Хресний земний путь схімонахині Кременецького Свято-Богоявленського жіночого монастиря стариці Михаїли

Життя, віддане Богові

Хресний земний путь схімонахині Кременецького
Свято-Богоявленського жіночого монастиря стариці Михаїли

Всьому свій час, і час
усякій речі під небом:
час народжувати і час помирати, час насаджувати,—  і час виривати насаджене.

Біблія

Слово «схіма» має грецьке коріння і означає найвищу чернецьку
ступінь в святій Православній церкві,яка вимагає від посвяченої в схіму
суворого аскетизму, тобто обмеження і стримування потягів, бажань, відмови
від усіх насолоджень життя з метою досягнення морального -

вдосконалення для спілкування з Богом; вкрай стримана особа.

Схімонахиня Михаїла ( в миру - Марія Павлівна Калітіна) народилася
10 серпня 1925 року в благородній сім'ї Павла і Параскеви. Це був день
Смоленської ікони Божої Матері «Одігітрія», Путьовказниця, тобто та, що
вказує путь-дорогу в житті. Місце народження - далеке село в Усть-Поче
Приозерського району Архангельської області. Боголюбиві і богобоязні
батьки Павло і Параскева виховали своїх дітей і наймолодшу Марію в любові
і страху Божім. 3 раннього дитинства Марія була навчена праці і терпляче
виносила голод і холод. Коли в 1941 році розпочалася Велика Вітчизняна
війна, вона, шістнадцятирічна дівчинка, вже працювала на лісоповалі,
виконуючи важку чоловічу роботу. Багато лісу, колод перейшли через руки
Марії. Роботі віддавала всі сили, трудилася юнка для фронту, для Перемоги.
Була вона міцна тілом і душею. Батько Павло воював на фронті, а коли повернувся
з війни цілим і неушкодженим, як вони раділи з мамою Параскевою і сестрою
Ніною. Марію батько дуже любив і поважав. Не відпочивши жодного
дня після повернення з фронту, пішов працювати за Марію весь тиждень на
лісоповалі, щоб дати змогу любій дочці відпочити від важкої праці.
Схімонахиня Михаїла зі сльозами на очах багато раз розповідала про цей
епізод із її життя. Батьки Марії дали їй своє благословення
на чернецтво. Скільки було потрібно терпіння і віри, скільки пережити
спокус і страждань, поки вона досягла Києво-Печерської Свято-Успенської
лаври, і тоді в 1950р двадцятип'ятирічна Марія отримала
благословіння на монаський путь намісника Києво-Печерської лаври архієпископа Кроніда. Він і був усе її життя батьком--
наставником, а його фотографію черниця пронесла через усе життя як найдорогоцінніший скарб. Там у
лаврі Марія зустріла преподобного святителя Кукшу, який, як і отець Кроніда,
благословив Марію їхати в древній всесвітньовідомий Почаїв. Господь так
управив, що в Почаєві у той період перебувала ігуменя Афанасія, настоятелька Обицького Свято-Миколаївського жіночого монастиря, що на
Шумщині. Вона і забрала Марію в свою свій храм, де і була посвячена в
послушницю. Це були роки жорстокого войовничого атеїзму, приниження
чернецтва. Надалі Марія — послушниця Кременецького Свято--
Богоявленського жіночого монастиря, який безбожники розформували у
п'ятдесятих роках, і знову переслідування. Марія вже в Корецькому Свято--
Воскресенському жіночому монастирі. Виконувала обов'язки
церковниці, проводила ремонтні роботи, доїла корів, особливо, чим
дорожила, - була алтарницею. Завжди залишалась зразком послушництва,
працьовитості. Тоді в обителі з'явилась у Марії пристрасть до нічних молитов,
після півночі здійснювала молитовно Правило з чотками із численними
земними поклонами. "Головне - молитва, - постійно говорила стариця, -
молитвою росте і дозріває все живе в природі " Сама ж постійно читала 90-
тий псалом і говорила, що це найкращий засіб від ворожих нападів. Світло
в кінці тунелю з'явилось у 1990 році, коли відкрився Кременецький Свято--
Богоявленський жіночий монастир. П'ятеро монахинь, в тому числі тоді ще
Марія (Михаїла), повернулися в рідну святу обитель і були основоположниками
відродження Кременецького Свято-Богоявленського жіночого монастиря. Це
сестри у хресті - ігуменя Маріонілла (Панасюк), монахиня Марія, нині
Феофанія (Кибалюк) і  вже покійні ігуменя Хірувіма (Бенещук) та
монахиня Євдокія (Лавриненко).

Ще маленькою Марія любила співати церковні пісні, особливо
 «Житіє святих». Уже тоді Марія зрозуміла всю суєтність і
швидкотечність життя людини.

- Людина як трава, дні її як цвіт, який
відцвітає. Смерть неминуча. Мудрий ти чи багатий, міцний тілом чи убогий
— смерть для всіх. Усі в землю ляжемо, все буде прахом, а що за гробом – Вічність,  -
міркувала Марія.

