Накуй, зозуле, літ!

Володар чарівних слів і барв

Володар чарівних слів і барв

 Коли у різних справах доводиться бувати у приміщенні обласної організації Національної спілки письменників України, то завжди звертаю увагу на напис: «Де живем, там мусимо цвісти». Це – рядок із вірша знаного українського поета Михайло Левицького, який 30 років мешкає у місті над Серетом і в ці дні відзначає 65-річчя від дня народження.

Біографічний наголос

Він прийшов на світ 16 березня 1948 року в с.Пукеничі Стрийського району на Львівщині. Ще в ту пору, коли навчався у школі, на шпальтах республіканської газети «Зірка» з’явилися його перші поезії. Невдовзі після цього учень став учасником Всеукраїнської наради юних літераторів. Знані письменники Марія Познанська, Інна Кульська та Олесь Бердник помітили допитливого хлопчика і обіцяли підтримку. Але цією протекцією юний галичанин не скористався, а вирішив іти в літературу своїм шляхом. Першою зупинкою на цьому путівці стало навчання у Львівському держуніверситеті. Але, на превеликий жаль, воно було не довгим. Продовжив його на філологічному факультеті Дрогобицького педінституту. Саме в цей час на шпальтах газет і журналів зарясніли добірки його віршів, які засвідчили, що в літературу приходить цікавий поет із самобутнім голосом. Погодьтеся, що цей факт можна було вважати неординарним на фоні яскравих поетичних дебютів Анатолія Кичинського, Михайла Стрельбицького, Григорія Лютого, Івана Іова. До слова, це підтвердила перша поетична книга Михайла Левицького «Мамині перепілки», яка побачила світ у 1979 році. З 1984-го Михайло Васильович замешкав у Тернополі. І в ту пору поява кожного нового твору віршописця ставала подією. А ще, мабуть, варто згадати, що тоді молодий поет працював в художньо-рекламному комбінаті. Мені неодноразово в той час доводилося спостерігати за його роботою. І завжди вражала його залюбленість у неповторність. Ще більше усі заговорили про неї, коли до читачів прийшла його книга «Світ околиць», до якої, крім оригінальних віршів, увійшли також його переклади творів Миколи Рубцова і Сергія Єсеніна. Це сталося у 1986 році. Тоді ж до поціновувачів красного письменства прийшла збірка «Ранок» - інтерпретація  російського поета Миколи Рубцова. Та не тільки поезія і малярство вабили Михайла Левицького. Коли почалися демократичні процеси, він опиняється у гущі подій, стає головою першої в Україні крайової організації НРУ, депутатом обласної ради. І, звісно, продовжує наполегливо працювати над словом. Одна за одною з’явилися його збірки «Я завжди був закоханий в дерева», «Вівторок», «Де ростем, там мусимо цвісти», «З останньої пелюстки літа», книга для дітей «Сніг горів від снігурів», «Великдень», збірник перекладів Сергія Єсеніна «Відгомоніла золота діброва». У свій творчий актив він записав також інтерпретації окремих віршів Олександра Блока, Бориса Пастернака, Олександра Пушкіна. Безсумнівно, що літературна творчість не залишилась непоміченою: його доробок номінувався на Шевченківську премію. Він – лауреат премії імені І.Блажкевич. Уродженець маленького галицького села є також членом Національної спілки художників України. Багатьом, безперечно, запам’яталися його персональні вернісажі у 1986, 1992 і 1994рр.

 сердець слова бентежні

Пригадується далекий 1979-ий. В одній із львівських книгарень мені потрапила до рук збірка віршів Михайла Левицького «Мамині перепілки». Дебют настільки захопив мене, що за короткий відрізок часу їзди у трамваї з центру міста до гуртожитку на Майорівці (одній з околиць міста Лева), образно мовлячи, буквально «проковтнув» книгу. І ще довго ділився враженнями від неї у розмовах із Василем Терещуком, Василем Левицьким, Віктором Небораком, Юрієм Климцем. Не було нічого дивного. Хоч книга не належала до витворів «метафористів» (до них у молоді роки більше прихилявся душею), у ній знаходилося те, що не могло не зачудувати. І перш за усе ідеться про первинність та певну несподіваність висловів, одягнених у простоту слів.

