Стежинами творчості

Марія Шаповал: «Бачити  світ власними очима…»

Нещодавно в приміщенні Почаївського історико-художнього музею відкрилась друга персональна виставка самобутньої почаївської мисткині Марії Шаповал, приурочена ювілею художниці.

Увазі глядачів представлено понад п’ятдесят робіт – іконопис, пейзажі, натюрморти, квіти, предмети ужиткового мистецтва розписані «петриківським» розписом, ляльки, виготовлені за власною технологією.

В творчості Марії Шаповал повсюдно звучать етнічні мотиви. На її картинах, зазвичай, зображені соняхи, мальви, чорнобривці, хатки під стріхами, плетені тини, калина, на натюрмортах – хліб, сало, цибуля тощо.

Проте по-особливому закохана пані Марія у квіти. Квіткове різнобарв’я її полотен досить широкого діапазону – починаючи з найперших весняних до найпізніших осінніх.

Особливим захопленням художниці є  також декоративний розпис, так звана «петриківка». Увесь її дім – стіни, двері, печі,стільнички, гончарні вироби – прикрашені яскравими розписами, які роблять оселю своєрідною та неповторною, збагачуючи та увиразнюючи її інтер’єр. На виставці представлені деякі з цих предметів: гончарні вироби та стільнички.

Незважаючи на широке коло мистецьких захоплень, талановита художниця постійно перебуває в стані пошуку. Останнє її захоплення – створення ляльок, яких наразі вже десяток. І тут мисткиня нікого не наслідує, її творіння є самобутніми та неповторними. Хоча й існує певна подібність з ляльками-мотанками, однак вони створені за власною технологією і значно різняться від останніх.

В планах Марії Іванівни – розробити власну технологію облич у ляльок і їх розмальовки, а також створення персоніфікованих образів. Перший крок у цьому напрямку уже зроблений: створено образ одного зі знаних політиків.

 Художниця свого часу навчалась у заочному Московському народному університеті мистецтв. В її доробку сотні полотен, багато з яких знаходяться окрім України  в приватних колекціях Польщі, Росії, Англії, Німеччині. Двічі її картини були задіяні у Всеукраїнській виставковій акції «Барвиста Україна»(2006- 2009рр.) Роботи Марії Шаповал прикрашали обкладинки літературно-мистецьких видань –  альманаху «Курінь» (2010р.) і часопису «Золота пектораль» (2012р.).

Родина Марії Іванівни є також цікавою і творчою. Чоловік - Іван Юхимович – музикант(баян, гітара), автор музики та пісень. Син Олег – музикант - трубач, артист циркового бренду, знаний далеко за межами  України: в Ірландії, Німеччині, Австрії, Кореї та Голландії. Донька Уляна – теж музикант–гітарист, багато років працювала в Об’єднаних Арабських Еміратах, Південній Кореї. А нещодавно повернулась зі США, де здійснила круїз по Тихому океану, перебуваючи на найбільшому круїзному лайнері у світі - «Allure of the Seas», даючи концерти.

 Від природи Марія Шаповал наділена воістину Божим даром – душевним магнетизмом. До неї горнуться творчі люди, позаяк вона розуміє складні характери митців, їх нестійкі настрої, вміє втішити й підбадьорити. Про незвичайну атмосферу домівки Шаповалів так тепло й проникливо написала поетеса тернополянка Ірина Дем`янова:

Знов посеред суєт причаєно –

До Почаєва, до Почаєва!..

До шекспірівського подружжя,

Де подвір`я вітає ружею,

Де на вікнах – ткані фіранки…

Де розмови тривають до ранку,

Де дива: мальовидла веселі,

Іконопис…дзвінкі акварелі...

Господиня малює і…  варить,

А господар – фанат гітари!

Суперечка у них - незлобива,

Вони й досі очікують дива!

 Вони й досі – «Ромео з Джульєттою»,

З диво-драмою пережитою…

Попри щастя – є смуток в оселі –

        Син і доня – в світах… менестрелі.

         … Та скликає всіх нас Почаїв,

          Ми скучаєм за досвітнім чаєм!

    Днями ми мали щасливу нагоду зустрітися із художницею Марією Шаповал. Вона люб’язно погодилась дати нам ексклюзивне інтерв’ю:

-            Пані Маріє, яке місце у Вашому житті займає творчість?

-            Потяг до малювання в мене був з дитинства. Скільки себе пам’ятаю, завжди в своїй уяві малювала картини, на що б не глянула. Проте, творчістю зайнялась у матеріально важкі 90-ті роки минулого століття, сягнувши сорокарічного рубежу. У ті непевні часи це був чи неєдиний шлях, щоб «зачепитись» душею за щось у цьому світі,  тримати внутрішню рівновагу. Відтоді, ось уже 15-ть років, малюю. І, власне, не уявляю свого життя без пензля. Вважаю, що якби не малювала, то не виконала б свого призначення на землі, не реалізувала б себе. Усі свої радощі та печалі переношу на полотно…

-            Чи ще хтось у Вашій сім’ї малює?

-            Так, трохи малює донька Уляна. Вона свого часу навчалася у Волинському училищі мистецтв одразу на двох факультетах: музичному та образотворчому. І хоча в подальшому обрані фаху взяла гору любов до музики (Улянка іще завершила навчання у Львівській консерваторії ім. Лисенка), все ж, у рідкісні хвилини дозвілля вона малює. Син Олег часто допомагає мені в оформленні храмів, яких я на сьогодні розписала вже десяток.

-            Маріє Іванівно, як Ваші роботи потрапили на обкладинки популярних літературно - мистецьких видань?

-            Оскільки всі члени моєї сім’ї займаються творчістю, в нашій домівці побувало дуже багато творчих людей з України і з-за кордону. Серед них – Іван Потій, поет та головний редактор літературно-мистецького альманаху «Курінь», головний редактор літературно-мистецького та громадсько-публіцистичного часопису «Золота пектораль» Володимир Погорецький, теж чудовий поет. Їм сподобались мої полотна і вони запропонували розмістити їх у згаданих виданнях, за що я їм щиро вдячна. Так мої роботи змогли побачити чимало людей.

-            А як у Вас з`явилась ідея створення ляльок?

-            Моя донька працює за контрактами і побувала в багатьох країнах світу. Останній її вояж був по Тихону океану. Їх лайнер зупинявся в різних портах різних країн де місцеве населення продавало сувеніри, серед яких обов’язково були представленні ляльки в етнічному вбранні. Улянка привезла деякі з них і запропонувала мені виготовляти власні, запевняючи, що я зможу зробити не гірші…

-            Переконана, що це Вам вдалося. Пані Маріє, що Ви побажаєте тим, хто лише береться за пензель?

-   Найголовніше – не полишати цієї справи, шукати себе і мати сміливість бачити світ власними очима, не боятись бути самим собою і віддаватись малюванню всеціло. Тоді обов’язково станеш справжнім художником.

Рита Квач,

науковий працівник  Почаївського

історико-художнього музею,

член НСЖУ