляйтери пішли далі. Вони сприяли утворенню на своїх територіях альтернативних православних церков, аби розбити небажаний важкокерований моноліт віри. (До речі, сучасні претенденти на світове панування роблять те ж саме). В цій ситуації необхідно було послаблювати авторитет і можливості ключових фігур у православному середовищі, або ж позбутися їх зовсім.
Таку роботу могли здійснити тільки фахівці, а вони є в кожній спецслужбі світу. Гадаю не слід розжовувати, що в такому органі перш за все дієвим є агентурний апарат. Це не просто «Стукачі», як нам намагаються втлумачити. Це досвідчені, вишколені особи, здатні проникати у вороже середовище, контролювати його, впливати на процеси, організовувати провокації. Така азбука всіх без винятку спецслужб і відома ще з часів Єгипетських фараонів. Різниця тільки у завданнях, що ставлять цим службам, а ще у відмінностях деяких служб у використанні свого підсобного апарату, що на мові фахівців зветься «почеркан». До цього ми ще повернемося, а зараз варто ще звернути увагу на розклад сил опору окупантам на Західній Волині. На північних землях діє армія Бульби-Боровця, на півдні і в центрі набирають розмаху бандерівці, а зі східного напрямку вже суне Ковпак. Отже ті, хто ще не примкнув до місцевих партизан, завтра поповнять з’єднання Ковпака. Що залишається німцям. Безумовно, підтримати створення ще якогось формування аби до Ковпака ніхто не пішов. І тут на арені боротьби з’являються загони
УПА-Мельниківців. Мушу застерегти шановного читача відразу: ми зобов’зані схилити у великій пошані голову перед пам’яттю усіх рядових воїнів різних партизанських формувань за їх мужність, героїзм, відданість своїй Батьківщині. Однак ,до деяких їх керівників будуть виникати і виникають незручні запитання. Хоча б такі, найпростіші:
* Як за одну, фактично, ніч всі поліцаї, що більше року вірно служили німцям ,опинилися у партизанах і чому за це не було репресовано жодного родича поліцая?
* Чому після походу Ковпака через терени дій обох УПА (до речі, поповнення тут він так і не отримав) мельниківський загін без жодного опору здав зброю бандерівцям, а керівники спокійно розійшлися по домівках.
* За які заслуги, чи каяття, цим самим організаторам, німці повертають поліцейські однострої, знову озброюють і тепер гуртують в український легіон самооборони (УЛС), цей жоден (!) не покараний за «партизанку»?
Ці питання для роздумів, а от офіційно (в той час) і, нажаль, тепер вважається ,що події навколо м-та Олексія Громадського розгорталися наступним чином:
Владика розробив особистий план об’єднання православних церков на окупованих землях і мав необхідність доповісти його гауляйтеру Е.Коху. (Це тепер ми знаємо позицію останнього, а тоді?) Для поїздки в Луцьк машину митрополиту надав гебі ткомісар Кременця (звичайно німець). Приблизно за 20 км. від міста машина з владикою, нібито випадково, потрапляє на засідку мельниківців. З переляку, що вчинили щось страшне, група тікає, а випадково присутня тут же група бандерівців забирає документи і папери, які передають своєму керівництву.
Цікава деталь – вбивство сталося 7 травня 1943року і в цей же день в газеті «Кременецький вісник» (є в наявності як доказ у підприємця Герасимовича В. ) зразу ж з’явився некролог про смерть митрополита О.Громадського, в якому зазначено, що його вбили «совітські партизани»… (Оце оперативність!) А тепер час переглянути мемуари.
«Блакитний»-Данилюк, рядовий бойовик УПА-м, безпосередній учасник засідки, викладає у книзі «Повстанський щоденник» цю подію як випадок.
При цьому згадує, що ініціатива організації охоти за машинами виходила не від командування, а від когось з бойовиків (запам’ятайте це)
Давайте реконструюємо за сим свідченням саму подію. Машина в ті часи могла розвинути швидкість до 60 км/год. Прицільний постріл можна зробити з відстані не більше 15-20м. На передньому сидінні знаходиться митрополит, який зобов’язаний постійно носити білий клубок і чорну рясу. Як з такої відстані і при такій швидкості бойовики не розгледіли по кому стріляють?
Більше світла на подію проливає М.Скорупський у своїй книзі «Туди, де бій за волю». Ось такі вислови: «На акцію виділили 20 бійців…» Тобто не просто засідка, а «акція» і чи не для вірності стільки народу?..
