«Ой завила кума, що вже кума нема».., або Страшні пророцтва оракула Валерія

Вибори закінчились. Названо переможця. Але коли цілі не досягнуто, починаються «розбори польотів». І щоб хоч якось напаскудити неслухняним кременчанам, «сірий ідеолог» виборчої кампанії В.Клименка, пан чи товариш Левченко, на 2-х сторінках Кременецького районного видання  «Діалог» виклав свою позицію.

Стаття викликала здивування. По-перше тим, що В.Левченко - не пересічний громадянин нашого міста, а заступник голови Кременецької райради. А така людина, займаючи державну посаду і мислити повинна по-державному. Вибори закінчились. Крапка. Є новий наш депутат у Верховній Раді – Михайло Головко, і пану Левченку треба докласти максимум зусиль до співпраці з новообраним депутатом. Як кажуть у народі: «Потяг пішов»,  то залишається змиритися з вибором 164 округу - і негайно до роботи, засукавши рукави, як це роблять у цивілізованих країнах світу зразу ж після виборів.

По-друге. Якась відповідальність за той стан, в якому опинилася Кременеччина лежить на плечах Валерія Левченка, адже він увесь час, мов той поплавок нетонучий, при владі. Тож треба мати, мабуть, мужність зізнатись, що не виходить нічого у нас, коли за 8 місяців Володимир Клименко спромігся зробити те, що всі інші не в змозі були зробити за 20 років.

По-третє. Як запевняють наш Президент і Партія регіонів: «Руїну подолано!». То про яке «будемо жити в руїні» чи «Біда прийде в нашу хату» може заявляти людина при владі від провладної більшості. Воно якось негоже. І паніку напускати на Кременеччину не варто. Бо за такі справи у часи недалекі, про які добре знає Левченко, запросто могли поставити до стінки своїх однопартійців «За панікьорство!»

По-четверте. Кременчани вже мали «своїх» депутатів у Верховній Раді - різних цоколаєвих та шілерів. Тож достеменно знають, що як тільки чужак потрапить до омріяної зали, починає займатися своїми справами і йому начисто віднімає пам’ять про округ, що його обрав. На виборців і їх біди просто начхати.

А тепер про феномен Клименка. Дива та й годі! Як людина, котра народилася на Луганщині, а мешкає в Києві, змогла так сильно полюбити наше місто, про існування якого йому 8 місяців тому і не снилося.

А потім, «полюбивши», викласти такі гроші?!?! Здорова логіка підказує, що, маючи такі можливості, як патріот своєї землі, В. Клименко мав би ощасливити рідну Луганщину, той же Артемівськ, Алчевськ  чи Лисичанськ. Бо хоча при владі представники Партії регіонів, ці міста мають ті ж самі проблеми, що і Кременець.

Тому кременчани, щиро подякувавши Володимиру Клименку  за «любов, звитягу і завзяття», які він доклав до впорядкування нашого міста, демократично і чесно обрали Михайла Головка. Бо давно навчала Юлія Володимирівна Тимошенко: « Якщо дають – беріть!» Це ж всеодно за наші гроші.

А вибрали пана Михайла лише за те, що це дійсно патріот своєї землі, що ніколи і ні за яких обставин не стане тушкою, що ніколи не проголосував би за Харківські угоди, за приниження української мови.

На останок В.Левченко висунув зовсім безглузду ідею про створення своєї, двісті-якоїсь-там партії «Галичина-Волинь». Це щоб догодити товаришу Клименку, з обов’язковим обранням  останнього Генеральним Секретарем.

   І не хоче задуматись державний муж, що ще зовсім недавно Сєверодонецький шабаш ледь не роздер державу Україну.

Вибори, на те вони і вибори, щоб обирати. І програвати треба гідно. А нагнітати істерію і пророкувати… не гоже.

С.Лавна