… Яскраво ранковий вогонь у печі заіскриться,

У небо холодне потягнуться пасма сумні,

Сльозами зросивши літами прив’ялене обличчя,

З порожніх сіней помахаєш рукою мені.

 знахідки траплялися і у пізніших книгах, треба, напевне, процитувати хоча б окремі з них «Поети живуть на околицях. У центрах – князьки та міністри, Що вчасно їдять, голяться, І можуть поета з’їсти.» «…Лиш десь оркестр прощально заридав, чи крик «швидкої» тишу розпанахав – звіддалеку до мене доліта, Мов з-під землі трагічний голос птаха». «І рибки золоті у їхніх снах клюють гачки іржаві». Зумисно перериваємо цитування, бо його можна продовжувати і продовжувати. Лише ще раз наголосимо, що мовити небуденне звичайними словами є цілком реальною справою.

Варто, як мені здається, наголосити ще на одному моменті: поетика Михайла Левицького - дуже мелодійна. Про це може свідчити вже хоча б той факт, що композитор Василь Дунець створив пісню «Кущ молодого жасмину» на його слова і цей твір став переможцем Всеукраїнського радіофестивалю «Пісня року» у 1998-ому.

…Очевидно, треба наголосити ще на одному. Суспільне життя в нашій державі є таким, що поети змушені брати на себе роль поводирів громади. Не уникнув цього і  пан Михайло. Не секрет, що це позначається на творчості письменників. Можна, звісно, говорити і про певні негативи, що є цілком органічним, але у випадку з поезією Михайла Левицького маємо унікальний випадок. Склалося враження, що непрості віхоли часу не торкнулися її. Бо уважне знайомство з доробком краянина дає підстави так мовити. Але хочемо того чи ні, таке враження не в повній мірі відображає ситуацію. Бо мова в даному випадку – про глибинність враження, без якої талановитого краянина не можна уявити.

Принагідно згадаємо ще про таке. Десь у 70-х рр. минулого століття в одному із зарубіжних журналів під рубрикою «Поети підневільної України» було вміщено вірші Михайла Левицького. Цю публікацію поет побачив через 20 років. Тут, мабуть, варто сказати, що її поява не була випадковістю, бо вірші не могли не привабити, адже вони вигідно вирізнялися на загальному фоні. Можна таким чином бунтувати проти системи. Через літа можемо сказати, що такий протест є болючішим для неї. Не варто того скидати з рахунку. 

…І нарешті треба, мабуть, поговорити про наступне. Письменник Петро Сорока в одному із часописів ствердив, що нині пан Михайло майже не пише нічого нового. Це мовчання є промовистим. Особливо на фоні нескінченого поетичного несмаку, який накочується дев’ятим валом. Зрештою, чи варто робити так звані «повторні кола»? Не хоче поет робити цього і край. Бо прагне залишитися на тому рівні, який уже вдалося досягнути. І вірить, що написані ним вірші – заступники перед Богом. І знає, що вже не зійде з цього шляху.

Кольори торкаються зболеної душі

Якось у розмові з паном Михайлом поцікавився витоками його малярства. Конкретної відповіді не почув. Пан Михайло лише зауважив, що малює, відколи себе пам’ятає. Зрештою, це не має істотного значення. Бо суть полягає в іншому – кожне полотно, створене ним, є по- своєму  неповторним. І насамперед – колористикою. Це зауважили всі, хто бачив його твори на персональних вернісажах в обласному центрі.

Більшість полотен свідчать, що він – неперевершений пейзажист. І вражає барвистістю. Акварелі є багатомовними й, мабуть, має рацію, письменник Петро Сорока, коли вважає їх своєрідним продовженням поетичних ліричних мініатюр. Ще він переконаний, що пейзажам присуще тяжіння до тиші. Можна також мовити і про бентежний музичний ритм, за яким пронизливіше намагається збагнути сутність речей, проявлених у картинах. Дехто, зрозуміло, мовить, що пан Михайло уміє поєднати навіть несумісні барви.  Думаю, що це міркування має право на існування. Та давайте не будемо ламати списи навколо цього питання, бо зрозуміло, що автор органічно відчуває кольористичну гармонійність.