Пройшовши монаські багаторічні випробування, Марія з іменем
Михаїла була пострижена в сан схімонахині, день її Ангела - у свято
Архістратига Михаїла й інших сил безплотних. Проводячи дні і ночі в трудах,
молитві і пості, схімонахиня Михаїла духовно зростала. Могилка стариці
Михаїли на кладовищі Свято-Богоявленського жіночого монастиря -це вже
дванадцята чернецька могила, що теж символічно — Христових апостолів
було дванадцять.

-               Схімонахиня Михаїла прожила важке і багатоскорботне життя, але
чисте і світле, була ласкавою, досвідченою наставницею сестер у Хресті, - -
розповідає настоятелька Кременецького жіночого Богоявленського монастиря
ігуменя матінка Маріонілла, - її, стариці Михаїли, життя (10.08.1925-
17.03.2012) охопило майже все ХХ століття і кончину її у дні Великого
Посту знаменує завершення земного життя.

- До останньої митті зберігала
схімонахиня Михаїла ясний розум і пам'ять, — говорить православний лікар--
невропатолог і парафіянин монастиря Костянтин Буковський. - Не має
сумніву, — продовжує шановний, відомий в нашому краї медик, - схімонахиня
Михаїла- це сміливе молитовне прагнення перед Богом допомоги зцілення
від хвороб, бід, смутків нашого життя.

- Ця молитовна пам'ять допоможе перемогти  всі печалі нашого земного швидкоплинного життя, бо
стариця Михаїла є прохачка перед Богом і Пречистою, - розмірковує келійниця
стариці, послушниця Марія. - Не буває дня, щоб не приходили на могилку
схімонахині ті, кому випало щастя знати її при житті, а про своє життя
стариця нікому не розповідала, лише про деякі особливо значні події, бо
життя схимниці — це таемниця, тільки Господь знає і відає.  Часто хворіла
стариця Міхаіла, від лікарської допомоги не відмовлялась — поважала поради
православних лікарів, а саме лікаря-хірурга Павла Бригідира та лікаря--
терапевта Алли Кравець. Давався взнаки старий перелом стегнової кістки, і
взагалі в останній рік життя старицю переслідували хвороби.

- Тіло лікує
лікар, а душу - Господь. Бог благословив лікарське мистецтво і лікаря, - -
стверджують священики Кременецького Свято-Богоявленського жіночого
монастиря — протоієреї отці Серафим та Олексій, ієреї отці Іоан, Георгій,
Олександр.

 3 особливою шаною до стариці Михаїли ставився архідиякон
отець Андрій, з теплою сестринською любов'ю шанувала старицю
монахиня Рафаіла (в миру Валентина Воробець).  

- Із своє Голгофи Михаїла, - -
говорить протоієрей отець Серафим, - стариця винесла всеперемагаючу силу
молитви, і все її земне життя — це неприпинна молитва, предстояння перед
Богом і служіння Йому.

Схімниця — стариця Михаїла не раз повторювала, що скоро закінчить
своє земне життя, але нам не хотілось у це вірити тому, що вона несла
всеперемагаючу силу радості людського спілкування, вона проводила
Таінства Соборування і часті причастя допомагали їй жити, молитись,
творячи ближнім добро. День її смерті випав на 17 березня 2012 року
( субота — Великий Піст — поминання померлих, дев'ятий день - Лідської
Ікони Божої Матері (понеділок), 40 день - 24 квітня - день поминання
померлих, на 9-ий день після Світлого Христового Воскресіння. Поховали
схімонахиню Михаїлу за монастирським чиномя: тіло померлої сестри--
монахині обнесли навколо Свято-Богоявленського жіночого монастиря і
опустили в могилу.

А які чудові настанови давала схімонахиня Михаїла мирянам, братам і
сестрам у Хресті і мені особисто, автору цієї розповіді: «Людина тілом
схожа запаленій свічі, вона повинна згоріти, так і людина помре, але душа
наша безсмертна, тому і турбуватися ми повинні більш про душі, ніж тіло,
одна душа сама по собі - найдорожчий скарб всього світу». А ще вона радила
читати слово Боже в усамітненні і прочитати всю Біблію розумом і тільки за
одне це, крім інших добрих справ, Господь не лишить людину Своєї
милості.

- Можна без сумніву стверджувати, - говорить настоятелька
Кременецького Богоявленського жіночого монастиря ігуменя матінка
Маріонілла, - що Господь вселив схімонахиню Михаїлу в Царство Своє
Небесне, а ми сподобились в її особі мати велику молитвеницю і прохача
перед Престолом Божим. Усе своє довге життя, - продовжує настоятелька
ігуменія Маріонілла, - схімонахиня Михаїла горіла і світила, як блискуча і
невгасима лампада Православ’я всього українського народу.

Іван Малопінський,

член НСЖУ.

На фото: схімонахиня Михаїла

Фото Степана Сіятова