«Сержант Блюз» на музичному марші

Тернопільщина талановита «Сержант Блюз» на музичному марші

Бог дав нам музику, щоб ми насамперед підіймалися нею вгору. Ф. Ніцше Нещодавно, відвідала концерт до цього ще невідомої мені групи «Сержант Блюз» і концерт дуже сподобався. Дуже-дуже. Настільки, що навіть не хочеться шукати інформацію про учасників, переривати історію гурту, захотілося поспілкуватися відверто і наживо. Щира музика вже несе в собі історію, і тільки вона може бути реальною для моменту її звучання. Це той концерт, який породжує особливі емоції, які не хочеться затуляти інформацією. Порада: якщо хлопців ще коли-небудь занесе у ваше рідне місто Галичини і Волині, йдіть та слухайте. Це неможливо описати, а тільки почути та зрозуміти.  Міні-хроніка гурту «Сержант Блюз» «Сержант Блюз» був утворений 5 листопада 2010 року. До складу увійшли Юрій Кульчик  (вокал), Анатолій Лещишин (харпа), а також Назар Гайда, Тарас та Остап Циклиняки із банди «Вогні Цитаделі» (бас, барабани і гітара відповідно). Заснували його Анатолій Лещишин (губна гармоніка) та Остап Циклиняк (гітара).

Отже, спілкування відбулося. Мій співрозмовник - фундатор гурту Анатолій Лещишин

-    Анатолію, скажіть, будь ласка, а як виникла ідея створити гурт?

-  Просто прагнули грати  ту музику, яку самому хотілося б слухати у клубах. А оскільки це був чорний блюз - то вибір очевидний.

- Чому назвали саме «Сержант Блюз»?

- А чому б і ні? Звучно, легко запам’ятовується - саме те, що треба.

-     Розкажіть, як все починалося?

- Спочатку я  приєднався до своїх знайомих Тараса, Остапа та Назара з гурту «Вогні Цитаделі», які грали досить віддалену від блюзу музику – методік-метал. Проте з часом музичні смаки, якщо не змінюються, то розширюються. Я давно вже виношував мрію створити групу, яка б грала блюзову класику, просто запитав при нагоді у Остапа, чи не знає він когось, хто б хотів грати чорний блюз. Тут і стався власне той випадок, коли зійшлося двоє з однаковими думками. Мене вже давно вабила ця музика, проте ця цікавість не виливалася у щось практичне. Це і був день, коли був даний старт «Сержанту Блюз». Оскільки у гурту «Вогні Цитаделі» на той момент не було вокаліста і хлопці фактично сиділи без роботи (у музичному плані), то було вирішено, що участь у новому проекті візьмуть власне старі учасники «Вогнів…».   Це був такий собі блюзовий проект на базі іншої групи. Почалися перші репетиції і спроби власних сил у блюзовій музиці. Ніби все і виходило, проте без вокалу це було не те, чого ми прагнули. Пошуки вокаліста, який би і хотів, і міг, і розумів суть блюзу, спочатку не приносили ніяких результатів. Тоді і ставився випадок №2, коли доля випадково зводить потрібних людей. Я зустрів свого давнього друга, якого не бачив вже близько восьми років, – Юрія Кульчика – який і став фронтменом гурту. Після появи Юрка справа пішла вже зовсім по-іншому. Перший виступ відбувся фактично через місяць після повного укомплектування гурту.

- «Сержант Блюз» - це зараз основна робота чи поки що  хобі?

- Хобі, звичайно. Хоча хлопці всі дуже хочуть, щоб це стало роботою, справою життя.

- Анатолію, з якими труднощами стикаєтеся на сучасній естраді?

- Найбільше вражає пофігізм відвідувачів до якісного виконання.

- Чи були якісь кумедні ситуації в житті гурту?

- Вони постійно є. І в основному торкаються того, як ми граємо ту чи іншу пісню. Зазвичай, кожна пісня з репертуару має свою усталену структуру. Так от ми ніколи не можемо її зіграти так, як запланували. І завжди починається імпровіз, який невідомо чим може завершитися. Але поки що все добре.

-    Як часто виступаєте з концертами і де?

- На разі не часто, бо на це є дві причини. У харпера народилася донечка і, звичайно, більше уваги потрібно приділяти сім’ї. А хлопці трішки змінюють формат, переходячи від кавер-групи до власних блюз-рокових пісень українською мовою.

-    Наскільки збільшилось коло прихильників з часу заснування музичного колективу?

- Ми їх не рахували. Чесно.

- У вашому репертуарі багато англомовних пісень, яким авторам надаєте перевагу?

-  Всі англомовні пісні - старі блюзові стандарти. Автори відповідно чорношкірі блюзмени, більшість яких давно вже немає в живих. Серед них така класика, як: «Crossroad Blues» (Robert Johnson), «Mannish Boy» (Muddy Waters), «Shake Your Hips» (Rolling Stones), «My Baby» (Little Walter) та інші.

-  Поділіться своїми планами щодо перспектив музичного гурту?

- План в принципі простий і зводиться до трьох факторів:

- грати ту музику, яка подобається;

-  заробляти на цьому гроші;

 - отримувати задоволення і приносити його іншим.

- Залишається побажати Вам натхнення, творчих успіхів, здійснення всіх задумів і планів.

Хай Вашому творчому колективу завжди буде зелене світло у житті і побільше Вам справжніх поціновувачів вашої праці.   

На концерті і на гостині гурту «Сержант Блюз» була Ірина Баранова,

власкор