Це – погляд з точки зору сьогодення. А давайте зробимо екскурс у далекий 1984-ий, коли почалася тернопільська сторінка біографії Михайла Левицького. Так уже вийшло, що тоді він тісно здружився з художником Богданом Ткачиком. І не було у цьому ніякого надзвичайного факту, якщо враховувати, що йшлося про щире приятелювання двох творчих людей, поєднаних прагненням до пошуку. І не мало ніякого значення, що вони, як художники, були такими різними за творчими уподобаннями. Уже мовлено, що Михайло Левицький і тоді був пейзажистом, а Богдан Ткачик тяжів до сюжетних полотен, які автор цих рядків в одній із тогочасних статей назвав новелами на полотні. А може, ця різність і живила взаємини? Принаймні про таке подумалось, коли згадав про тодішній портрет Михайла Левицького, створений Богданом Ткачиком. Знаючи обох, можу ствердити, що живописцеві вдалося передати навіть найтонші нюанси поетового характеру, бо у кожному штрихові митця відчувалося дихання поезії людини, яку він зображував. Зрештою, можемо говорити про архіподібність зворотної реакції, коли читаємо вірш «Вечір у Карпатах» Михайла Левицького, який він присвятив художникові. Його тяжіння до характерного малюнку видно вже з першого рядка: «Метелики іскор летять в тишину». А як не зачудуватись рядками:

Хоча на надію надія мала,

Зате про любов нашу варто загадати,

Яка почалася із того тепла,

Що вічно зове нас до рідної хати.

І навіть отут в лісовій глушині,

Як завше, найвищим освячена німбом,

Високо в горах нас вчить при вогні,

Як в довгій дорозі ділитися хлібом.

Мені здається, що тут усе сказано і не варто продовжувати нанизувати слова.

******************

Дні минають за днями, відкриваючи для кожного з нас глибини часу, у якому живемо. І радісно, що це пізнання не можливе без віршів та пейзажів Михайла Левицького, який у ці дні відзначає своє 65-річчя.

З роси і води, ювіляре!

Ігор Фарина,

Шумськ    

Трибуна народного депутата

Народні депутати-свободівці дали брифінг для ЗМІ з приводу критичної ситуації на Тернопільщині

7 березня 2013 року на брифінгу у Верховній Раді України народні депутати України від фракції ВО "Свобода" Олексій Кайда, Михайло Головко та Олег Сиротюк прокоментували ситуацію, що склалася на Тернопільщині внаслідок блокування виконавчою владою нормальної роботи Тернопільської облради.

Колишній очільник облради Олексій Кайда зазначив: "Незважаючи на політичні події в державі, регіони України потребують забезпечення нормальної роботи. Фактично зараз Тернопільська область є маленькою проекцією ситуації, яка склалася в Україні під керівництвом Партії регіонів і особисто Януковича. Протягом двох років невирішеною залишається ситуація з нормальним функціонуванням Тернопільської облради та введенням, згідно з чинним законодавством, 19 депутатів до складу облради для виконання покладених на них обов'язків. За словами Олексія Кайди, "Свобода" подала до суду близько 13 скарг на дії та бездіяльність територіальної виборчої комісії, зверталася до Центральної виборчої комісії з метою змінити склад ТВК для належного виконання покладених на неї обов'язків.

Нещодавно під тиском громадськості, ЗМІ та з ініціативи народних депутатів України ЦВК змінила склад тернопільського тервиборчкому. Однак, навіть незважаючи на зміну членів ТВК, картина не змінилась – знову провладні члени ТВК блокують її роботу, тим самим не даючи змогу відновити нормальну роботу Тернопільської обласної ради. Ці дії вже спричинили критичну ситуацію в області з ухваленням бюджету та відсутністю затвердженої програми соціально-економічного розвитку регіону".

Народний депутат Олег Сиротюк підкреслив: "У критичному стані справ на Тернопільщині винен голова Тернопільської ОДА Валентин Хоптян, який, порушуючи чинне законодавство, не звітує перед громадськістю області та уникає будь-яких зустрічей з народними депутатами України від фракції ВО "Свобода".

