Життєві історії

ПАХОМ, САВЕТА Й ОСТІ

Савета не любила Пахома. Та жила з ним. Мучилася. Бо – мусила. Міг не тільки знеславити, а й убити її, якби кинула його. Та й куди подінешся в своєму селі. Навіть у мами з татом душу не відведеш, як колись бувало, бо вже на той світ переселилися. Вчаділи морозяної ночі, шуфри­га в пічці була повністю засунута. Увечері перед тим до­чка із зятем у них гостювали. Пахом напідпитку був, ще тут додав. Слово по слову – й суперечка розгорілася. Па­хом за шапку – і в сіни. Може, й ударив там рукою спере­сердя по шуфризі...

І Пахом Савету не любив. І теж мучився. Не одній моло­дичці те казав, пускаючи в темній хаті чи й десь за скиртою лапища за пазуху і нижче. Але відразу ж обрубував надію, коли та чи інша вдовиця зваблювала не на ніч-другу, а на постійно до неї перебратися: “Не можу, бо я комуніст. Вчи­ню таке – з партії виженуть. А без партії я, сама розумієш, – нуль без палички. І без роботи, і без Буланого лишуся”.

А Буланого Пахом любив майже так, як себе. Кінь був завше ситий, грива розчесана. Пахом не раз переповідав десь почуте, як маршал Будьонний, інспектуючи кавале­рійські війська, любив підійти до котрогось із гривастих і провести хустинкою по крупу. Якщо носовичок забрудню­ вався – ганьба й горе та тому воякові, й командирові.

По своєму Буланому проводити хустинкою Пахом не ризикував, бо за день не один десяток кілометрів запилю­женими дорогами чи ледь помітними стежками або й без них, навпростець, верхи на гривастому намотував. Та й не мав носовичка, двома пальцями і рукавом обходився. Хіба йдучи на партійні збори, клав хустинку в кишеню нового костюма, аби не здатися некультурним.

Але то не рятувало: тютюном, а ще більше – рибою від дебелого дядька тхнуло завжди і скрізь. Навіть якщо був у чистому й напрасованому. Поза очі подейкували, що в Пахома на голові під чорним дратким волоссям – луска. Тільки ніхто того не бачив. Хіба, може, Савета, коли зли­вала чоловікові воду чуприну помити. Чи стригла його, бо він не хотів іти ні до кого іншого. Казав, що наврочи­ти можуть. Хоча сам важким поглядом будь-кого пропікав. А рибою просмердівся, бо ставничим призначили, коли до партії записався. Переповідали, що не хотіли Пахома при­ймати: політграмоти не вистачає. Але після того, як він до­повів у районі, хто на новосіллі в Петра Охрімового пер­шим “Ой у лузі червона калина…” тихенько заспівав, на­ступного ж дня партійні збори скликали. І – одноголос­но. Всі за Пахома проголосували, бо така чітка лінія звер­ху була. Ще через день – дали вчорашньому їздовому по­саду з Буланим на підмогу. Сам його вибрав на колгосп­ній конюшні, бо гривастих таки любив. Відчистив, відгоду­вав. У Буланого навіть погляд добрішим став: не треба що­дня воза тягнути і від батогів п’яних фуражирів здригати­ся. Хоча й Пахом міг ні з того ні з сього влупити свого чо­тириногого помічника нагайкою. Просто так, аби злість зі­гнати на когось. А потім погладити коня, ніби перепрошу­ючи, що даремно постраждав.

Відколи ставничим призначили, Пахома поза очі при­дурком почали називати. Так іменували тих із села, кого в начальство записали: від секретаря парторганізації до різ­них бригадирів, завідувачів, комірників... Голову правлін­ня народні гострослови до придурків чомусь не зарахову­вали. Може, тому, що він був із чужих, а кепкували тіль­ки над своїми. Було чого: вчора – “дядько Іван”, а нині вже – “товариш Іванчук”, позавчора – Оксанка, а сьогод­ні – “касирка товаришка Оксана Іванівна”.

Правда, Пахом для сельчан Пахомом і залишився. Не чіплялось оте “товариш” до його вічно зарослого їжакува­тою щетиною обличчя. Хтозна, коли він брався за бритву, але виголеним його лише на Різдво, Великодень і Зелені Свята бачили. Голова якось буркнув на вранішньому наря­ді: “Ти вже геть здичавів на тих ставках, Пахоме. На ди­кобраза схожий...”