На цій сторінці зовсім відверто: «…Хлопці вже мріяли як будуть ділити здобич. «Макух» жартома сказав, що заб’ємо якогось попа і повернімося додому…»Чи жартома, чи щось таки знав? Подивимося спогади самого «Макуха». Об’ємна книга з описами боротьби з радянськими диверсантами, перебуванням начальником поліції в Старому Олексинці, Вишнівці, в об’єднаному загоні з «СС-Галичиною» і т.д. Проте слова про участь у вбивстві м-та О.Громадського в творі немає. Чому він це замовчує? Чи не тому, що як начальник поліції добре знав агентурну роботу? Чи не пов’язує це його якось з німцями?
Ще одне свідчення того ж Скорупського на ст.93 «Того ж самого дня з тим самим наміром і в те саме місце був висланий відділ «Крука» під проводом «Беркута», тільки з малим запізненням…» Тобто, намір у загоні ОУН-Б був той самий! А далі ще цікавіше: «Офіційно подали, що Олексія вбила більшовицька банда, бо не хотіли офіційно розголошувати, що почав збройну боротьбу український нарід, незалежно від більшовиків…» От тобі раз! В бою під Лішнею вже положили купу німців, порвали
телефонний зв’язок з селами, строчили в ночі по Кременцю з кулемета і раптом далі «не хотіли показувати». Та ще й така оперативність, щоб за 35-40 км від міста терміново узгодити текст некролога!
Окреме запитання виникає стосовно документів Громадського. Скорупський пише, що вони були передані на Захід, а от інший учасник мельниківського руху Пісоцький в своїй книзі зазначає, що перебуваючи після війни за кордоном присвятив частину життя пошуку цих документів, але так їх і не знайшов. Чи не тому, що вони осіли в німецьких спецслужбах?
І от тут виникає необхідність повернутися до терміну «почерк спецслужби». Реалії такі: якщо служба вдало провела операцію, існує велика спокуса діяти таким же чином і далі. У військовій ситуації тим паче, бо немає часу на нові фантазії. Особливо відомо – німці були паталогічно схильні до шаблонів. Щоб зрозуміти, кому на це наголошується, варто переглянути вже згаданий фільм «Хрест проти свастики».
В Ризі митрополит Сергій Воскресенський також розробляє план воз’eднання православних церков на окупованих землях, так само морочить голову німцям і так само, як митрополит Олексій, набуває великого авторитету в населення. Дана позиція явно перечить документам Гейдріха і Розенберга. Все закінчується тим, що Сергія самі німці відряджають на своїй машині у Мінськ, по дорозі він потрапляє в засідку і гине. Оголошується що це справи рук червоних партизанів. Та тут історики докоп уються, що акція таки досконало спланована німцями, а вбили митрополита латинські націоналісти. Нічого Вам не нагадує такий разючий збіг обставин?
Якщо матеріалу для висновків недостатньо, згадаємо ще деякі акції німців. Ще в кабінетах КДБ було документально доведено, що герої-молодогвардійці, віддаючи життя за Батьківщину, так і не взнали, що є учасниками добре спланованої операції «Абверу» по запобіганню проникненню радянської розвідки у стратегічно важливий район (фільм «Пастка»).
Київське більшовицьке підпілля було нейтралізоване і знищене завдяки агентурі «Гестапо» в самому місті, однак підпілля не отримало нового притоку сил з-за міста, навколо Києва було створено і діяло одинадцять (задумайтесь над цифрою!) псевдо-партизанських загонів на чолі з поліцаями, та іншим охвістям, а рядові бійці гинули і не знали, хто і куди їх заводить. Ось чому повторююся щодо необхідності схилити голови перед їх пам’яттю…
Окрема думка і є окремою. Однак хочеться, щоб і історики, і церковні діячі таки звернули увагу на особистість митрополита Олексія Громадського. Це частина нашої історії. Визнають його мучеником за віру чи ні, а в людській пам’яті має залишитися це ім’я назавжди. І пам’ятаймо, що часом за простими, на перший погляд подіями, стоїть хтось ще, хто відстоює не Ваші, а сугубо свої інтереси, то ж добре подумайте ,перш ніж за кимось йти.
Олег Домбровський
P.S. Коли стаття вже була готова до друку, у розпорядження автора від Кременецького ГО «ІІсторико-пошукова спілка» надійшли матеріали очевидця подій, пов’язаних з загибеллю митрополита Олексія. Отже далі буде.