Михайло Головко, коментуючи ситуацію із блокуванням нормальної роботи Тернопільської облради та зірваною колегією ОДА, яку знехтував очільник області, наголосив, що народні депутати України від ВО «Свобода», які представляють у Верховній Раді Тернопільщину, ініціюватимуть подання до правоохоронних органів з метою притягнення до відповідальності голови ОДА В. Хоптяна.

Досягнення

Укрпошту визнано одним з найкращих партнерів французької La Poste

Національний оператор поштового зв’язку України має один із найкращих показників якості щодо обміну електронними переказами коштів із Францією. Про це стало відомо під час конференції «Зближення стратегій у галузі міжнародних електронних переказів», яка проходила під егідою Всесвітнього поштового союзу, групи La Poste та Поштового банку Франції з 28 лютого по 1 березня в Парижі (Франція).

У заході взяли участь генеральний директор ВПС Бішар А. Хусейн, керівники тридцяти поштових адміністрацій, що співпрацюють з французькою поштою у сфері грошових переказів через мережу IFS, провідні оператори регіональних проектів Всесвітнього поштового союзу, а також інвестори, зацікавлені в розвитку поштового сектору. Укрпошту на зустрічі світової поштової спільноти представляли директор департаменту фінансових послуг Галина Нелепа та заступник директора з питань технології інформаційно-розрахункової дирекції Ірина Войтова.

Під час конференції відбулася стратегічна дискусія щодо розвитку фінансових послуг, які пропонують своїм клієнтам поштові служби (розвиток грошових переказів, розширення пропозиції послуг з акцентом на фінансову доступність чи перспективи підтримки з боку інвесторів). Також було прийнято низку конструктивних рішень щодо обміну електронними грошовими переказами (припинення обміну переказів коштів на папері, впровадження колективного фірмового знака (бренду) для учасників системи IFS, затвердження показників якості тощо).

Давнім партнерам поштової служби Франції, які мають найкращі показники якості щодо обміну електронними переказами коштів із Францією, представники La Poste вручили сертифікати якості. Такі відзнаки отримали поштова служба Мадагаскару (І місце), УДППЗ «Укрпошта» (ІІ місце) та  Республіка Туніс (ІІІ місце).

«Висока оцінка якості роботи Укрпошти зарубіжними колегами є ознакою того, що національний оператор поштового зв’язку України досягає  визначених цілей та рухається правильним шляхом до свого успіху. Міжнародний  ринок поштових і фінансових послуг має великий потенціал для розвитку й Укрпошта, керуючись рекомендаціями та нормативними актами  Всесвітнього поштового союзу, посідатиме в ньому гідне місце», – так прокоментувала подію генеральний директор УДППЗ «Укрпошта» Оксана Плотнікова.

Інф. «ПВ»

Церква в сучасному суспільстві

Європейській Україні - християнські цінності

 У приміщенні фундації „Справа Патріарха Йосифа” відбулося засідання круглого столу на тему: „Церква і ЗМІ у Тернополі: перші кроки співпраці”. Метою зустрічі, в якій взяли участь представники духовенства, релігійної науки, церковних та світських ЗМІ, за словами голови фундації о. Андрія Романківа, було бажання напрацювати шляхи ефективної співпраці Церкви і засобів масової інформації. Круглий стіл приурочений пам'яті Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого, оскільки в нинішньому році минає 50 літ від дня його звільнення з тюремного ув'язнення.

Як зазначали організатори заходу, активісти  фундації не тільки вшановують Патріарха Йосифа, але й дбають про розвиток Церкви та розбудову  цивілізованого суспільства. Власне про це свідчить і черговий круглий стіл, учасники якого „спільно шукали проекти співпраці між Церквою і ЗМІ, щоби Україна все більше ставала цивілізованою європейською державою з основою на твердих християнських цінностях”.

Доктор наук соціальної комунікації Українського католицького університету Михайло Перун поділився досвідом праці в європейських інформаційних інституціях та представив важливі елементи співдії державних і церковних ЗМІ у тамтешніх країнах.

Проголошення Євангелія на мультимедійному етапі розвитку суспільства в добу Інтернету доповідач назвав одним із найбільших викликів для Церкви. У цьому вона має багато проблем і тим не менше намагається бути у процесі соціальної комунікації, адже „з природи і мандату Ісуса Христа — Церква є комунікативною інституцією”.