Але був ним задоволений. На перший поклик колгосп­ного очільника – Пахом тут як тут. І риба на панському столі всіляка – варена, печена, смажена, й зі собою черго­ва комісія має що взяти. А своїм, сільським, до обох став­ків – зась! Хіба що восени, коли масово виловлюють ко­ропів та іншу рибу на продаж, якась дрібнота перепаде. А так – “не положено”. Навіть вудочками. О, скільки їх пе­реламав на своєму коліні Пахом! Хоча сам остями бив рибу й під час нересту, якщо начальство потребувало свіжень­кої. Скільки дітлахів кидались уві сні від страшного ви­дива: злазить із світло-рудого коня щось чорнопике і криє матюками так, що аж на протилежний бік ставка чути. По­ тім вудлища – трісь, трісь, трісь... І хлопчачі сльози на ви­мурзаних обличчях.

Своїх дітей не мав. Не приживалося його сім’я у лоні Савети. Пахом її у тому звинувачував, яловою обзивав. А вона тільки нижче хустину на лоба натягувала. Ніхто не бачив Савету веселою, усміхненою. Чи горбатіла разом із усіма зі сапою на буряковому полі, чи зерно на току пере­вівала, картоплю збирала, гичку з цукрових буряків обрі­зала – завжди сумна, у себе вшниплена. Додому поверта­лась, як у концтабір. Не раз і синці на її обличчі помічали – Пахом клешню прикладав. І вкотре: “Ялова, таки яло­ва… В інших он повен двір дітей, а я з чужими воюю...”

Дообзивався до того, що одного разу, коли голова за­брав Пахома на нічну рибалку з обласними “товаришами”, Савета відважилася на гріх. Задля істини. Налила шофе­рові чорної “волги” сто п’ятдесят (“Вас же ніхто дорогою не зупиняє...”) і натякнула на запашне сіно в стодолі. Па­рубка двічі припрошувати не треба було.

Довела таки, що не ялова! Коли Саветин животик окру­глюватися почав, Пахом тішивсь. Як синочок народився, вже немолодий батько три дні пив од радості. Петром на­звали. “Щоб ми обоє на одну букву були”, – сказав Пахом. Полюбив малого, хоча не говорив про це. Курити в хаті пе­рестав, щоб дитину не труїти, надвір виходив смердючим самосадом пахкати. А коли хлопчик підріс, почав долина­ти до Пахомових вух поговір: “І мама чорнява, і батько, як циган, а синочок, бач, русявенький. Не Пахом Савети­не поле засівав, що така пшеничка дозріла...”

Не раз і не два прибивалося таке до вух. Не рік і не два терпів. Уже й до школи пора синкові. А до крамниці саме форменні костюмчики привезли. І почув Пахом крізь від­ чинене вікно, як продавщиня до когось там мовила: “Ще Савета зі своїм байстрюком прийде, треба відкласти, щоби потім її придурок не мстив…”

Підвечір того ж дня Пахом скомандував Петрусеві їхати разом із ним до ставу купатися. Туди синок на Буланому вигойдувався. Тішився так, сміявсь... А додому на батько­вих витягнутих руках повернувся. Перед собою Пахом ніс, очі вогнем горіли. З обвислих ноженят і рученят сина вода скапувала. Пшеничний чубчик обвивали водорості. Як тер­новий вінок. Буланий позаду чвалав, ледь не торкаючись губами трави. З очей сльози котилися.

– Нема в нас більше сина, Савето, – вихрипів Пахом. – Утопився...

– А ти, ти де був? – зойкнула Савета.

– Не вгледів... Буланого мив.

Кінь закрутив головою, мов хотів заперечити. Але тіль­ки форкнув. Голосно. Потім заіржав. Протяжно і жалібно.

Школярі після першого дзвоника пішли не до класів – на обійстя Пахома і Савети. Відтак на цвинтар супрово­джували Петруся. Не судилося йому стати учнем...

А через два місяці вранці селом поголос: Пахом пропав. Не було його на обов’язковому для всіх наряді в колгосп­ній конторі. Голова наказав розшукати, щоб чимдуж мчав до нього. Комісія з району має бути. Може, рибки керівні товариші забажають. А таки закортить, бо всім іншим “пе­ревіряючим” хотілося.