Сьогодні маємо набагато складніші медійні механізми, які називаємо соціальними сітками. Не секрет, що в багатьох випадках вони не тільки диктують спосіб життя, а й спосіб думання і комунікації. Науковець висловив стурбованість, що „мас-медіа маніпулюють свідомістю людей, і це часто-густо стосується не тільки європейських медіа, але й українських”. Такі виклики М. Перун пропонує переосмислити на рівні парафій, єпархій та церковних структур, відповідальних за ділянку соціальної комунікації, і закликав журналістів шукати способи ефективного проголошення Євангелія на телебаченні, у пресі та в Інтернеті. 

Аналізуючи діяльність українських мас-медіа, львівський науковець наголосив, що „релігійну тематику не повинні висвітлювати універсальні журналісти, які пишуть про культуру, а лише ті, які займаються цими питаннями фахово”. У результаті нинішньої „універсальності” практично жодне видання в Україні не спромоглося сутнісно описати проблематику відставки Святішого Отця Венедикта ХVI. На його думку, у більшості видань бракує аналітики та цілісного розуміння проблеми, ЗМІ часто зацікавлені тематикою негативних сенсацій, прямого насильства і роблять це у 95%, що також негативно впливає на свідомість людини.

Відтак і церковним структурам необхідно активно зростати у служінні та соціальній комунікації, бути більш відкритими, допомагати світським журналістам, аби вони могли стати якісними фахівцями церковно-релігійних питань.

Докторант богослов’я Папського східного інституту Риму (Італія) отець-митрат Андрій-Іван Говера говорив про нинішні і майбутні проекти співпраці між Церквою та ЗМІ у Тернополі. Він звернув увагу на важливість християнських цінностей у сучасних обставинах, адже саме вони є передумовою цивілізованого розвитку суспільства і передусім молоді. „Мас-медіа, безумовно, повинні подавати інформацію, однак вона має нести виховний характер.

У підсумку двогодинної розмови у форматі зацікавленої дискусії її учасники прийшли до розуміння того, що в сучасних умовах секуляризації суспільства можна і треба активно ширити християнські цінності через засоби масової інформації. І Церковні інституції готові в цьому сприяти журналістам конкретними матеріалами, коментарями і навіть спеціальними фаховими семінарами, які при необхідності можна буде організовувати на базі Тернопільської духовної семінарії імені Патріарха Йосифа Сліпого. А посередником у цій важливій справі журналістам стане прес-служба Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви.

Богдан НОВОСЯДЛИЙ,

Тернопіль

Реальні результати роботи

Боротьба з «піратською» продукцією

Впродовж лютого поточного року співробітниками податкової міліції Тернопільської області спільно з працівниками Державної служби інтелектуальної власності України проведені спільні заходи, спрямовані на викриття та припинення порушень вимог Закону України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних».

Об’єктом відпрацювання стали розповсюджувачі контрафактних примірників аудіовізуальних творів.

За результатами проведених спільних заходів на території області  вилучено понад 2000 одиниць «піратської» продукції аудіовізуальних творів та фонограм на DVD дисках, упаковки яких не марковані контрольними марками, на загальну суму понад 70  тис.грн.

Стосовно розповсюджувачів складені та направлені до суду протоколи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.164-9 Кодексу України про адмінправопорушення.

Вказані протоколи направлені до суду.

За скоєння вказаних порушень передбачено відповідальність у вигляді накладення адміністративного стягнення - штрафу на суму до 1700 гривень із конфіскацією контрафактних дисків.

У разі вчинення впродовж року повторного порушення розмір штрафу зростає – до 3400 грн. з конфіскацією «піратської» продукції.

Слід відзначити, що законом, крім адміністративної, передбачено і кримінальну відповідальність за вчинення правопорушень у цій сфері.

Зокрема, статтею 216 Кримінального кодексу України за незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно виготовлених, одержаних чи підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних чи голографічних захисних елементів передбачено покарання у вигляді штрафу у сумі від 8 500 грн. до 85 000 грн.

                                                                  О.В. Кондратюк,

 в.о. заступника начальника

ВПМ Кременецької МДПІ

ДПС України інформує

                                       

Книга обліку доходів і витрат

З 8 лютого 2013 року набрав чинності наказ Мінфіну України, яким затверджено форму книги обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та Порядок її ведення. Визнано таким, що втратив чинність наказ ДПА України від 24.12.2010р. №1022.

      Збір за першу реєстрацію транспортних засобів

Мінюст України зареєстрував 21.01.2013р. за №149/22681 наказ Мінфіну України, яким затверджено форму Розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортних засобів. Визнано таким, що втратив чинність, наказ ДПА України від 23.12.2010р. №994. Наказ набирає чинність з дня опублікування.

  Збір за місця для паркування  та туристичний збір

15 лютого 2013 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 21.12.2012 № 1402 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору» (далі – Наказ № 1402) (Офіційне опублікування – Офіційний вісник України, 2013, № 10 (15.02.2013), ст.395).

       Наказом № 1402 затверджено форму податкової декларації збору за місця для паркування транспортних засобів та форму податкової декларації туристичного збору, а також визнано таким, що втратив чинність наказ Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1014 «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за   № 35/18773.

                 Наказ № 1402 набирає чинності з дня його офіційного опублікування, тобто нові форми податкової декларації збору за місця для паркування транспортних засобів, та податкової декларації туристичного збору вперше подаються платниками податків за наслідками ІІ кварталу 2013 року.

Довідка про відсутність заборгованості з податків та зборів

З 1 лютого 2013 року набрав чинності наказ Мінфіну України, яким затверджено Порядок видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, що контролюються органами державної податкової служби.

    Також затверджено форми Довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, що контролюються органами державної податкової служби, та Заяви про її видачу.

Внесено зміни до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Мінфіну України від 09.12.2011р. №1588, згідно з якими для цілей Закону України «Про державну  реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців» для припинення платників податків не допускається використання інших форм довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, що контролюються органами ДПС крім довідки за формою №22-ОПП. У випадках, передбачених іншими нормативно-правовими актами, довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, що контролюються органами ДПС, видаються відповідно до Порядку видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, що контролюються органами ДПС. 

  «Гаряча лінія «Пульс»

       З метою усунення труднощів у спілкуванні із посадовими особами податкової служби, формування у громадян об’єктивної оцінки діяльності органів ДПС запроваджено сервіс для платників податків під егідою Голови ДПС України «Пульс податкової». Цей сервіс функціонує за принципом call-back(працівники ДПС України не тільки приймають звернення, але й потім повідомляють про результати перевірки та вжиті заходи). Лінія працює цілодобово: у робочий час інформацію про корупційні та інші неправомірні дії приймають працівники ДПС, неробочий час – інтерактивний автовідповідач. Номер «Пульсу податкової»: (044) 284-00-07.     

До уваги платників податків!

У середу,  20 березня 2013 року,  з 11.00 до 12.00 год на ваші запитання щодо оподаткування фізичних і юридичних осіб та подання звітності в електронному вигляді відповідатиме начальник Кременецької МДПІ Міщук Ярослав Геннадійович за телефоном 2-39-95.

Чарівним галичанкам і волинянкам з нагоди свята весни присвячується

Ягоди дивовижні

 Вишні достигли в саду, 

Ягоди дивовижні…

І на свою біду

Я пригадав вуста ніжні.

Багато літ назад

Веселий весняний трунок,

Біло-квітучий сад,

І перший наш поцілунок.

Вечір за гори йшов,

Нам дарував насолоду…

То була перша любов.

Я споглядав твою вроду.

Сталося все тоді,

Як солов’ї співали.

Ми були молоді

І цілий світ кохали.

Буйно цвіли сади,

Все навкруги – весняно.

Була найкраща ти,

І вуста пахли п’яно.

Цей п’янкий аромат

Завжди тепер зі мною.

І той далекий сад,

Де ми зустрілись з тобою.

Справа це не проста,

І не слова це пишні.

Ніжні твої уста

Згадую, бачучи вишні.

Ось вони знов в саду,

Ягоди дивовижні…

І на свою біду

Я пригадав вуста ніжні.

Слова В’ячеслава Майорова

Музика Олександра Пєтуха