До Савети посильний у хату: де чоловік? А та спокій­ненько борщ помішує: “Як пішов удосвіта до свого Була­ного, то більше не бачила. Сіно він йому дає зранку. Сті­жок он височенький за кущами. Може, задрімав там?”

Посильний погріб ногами опале листя до стіжка. Савета слідом дибуляла. А за стіжком Пахом на боці лежить. Зі спини держално остей стримить, а з грудей – три гостряки. Наскрізь пробили. В очах мертвого розгубленість застигла.

– Ой чоловіченьку мій рідненький! – залементувала Са­вета, заламуючи руки. – Як же я без тебе буду? Чого ж ти поліз наверх і впав на те зубасте?.. Нащо ти ховав його тут? Скільки риби тими остями наштрикав, а тепер поги­бель від них знайшов...

– А й справді, – стягнувши вилинялого картузика з го­лови, перехрестився гонець. – Либонь, поліз наверх кра­щого сіна Буланому зісунути, не втримавсь і впав на ості, Царство йому Небесне... Ніби тризуб із грудей стримить...

– Хай спочиває з Богом, – схлипнула Савета. – Біжи, клич сусідів, треба до хати перенести.

– Я в міліцію зателефоную, – кинув уже на ходу по­сильний. – А поки що нічого не чіпай, хай так лежить...

І хлопці в кашкетах із червоними зірочками, і лікарі по­годилися, що Пахом загинув через власну необережність. Поховали з духовим оркестром, партійний секретар висту­пив. Червону тумбочку з такою самою зіркою примости­ли на могилі. Поруч із маленькою Петрусевою, дерев’яним хрестом із розп’яттям увінчаною.

...Тільки Савета знала, що Пахом ніколи не ставив біля стіжка ості гостряками догори. А ще її дуже боліла права рука, бо вдарилась об сучок на держалні, коли з усієї сили спину пробивала. І постійно ввижались їй сині, як вода в ставку, очі синочка.

Богдан Мельничук,

Тернопіль

Поділюся враженнями

Абсолютно правдива історія стовідсоткової підробки

Ф.У.Абігнейл "Піймай мене, якщо зможеш"

Якщо і є книги, здатні затягнути буквально, то ця книга відноситься саме до таких. Після перших прочитаних слів вже не вдастся відірватися не дочитавши. Так-так, це про автобіографічний роман - затягує з головою. Напевно, саме тому пропоную сьогодні вашій увазі саме його. Якщо Ви бачили однойменний фільм Стівена Спілберга, то Вас чекає кілька сюрпризів. Якщо ж ні,то Вас чекають одні лише сюрпризи...

Роман присвячено одному з найуспішніших махінаторів-макулатурщиків 60-х років Френку Уільяму Абігнейлу. Написаний він самим Ф.У.Абігнейлом, наразі найуспішнішим творцем системи банківського захисту від шахраїв.

Варто,  напевно, почати з прояснення терміну "макулатурщик". Це людина, котра займається підробкою документів. Підробки не мають жодної юридичної сили, тому їх сміливо можна вважати звичайнісінькою макулатурою. Навіть на суді над Френком У. Абігнейлом враховували цю обставину. Саме тому строки його ув’язнення і умови були досить лояльними. Адже макулатурництво - це не фальшивомонетництво. Навіть установи, які приймають такі документи (чеки в даному випадку), неповинні цього робити. Повинні були б існувати  системи розпізнавання підробок. Але їх не було, бо не було потреби. Автор став одним з піонерів і найбільшим асом у своїй справі.

"Прославився" Ф.У.Абігнейл в основному тим, що запустив в обіг неймовірну кількість фальшивих чеків, пограбувавши при цьому Америку на кілька мільйонів доларів. І це у 60-х, коли тисячі вистачало на автомобіль! Але у його послужному списку набагато більше цікавого, чим він люб’язно ділиться з читачами на сторінках книги. Міняючи імена і підробляючи документи, він встиг побути пілотом, юристом, педіатром, викладачем соціології... При цьому абсолютно безплатно облітавши півсвіту на відкидному сидінні. І ніхто жодного разу його не запідозрив у.., та ні в чому його ніхто не підозрював!

Та найдивовижніше інше. Френку тоді не виповнилося навіть сімнадцяти років! Фізично він виглядав старшим за свій вік, тож труднощів у переконанні людей в тому, що йому двадцять сім (!) не виникало. Жодного разу...

Щодо книги, то щойно починаєш читати, розумієш, чому всі йому вірили. Адже з перших рядків і сам віриш. Перед читачем постає молодий вродливий, дещо нахабний і самовпевнений пілот. При цьому він умудряється бути чарівним і милим, приємним розповідачем. «Его - це не що інше, як наше улюблене уявлення про себе. Моє - пілот ПанАм», - говорить автор. Так він і читача підсаджує на таку думку.

Основною особливістю і рисою,які відрізняють цей роман від усіх інших автобіографій світу, є відсутність самооправдання, а також розкаяння, як би дивно це не прозвучало. У одному з своїх інтерв’ю Ф.У. Абігнейл сказав, що раз він не каявся тоді, то тепер вже пізно. Крім того, «мені це надто подобалося. Я був молодим, егоїстичним і не зробив нічого хорошого. Але я отримував від цього задоволення». В тому ж самому  інтерв’ю він каже, що не вчинив би інакше, якби можна було переграти власне життя. Кару за вчинки поніс, отримав кілька хороших уроків. Тож зараз він абсолютно справедливо вважає себе іншою людиною.

Книга не переобтяжена надмірною емоційністю і самокопанням, пошуком мотивів і спробами себе виправдати. Автор навіть не намагається виправдатися і зіпхати провину на розлучення батьків чи життя як таке. Він не визнає винним і себе. Тодішній, шістнадцятирічний Френк, не визнає себе винним. Теперішній у своїх інтерв’ю говорить, що поніс заслужене покарання.

Мало  хто згадує про те,  що книгу написано в співавторстві. Тоді коли Френк відповідав за частину махінацій і втеч, то за частину погоні несе відповідальність агент спецслужб, котрий врешті-решт його заарештував  - Стен Реддінг. Це дає читачеві змогу реконструювати в уяві повну історію злочинця.

Напевно, найцікавішим є ставлення героя до своїх вчинків. Його можна передбачити ще з назви. Для нього це наче гра - хованки чи салки. Він залишає непомітні сліди і натяки, що був тут. Обережно обходить, обминає закон і його представників. І все це провертає з шиком. "Якщо афера здійснена стильно, то до неї ставляться поблажливіше", - говорить він. І слідує цим словам на протязі всієї своєї кримінальної кар’єри.

Зараз Френк Абігнейл - найуспішніший творець банківських систем захисту від підробок чеків. Банки, які він грабував у 60-х, платять йому кілька мільйонів щороку, аби він оновлював і слідкував за всіма можливими і неможливими способами підробки документів.

За п’ять років своєї бурхливої "діяльності" він привернув до себе увагу спецслужб і преси ледве не всього світу. Америка і Європа жили в очікуванні його чергових подвигів. Банки і авіаційні компанії намагалися зрозуміти "систему" і вирахувати нахабу. Через чверть століття Френк У. Абігнейл знову привернув до себе погляди світу. Але цього разу, випустивши у світ бестселер "Піймай мене, якщо зможеш". Через двадцять років після виходу книги Стівен Спілберг знімає фільм, і увагу світу знову приковано до пригод Ф. У. Абігнейла. Напевно, увага до його особи не зникне ніколи. А якщо піде на спад, то він обов’язково щось вигадає...

Тетяна Марченко,

Луцьк

З перших уст

Сплачуємо лише за надлишкову житлову площу

 З 1 січня 2013 року в Україні введено податок на нерухоме майно. Стосовно цього питання чимало розмов та дискусій. Хто ж і в яких розмірах повинен сплачувати податок?  На запитання відповів начальник Кременецької МДПІ Ярослав  Міщук.

-          Ярославе Геннадійовичу, хто на сьогодні є платником податку на нерухоме майно?

-          До платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать власники об'єктів житлової нерухомості - фізичні особи, тобто громадяни як учасники цивільних відносин, а також юридичні особи - організації, створені та зареєстровані у встановленому порядку. Крім того, платниками даного податку можуть бути власники об'єктів житлової нерухомості нерезиденти-громадяни, які мають постійне місце проживання за межами нашої держави, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи і суб'єкти підприємницької діяльності, які не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами нашої держави, які створені та провадять свою діяльність відповідно до нормативно-правового поля іноземної країни.

-          Скажіть, а який порядок оподаткування об'єктів житлової нерухомості, коли вони перебувають у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб?

-          Податковим кодексом України (пп. 265.1.2 Кодексу) також визначено перелік платників податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в разі перебування об'єктів житлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб. У цьому випадку механізм визначення платників податку на нерухоме майно такий:

По-перше, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває в спільній частковій власності кількох осіб, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку.

По-друге, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений у натурі, платником є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.

По-третє, якщо об'єкт житлової нерухомості перебуває у спільній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником є кожна з цих осіб за належну їй частку.

  Для податку на нерухоме майно базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості . За наявності у платника податку кількох таких об'єктів дана база визначається окремо за кожним  з них.

-          Якщо право власності на об’єкт оподаткування перейшло від одного власника до іншого протягом календарного року?

-          У цьому випадку податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а новим власником - починаючи з поточного місяця? в якому у нового власника  зафіксовано право власності.

Для прикладу, якщо власник об'єкта житлової нерухомості відчужив його 20 березня 2013 року, то власником , що відчужив майно податок на нерухомість, сплачується за період з 1 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року, а новий власник буде сплачувати цей податок, починаючи з 1 березня 2013 року.

-          Чи передбачені законодавством пільги ?

-          У Податковому кодексі України передбачаються пільги у вигляді зменшення бази оподаткування об'єктів житлової нерухомості та повне або часткове звільнення від сплати податку.

Зокрема, зменшується база оподаткування об'єктів житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи:

·         для квартири - на 120 кв. м.

·         для житлового будинку - на 250 кв.м.

Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості.

-          Громадянин має у власності квартиру площею 150 м.кв. Чи означає це, що на 120 м.кв. йому нададуть пільгу, а із «зайвих» 30 м.кв. потрібно буде сплачувати податок?

-          Пільга поширюється на об’єкти нерухомості незалежно від їх площі. У даному випадку податок буде нараховано на «зайві» 30 м.кв. Водночас таке зменшення податку надається один раз на рік і щодо одного об’єкта нерухомості.

-          У власності двох громадян є житловий будинок площею 300 м.кв. Одному належить 100 м.кв., а другому -200 м.кв. Хто має право на пільгу?

-          Якщо у таких громадян немає більше у власності нерухомості, то вони обидва мають право на пільгу щодо сплати податку, навіть незважаючи на те, що загальна площа будинку більше пільгової. Адже пільга надається конкретній особі на ті житлові метри, якими вона володіє.

-          У власності дві квартири:площею 40 і 60 м. кв. У сумі – всього 100м.кв., тобто це менше, ніж «пільгові» 120 м.кв. Чи може він не сплачувати податок з обох квартир?

-          Пільга надається лише на один об’єкт нерухомості. У даному випадку громадянину буде вигідніше скористатися пільгою на квартиру більшої площі – 60 м.кв., а за 40 м.кв. потрібно сплачувати податок.

-          Ярославе Геннадійовичу, які ставки податку застосовуватимуться та, відповідно, які суми податку підлягатимуть сплаті?

-          За кожен квадратний метр понад пільгові площі для квартир житловою площею від 120 до 240 м.кв. і житлових будинків житловою площею від 250 до 500 м.кв. – ставка до 1% від мінімальної зарплати, встановленої на 1 січня поточного року.Для квартир житловою площею більше 240 м.кв. і житлових будинків житловою площею більше 500 м.кв. визначено ставку у розмірі 2,7% від мінімальної зарплати.

З 1 січня 2013 р. мінімальна заробітна плата - 1147 грн., відповідно 1% від неї становить 11 грн.47 коп., а 2,7%- 30 грн.96 коп.

Таким чином, якщо громадянин має у власності квартиру площею 150 м.кв., то з урахуванням пільг йому потрібно буде сплатити за «зайві»30 м.кв. -344 грн.10 коп.

-          Хто визначає  площу нерухомості, з якої слід сплачувати податок?

-          Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані до 15 квітня поточного року, а в наступні роки щоквартально у 15-денний термін після закінчення податкового (звітного) періоду подавати органам державної податкової служби відомості, необхідні для розрахунку даного податку.

-          Відповідно податкова служба до 1 липня звітного року обчислює суму податку для фізичних осіб і надсилає за місцезнаходженням об'єкта житлової нерухомості податкове повідомлення-рішення про суму податку, що підлягає сплаті, а також платіжні реквізити на перерахування.

                    Які об’єкти не оподатковуються податком на нерухоме майно?

-          Податковим кодексом визначено, що не є об’єктом оподаткування житлова нерухомість, яка:

- перебуває у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

-    розташована в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового відселення);

-    є будівлею дитячих будинків сімейного типу;

-    є садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об’єкта на одного платника податку;

-    належить багатодітним сім’ям та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю;

-    гуртожитки.

Питання податку на нерухоме майно надто актуальне й вимагатиме ще чимало запитань.

Роз’яснення можна отримати у центрі обслуговування платників податків  Кременецької   МДПІ  або за тел. 2-28-17

                                                       Святослав Бодяк 

Спорт і відпочинок

Завершено парні змагання з російського більярду

(дисципліна «Вільна піраміда»)

 За ініціативи відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Кременецької РДА та з підтримки Кременецької районної організації ВГО «ФРОНТ ЗМІН» 03 лютого 2013 р. у СБК «ПІРАМІДА» пройшли районні парні змагання з російського більярду (дисципліна «Вільна піраміда»).

У змаганнях брали участь одинадцять команд з Тернополя, Вишнівця, Кременця, які були представлені 22 спортсменами-аматорами. Відзначимо, що надзвичайно цікаві поєдинки спостерігали глядачі. В свою чергу учасники змагань продемонстрували майстерність і високу кваліфікацію, яка постійно підвищується завдяки діяльності СБК «ПІРАМІДА».

Змагання відкрили начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту Кременецької РДА Віталій КРАВЧУК, який зазначив, що рівень більярдного спорту в Кременці невпинно зростає і кожного разу все більше команд приймають участь у змаганнях.

Депутат обласної ради Степан БАРНА наголосив, що відпочинок молоді у Кременці активний. А також він подякував за спортивну активність організаторам та учасникам змагань

Сергій СІМЧУК, голова Кременецької районної організації «ФРОНТ ЗМІН»  побажав учасникам змагань приємного відпочинку та спортивної боротьби. «Приємно бачити у командах дівчат, які завітали із Тернополя» - наголосив він.

Переможцями турніру стали брати Бодасюки із Вишнівця, які були нагороджені грамотами та призами від організаторів.

Після завершення нагородження за чашкою кави було вирішено провести 10 лютого 2013 р. турнір з російського більярду (дисципліна «Невська піраміда»).

(Вл.інф.)

Конкурс

До уваги адвокатів!

Оголошено конкурс адвокатів, які залучаються до надання безоплатної вторинної правової допомоги. Заяви для проходження конкурсу приймаються Головним управлінням юстиції у Тернопільській області, а також всіма районними та міським управліннями юстиції до 04 березня 2013 року.

З повним текстом оголошення можна ознайомитися на офіційному веб-сайті Головного управління юстиції у Тернопільській області                           (www.obljust.te.ua).

В.О.Галіяш,

начальник Кременецького районного

 управління    юстиції                                                              

Точка зору

Візит європейського значення

 6 лютого Президент України Віктор Янукович здійснив офіційний візит до Литовської Республіки. За словами політичних аналітиків, цей візит мав стратегічне значення для євроінтеграції України.

Як відомо, Литва буде головувати у Європейському Союзі, починаючи з другого півріччя 2013 року. На листопад запланована зустріч у рамках програми ЄС «Східне партнерство». Знаковим є те, що вона пройде у Вільнюсі. Нагадаємо читачам, що на думку багатьох європейських можновладців, саме під час цієї зустрічі Україна має всі шанси підписати УгЛитовськва оди про Асоціацію з ЄС.

Відзначимо той факт, що у повідомленні постійного представництва Литви при ЄС йдеться про те, що Литва виступає за підписання Угоди про асоціацію з Україною. Також влада Литовської Республіки вважає, що підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом – найкращий стимул для України.

Зауважимо, що сьогодні експерти називають Литву одним з головних захисників та лобістів українських інтересів у Європейському Союзі. До того ж, Україна і Литва мають подібні проблеми в енергетичній сфері з російським «Газпромом». Як відомо, ніщо так не об’єднує, як наявність спільного ворога. Тому Віктору Януковичу та Далі Грібаускайте буде про що поговорити і поділитися наявним досвідом у захисті національних інтересів.

Також варто відзначити, що під час візиту Президента України до Литовської Республіки було підписано Дорожню карту розвитку стратегічного партнерства між Україною та Литовською Республікою на 2013 - 2014 роки.

За інформацією прес-служби Президента України, серед інших питань зустрічі Віктора Януковича та Далі Грібаускайте були двостороннє торговельно-економічне співробітництво і співпраця у сфері транспорту та енергетики.

Якщо говорити про торговельне-економічне співробітництво України та Литви, то за даними Держстатслужби України, тільки у січні-червні 2012 року обсяг зовнішньої торгівлі товарами та послугами між Україною та Литвою порівняно з аналогічним періодом 2011 року збільшився на 10,7% і склав 545 млн. дол. США. При цьому український експорт склав 140,3 млн. дол. США, а імпорт – 404,7 млн. дол. США.

Поглибленню взаємовигідних партнерських відносин між двома державами сприяє й факт наявності великої української діаспори у Литві. На сьогодні українці – четверта за величиною національна меншина у Литві. Після відновлення незалежності Литви майже всі українці стали громадянами Литовської Республіки, вони користуються тими ж правами і обов'язками, як і інші громадяни Литви.   

В системі українсько-литовських двосторонніх відносин важливим пріоритетом є і міжрегіональне співробітництво. Першу угоду про міжрегіональну взаємодію підписано у 1990 році, коли було започатковано співпрацю та розвиток дружніх і ділових стосунків між Києвом і Вільнюсом.

Між Україною та Литвою підписано 30 угод про міжрегіональне співробітництво: угоди укладено між 15 областями України і всіма 10 повітами Литовської Республіки, а також 13 угод – між містами. Крім того, між Києвом та Вільнюсом підписано 2 додаткових документи: меморандум про поглиблення співробітництва та Протокол до Угоди про співпрацю.

Загалом, як зазначають політологи, візит Президента України до Литви є яскравим доказом на користь наступних фактів. По-перше, Україна й надалі залишається вірною своїм зовнішньополітичним пріоритетам, тобто намірам стати членом Європейської спільноти. І, по-друге, усі балачки щодо ізоляції нашої держави – лише безпідставні теревені тих, хто ніколи не знав, що таке патріотизм та захист національних інтересів.

Саме тому, у даному випадку Президент України заслуговує на повагу, бо й надалі залишається вірним своєму слову, яке він дав українському народові та Європейському Союзу.

Роман Корч, політичний аналітик

ДПС України інформує

                  До уваги платників податків!  

Термін подачі  річної звітності  по єдиному податку, декларації про майновий стан і доходи, декларації по податку на прибуток, розрахунку екологічного податку, збору за водокористування  закінчується 11 лютого 2013 року .

Нагадуємо, що податкові декларації з фіксованого податку, земельного податку та орендної плати за землю подаються до Державної податкової інспекції не пізніше 20 лютого поточного року.

                           

                     До уваги платників податків!

У середу,  13 лютого 2013 року,  з 11.00 до 12.00 год на ваші запитання щодо оподаткування юридичних осіб та подання звітності в електронному вигляді відповідатиме начальник відділу оподаткування юридичних осіб Бендасюк Марина Василівна за телефоном 2-42-27.

                                 До уваги громадян!

         Кременецька міжрайонна державна податкова інспекція запрошує громадян до декларування своїх доходів за 2012 рік.

         Декларація подається особисто до податкового органу за місцем проживання до 1 травня.

         Пам’ятайте, що вчасно подана декларація про доходи – це Ваша турбота про незахищених та знедолених. Це і є соціальна справедливість. А вчасно сплачені податки, якими поповнюватиметься державна скарбниця, сторицею повернуться до Ваших потреб, прагнень, сподівань.

         Виконайте конституційний обов’язок – задекларуйте свої доходи!